Постанова № 75516735, 26.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/3306/17 Номер провадження 22-ц/786/1568/18Головуючий у 1-й інстанції Даценко В. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк»

на заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк про припинення іпотеки,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом. В позові вказав, що 01 березня 2007 року він уклав з ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») кредитний договір №PLPOGK00000067, згідно умов якого отримав кредит у розмірі 96 736 грн. з метою купівлі квартири, з річною ставкою 16,08% строком до 01 березня 2027 року. В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором також був укладений договір іпотеки від 01 березня 2007 року, за яким банку передано в іпотеку належну позивачу квартиру №158 по вул. Червоноармійській (Гвардійська), 4 в м. Лубнах Полтавської області.

Вказував, що згодом, на підставі судових рішень, які набрали законної сили, вищезазначений договір розірвано і відмовлено банку у стягненні заборгованості по кредитному договору, у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Позивач вважає, що основне зобов'язання припинилося у зв'язку з пропуском строку позовної давності банком, а оскільки іпотека належного йому нерухомого майна є похідною від основного зобов'язання, то договір іпотеки також необхідно припинити.

У зв’язку з наведеним просить припинити і виключити з Державного реєстру іпотек договір іпотеки від 01 березня 2007 року, укладений між позивачем та банком, а також зобов'язати банк повернути йому оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, що є предметом іпотеки. Крім того позивачем заявлено вимогу про скасування і виключення з Державного реєстру заборон на відчуження майна заборону відчуження належної йому квартири, що є предметом іпотеки.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано припиненим договір іпотеки від 01 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», зареєстрований в реєстрі № 851.

Зобов’язано ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_4 оригінал правовстановлюючого документа, договір купівлі-продажу від 01 березня 2007 року ВЕЕ №438824, на предмет іпотеки двокімнатну квартиру №158 по вул. Гвардійській (попередня назва - Червоноармійська), 4 в м. Лубнах Полтавської області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вказує, що іпотека не може бути припинена раніше, ніж буде виконане зобов’язання за кредитним договором у повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з підстав, визначених ст. 375 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за яким позичальник отримав на купівлю квартири кредитні кошти в сумі 81 600 грн., а також 15 136 грн. на сплату страхових платежів, на строк з 01 березня 2007 року по 01 березня 2027 року, з умовою щомісячної сплати відсотків у розмірі 1,34% на суму залишку заборгованості за кредитом, та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця. Період сплати встановлено з 18 по 25 число кожного місяця /а.с.6-8/.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ОСОБА_4 та відповідачем 01 березня 2007 року також був укладений договір іпотеки двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, та передано банку оригінал правовстановлюючого документа на предмет іпотеки: договір купівлі-продажу від 01 березня 2007 року ВЕЕ №438824 /а.с. 9-14/.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 березня 2010 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 червня 2010 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання умов кредитного договору щодо підвищення розміру процентної ставки нікчемними задоволено частково.

Визнано умову п.2.3.1 кредитної угоди №PLPOGK00000067 від 01 березня 2007 року щодо підвищення розміру процентної ставки нікчемною.

В задоволенні позову у іншій частині відмовлено.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2011 року позов ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 6 687, 16 грн., як надмірно переплачені відповідно до кредитної угоди, що визнана нікчемною.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2012 року по справі за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» про розірвання договору, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Розірвано кредитний договір PLP0GК00000067 від 01 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 акціонерним товариством ОСОБА_3 банк «ПриватБанк», з 09 вересня 2011 року. Вирішено питання судових витрат.

Вказане рішення суду першої інстанції залишено в силі постановою Верховного Суду України від 24 травня 2017 року.

Згідно відповіді ПАТ КБ «Приватбанк» від 05 жовтня 2017 року, ОСОБА_4 відмовлено у виконанні вимоги про заняття обтяження зі заставного майна за кредитним договором №PLPОGК00000067 від 01 березня 2007 року та поверненні правовстановлюючих документів на заставне майно, оскільки у Постанові ВСУ не зазначено про необхідність закриття кредитного договору та видачі документів на нерухомість /а.с. 27/.

Частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основне зобов'язання, передбачене кредитним договором, припинилося 09 вересня 2011 року, в задоволенні стягнення заборгованості, яка виникла раніше, банку відмовлено у зв'язку з пропуском позовної давності, а тому договір іпотеки, як похідний від основного зобов’язання слід визнати припиненим, повернувши позивачу правовстановлюючі документи на нерухомість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до положень ч.ч. 2,3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Отже, розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факти укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов'язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору.Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Після розірвання кредитного договору з огляду на те, що кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання, не припиняються окремі зобов'язання сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, але в обсязі, що відповідає заборгованості, яка існувала до моменту розірвання договору.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання (частина перша статті 559 ЦК України).

Право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України).

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац 2 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Відтак, розірвання кредитного договору має наслідком припинення на майбутнє зобов'язання кредитодавця та позичальника, а також припинення на майбутнє поруки і застави (іпотеки) за обов'язками позичальника, які можуть виникнути, зокрема, за статтею 625 ЦК України після такого розірвання. Порука та застава (іпотека) не припиняються за обов'язками позичальника щодо заборгованості за кредитом, процентів і неустойки, які існували на момент розірвання кредитного договору. Тобто, розірвання кредитного договору не є підставою для припинення поруки та застави (іпотеки), які можуть забезпечувати виконання зобов'язання, що виникло до моменту такого розірвання.

Зазначені вище висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 548/981/15-ц, з метою забезпечення прогнозованості правозастосовної практики, відступивши від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 9 вересня 2015 року у справі № 6-939цс15.

Отже, з дня набрання законної сили судового рішення про розірвання кредитного договору, а саме з 02 березня 2012 року, припинился на майбутнє будь-які зобов'язання кредитодавця та позичальника, а також припинилася на майбутнє іпотека за обов'язками позичальника.

Однак, іпотекою можуть бути забезпечена заборгованість за кредитним договором, яка існувала на момент розірвання кредитного договору.

Судом встановлено, що постановою Верховного Суду України від 24 травня 2017 року залишено в силі рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2015 року, яким було відмовлено в задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним у зв’язку зі спливом позовної давності.

Тобто зазначеним рішенням встановлено факт втрати позивачем цивільного суб’єктивного права здатності примусово одержати від боржника виконання його зобов’язань, що існували станом на 02 березня 2012 року (на момент розірвання кредитного договору №PLPOGK00000067від 01 березня 2007 року).

Як зазначено вище, у зв’язку із набранням законної сили рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2012 року, яким було розірвано кредитний договір, припинилося право банку задовольнити за рахунок іпотеки будь-які заборгованості, що могли бути нараховані за кредитним договором №PLPOGK00000067 до 02 березня 2012 року.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду щодо відсутності між сторонами будь-яких зобов’язань, які б могли бути забезпечені іпотекою, а тому з метою захисту прав власника майна вільно ним користуватись і розпоряджатись, такий договір слід вважати припиненим, повернувши позивачу оригінали правовстановлюючих документів.

Отже, доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, колегія суддів, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1