Ухвала суду № 75514283, 25.07.2018, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/366/15-ц

Номер провадження 6/350/27/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 року смт. Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Стадник О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, -

В С Т А Н О В И В :

У своєму поданні державний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_1, ІПН3123312196, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань згідно виконавчого листа №350/366/15-ц від 22 червня 2015 року виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 180000 гривень за договором позики.

Подання мотивоване тим, що на виконанні в Рожнятівському районному відділі ДВС знаходиться виконавче провадження 53342111 з виконання виконавчого листа №350/366/15-ц від 22 червня 2015 року виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 180000 гривень за договором позики. За вказаним виконавчим документом боржником кошти по рішенню суду не повернуто тому його слід обмежити у праві виїзду за межі України.

Державний виконавець в судове засідання не прибув, однак це не перешкоджає розгляду подання.

Вивчивши подання та долучені до нього матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що подання виконавця про обмеження права виїзду за межі України не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Згідно ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та виїзд в Україну громадян України, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов’язань.

Статтею ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст.13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Статтею 441 ЦПК України, визначено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням на строк до повного виконання такого судового рішення. Така ухвала може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

В судовому засіданні встановлено, що на виконанні у Рожнятівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції знаходиться виконавче провадження № 53342111 про присусове виконання виконавчого листа № 350/366/15-ц, який виданий 22.06.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 180000,00 грн.

Постановою державного виконавця від 07.02.2017 року відкрито виконавче провадження, яка надіслана боржнику та стягувачу для виконання та для відома відповідно.

Однак боржником добровільно рішення не виконано, а державним виконавцем вживалися деякі заходи примусового виконання рішення, в тому числі отримано відповідь з регіонального сервісного центру МВС у Івано-Франківській області, якою підтверджено, що боржник володіє транспортним засобом.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Отже, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини, непереборної сили, події тощо.

Тобто, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Між тим, долученими до справи доказами не доведено навмисне чи інше свідоме невиконання ОСОБА_1рішення суду.

Тобто саме невиконання боржником ОСОБА_1самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження (висновки Верховного Суду України, узагальнення судової практики щодо розгляду подань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року).

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б вказували на те, що боржник має намір та може ухилитися від виконання рішення суду шляхом виїзду за межі України.

Не виключено, що виїзд за кордон може бути зумовлений необхідністю виконати судове рішення на виконання якого видано виконавчий лист № 350/366/15-ц від 22 червня 2015 року.

Крім цього, державним виконавцем встановлено, що боржник володіє майном, яким є транспортний засіб, що підтверджено результатом аналітичного пошуку ТЗ по "НАІС ДДАІ" МВС України.

Тобто, існує реальна можливість виконання рішення суду, а оскільки державним виконавцем не в повному обсязі здійснені заходи виконання стягнення заборгованості по виконавчому листу, зокрема не вжиті достатні заходи щодо виявлення та реалізації вищезазначеного майна, стверджувати про те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду не має підстав.

Звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути крайнім заходом, який застосовується до боржника, коли державним виконавцем вже виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження вказаного конституційного права громадянина.

При цьому, суд враховує й рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2013 року в справі «Хлистов проти Росії», відповідно до якого Європейський суд з прав людини визнав доведеним порушення національною владою Росії п.п. 2 и 3 ст. 2 Протоколу № 4 , статті 2 Протоколу № 4 Конвенції, яка гарантує право кожному на свободу переміщення, включаючи право залишити будь-яку країну та виїхати в країну за своїм вибором, в той час як втручання в право особи на виїзд із його країни не було «необхідним в демократичному суспільстві».

Отже, державним виконавцем доказів про те, що ОСОБА_1, свідомо ухиляється від виконання покладених на нього рішенням обов'язків та має можливість ухилитися від виконання своїх обов’язків по виконанню рішення суду шляхом виїзду за межі України, не надано, тому у задоволені подання державного виконавця слід відмовити.

Керуючись ст.6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” , ст. ст.247,411 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа ОСОБА_1.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу. До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги через Рожнятівський районний суд до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Суддя: