Постанова № 75514930, 25.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/4892/18 Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.Провадження № 33/780/721/18 Доповідач у 2 інстанції Зіміна В. Б.Категорія 429 25.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ Зіміної В.Б., з участю: представника Київської митниці Державної фіскальної служби України: Захарова А.О., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: Кормушина Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС України на постанову судді Бориспільського міськрайоного суду Київської області від 22 червня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Черкаської області, працюючого приватним підприємцем в м. Ватутіна, проживаючого (зареєстрованого) за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., при цьому вилучену, відповідно до протоколу про порушення митних правил, валюту в розмірі 3460 доларів США, 500 Євро, 10800 грн. - повернуто ОСОБА_4

Відповідно до постанови суду, 03.05.2018 року о 17 год. 57 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_4, який відлітав літаком авіакомпанії «МАУ» до м. Вільнюс, рейсом № 183, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі митної території України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», на підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України громадянину України ОСОБА_4 було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що громадянин України ОСОБА_4 відповів, що має приблизно 13 000 Євро. Після цього громадянина України ОСОБА_4 було запрошено до службового приміщення митниці залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», де ним була видана готівка в розмірі 13 460 Євро, 500 доларів США та 10800 гривень, що знаходились в одному із відділень сумки пасажира, ручна поклажа.

Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина України ОСОБА_4 готівка в розмірі 8 460 Євро, 500 доларів США та 10800 гривень належить йому особисто, а готівка в розмірі 5 000 Євро належить його другові громадянину України ОСОБА_5, який відлітав разом з пасажиром вищевказаним рейсом. Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 Євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті).

З виявленої суми громадянину України ОСОБА_4 було пропущено 10 000 євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 3 460 доларів США, 500 Євро та 10800 гривень.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспектора митниці не звертався.

Таким чином, своїми діями громадянин України ОСОБА_4 під час проходження митного контролю в залі «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянином України ОСОБА_4, який формою проходження митного контролю обрав проходження через «зелений коридор», готівки в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню у повному обсязі для резидентів України, з поданням банківських документів про зняття з рахунку, відповідно до Постанови Правління НБУ № 148 від 27.05.2008 р., та доповненнями, внесеними Постановами Правління Національного банку, та мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України

Своє рішення щодо незастосування до громадянина України ОСОБА_4 адміністративного стягнення у виді конфіскації вилученої валюти суддя місцевого суду мотивував тим, що дане правопорушення вчинено з необережності, вперше, так як ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, вилучені грошові кошти є спільними його коштами та його товариша, які були потрібні для робочої необхідності, а саме для купівлі двох автомобілів на замовлення та перевезення їх на територію України, що підтверджується копіями елетронного сертифікованого витягу з реєстру юридичних осіб Литовської Республіки та двох договорів купівлі-продажу транспортних засобів. Також, при прийняті даного рішення судом було враховано, що на утримані ОСОБА_6 перебуває малолітній син 2011 р.н., що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник Київської митниці ДФС подав апеляційну скаргу на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою визнати громадянина України ОСОБА_4винним у вчиненні порушення митних правил за ст.471 МК України та застосувати стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та конфіскації затриманої валюти.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає про безпідставне незастосування суддею місцевого суду до ОСОБА_4 стягнення у виді конфіскації предметів правопорушення. Як стверджує апелянт, конфіскація товарів, обмежених до переміщення через митний кордон України, за вчинення порушення митних правил передбачена як вид стягнення санкцією ст.471 МК України, тобто встановлена законом, а тому її застосування не буде свавільним посяганням на мирне володіння майном в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Апелянт стверджує, що обов'язок кожного громадянина (резидента або нерезидента незалежно від громадянства) дотримуватися національного законодавства України, встановленого нормами Конституції. Національне законодавство не скасовується (змінюється) в залежності від можливості спричинення громадянином майнової шкоди державі або без неї та не залежить від вартісного показника порушення. Таким чином, на переконання апелянта, оскаржувана постанова суду не відповідає меті адміністративного стягнення та не сприяє вихованню порушника в дусі додержання чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_7, представника Київської митниці ДФС Захарова А.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Висновки судді про доведеність події порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України та винності ОСОБА_4 у вчиненні ним за обставин, наведених у постанові підтверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 03.05.2018 року № 0374/12500/18, протоколом опитування ОСОБА_4 від 03.05.2018 року, доповідною запискою ст. державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Бориспіль-аеропорт» від 03.05.2018 року, відомостями, що містяться в описах предметів, переліку іноземної валюти, витягу щодо курсу валют, розрахунку еквіваленту, яким суд першої інстанції дав належну оцінку (а.с. 2-18).

На підставі указаних доказів, суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_8 до відповідальності за ст. 471 МК України та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. без конфіскації вилученої валюти. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_4стягнення, сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст.1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод.

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи та як наслідок хибності висновку про відсутність підстав для конфіскації коштів, не ґрунтуються на зібраних матеріалах із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Апеляційний суд Київської області звертає увагу на те, що хоча правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте із урахуванням обставин даної справи, не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи). Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар».

Так, приймаючи рішення про відсутність підстав для конфіскації вилученої валюти у ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, щодане правопорушення вчинено з необережності, вперше, так як ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, вилучені грошові кошти є спільними його коштами та його товариша, які були потрібні для робочої необхідності, а саме для купівлі двох автомобілів на замовлення та перевезення їх на територію України, що підтверджується двома договорами купівлі-продажу транспортних засобів. Також, при прийняті даного рішення судом було враховано, що на утримані ОСОБА_6 перебуває малолітній син 2011 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Наведені висновки судді апеляційний суд вважає обґрунтованими, оскільки вартість предмета правопорушення у співвідношенні із майновим станом ОСОБА_6 є значною та істотно вплине на його майновий стан. Втручання у право власності ОСОБА_6 не може вважатися пропорційним, оскільки спричинить для нього «особистий і надмірний тягар».

Підстав для скасування чи зміни постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року щодо ОСОБА_4суд не вбачає, у зв'язку із чим, залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року щодо громадянина України ОСОБА_4- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ В.Б. Зіміна