Постанова № 75514281, 25.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/4894/18 Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.Провадження № 33/780/718/18 Доповідач у 2 інстанції Зіміна В. Б.Категорія 429 25.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ Зіміної В.Б., з участю: представника Київської митниці Державної фіскальної служби України: Захарова А.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС України на постанову судді Бориспільського міськрайоного суду Київської області від 22 червня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Безугляки, Сквирського району, Київської області, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., при цьому вилучену, відповідно до протоколу про порушення митних правил, валюту в розмірі 3220 доларів США і 3800 грн. - повернуто ОСОБА_3

Відповідно до постанови суду, 08.05.2018 року о 08 годині 30 хвилин під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_3, який відлітав з України до Литви, м. Вільнюс, рейсом PS № 177, літаком а/к «МАУ», своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі митної територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», на підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України пасажиру було задано питання щодо наявності в нього готівкових коштів, на що він відповів, що має при собі приблизно 10 000 євро. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», де ним була видана готівка в розмірі 10 000 євро, 3 220 доларів США та 3 800 гривень. Готівка знаходилась в одному з відділень гаманця, що містився в чоловічій сумці пасажира (ручна поклажа).

Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів пасажира готівка належить йому особисто.

Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті).

З виявленої суми Громадянину України ОСОБА_3 було пропущено 10 000 євро. За протоколом про порушення митних правил у громадянина України ОСОБА_3 вилучено 3 220 доларів США та 3 800 гривень.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та дозвільних документів на право вивезення готівки пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспектора митниці з приводу декларування готівки не звертався.

Таким чином, своїми діями громадянин України ОСОБА_3 під час проходження митного контролю в залі «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянином України ОСОБА_3, який формою проходження митного контролю обрав проходження через «зелений коридор», готівки в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню у повному обсязі з поданням банківських документів на суму яка перевищує 10 000 євро для резидентів України відповідно до Постанови Правління НБУ № 148 від 27.05.2008 р., та мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.

Своє рішення щодо незастосування до громадянина України ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді конфіскації вилученої валюти суддя місцевого суду мотивував тим, що дане правопорушення вчинено з необережності, вперше, так як ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, вилучені грошові кошти є його особистими, які він придбав після отримання кредиту в банку (що підтверджується акцептом пропозиції про укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500632687, додатком №1 до угоди про надання кредиту від 28.11.2017 року № 500632687, пам'яткою клієнту по кредиту від 28.11.2017 року № 500632687). Також, при прийняті даного рішення судом було враховано, що ОСОБА_3 свою вину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, те, що він є пенсіонером та інвалідом другої групи, на його утриманні перебуває неповнолітній син, вилучені кошти мав намір використати для проходження медичного огляду та можливого майбутнього лікування за кордоном. Вилучені у ОСОБА_3 гошові кошти є для останнього надзвичайно важливою, життєво необхідною та великою сумою.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник Київської митниці ДФС подав апеляційну скаргу на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою визнати громадянина України ОСОБА_3винним у вчиненні порушення митних правил за ст.471 МК України та застосувати стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та конфіскації затриманої валюти.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає про безпідставне незастосування суддею місцевого суду до ОСОБА_3 стягнення у виді конфіскації предметів правопорушення. Як стверджує апелянт, конфіскація товарів, обмежених до переміщення через митний кордон України, за вчинення порушення митних правил передбачена як вид стягнення санкцією ст.471 МК України, тобто встановлена законом, а тому її застосування не буде свавільним посяганням на мирне володіння майном в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Апелянт стверджує, що обов'язок кожного громадянина (резидента або нерезидента незалежно від громадянства) дотримуватися національного законодавства України, встановленого нормами Конституції. Жодних документів, які необхідні резидентам України при вивезенні валюти, а саме документи, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках фінансових установ, виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро правопорушником в суді не було надано. При цьому, судом під час розгляду справи не був оцінений щорічний прибуток і рівень витрат ОСОБА_3 Таким чином, на думку апелянта, оскаржувана постанова суду не відповідає меті адміністративного стягнення та не сприяє вихованню порушника в дусі додержання чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції щодо нього залишити без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими, рішення суду є законним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС, заслухавши пояснення ОСОБА_3, представника Київської митниці ДФС Захарова А.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Висновки судді про доведеність події порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України та винності ОСОБА_3 у вчиненні ним за обставин, наведених у постанові підтверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 08.05.2018 року № 0383/12500/18, протоколом опитування ОСОБА_3 від 08.05.2018 року, доповідною запискою головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Бориспіль-аеропорт» від 08.05.2018 року, відомостями, що містяться в описах предметів, переліку іноземної валюти, витягу щодо курсу валют, розрахунку еквіваленту, яким суд першої інстанції дав належну оцінку (а.с. 2-14).

На підставі указаних доказів, суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ст. 471 МК України та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. без конфіскації вилученої валюти. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_3стягнення, сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст.1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод.

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи та як наслідок хибності висновку про відсутність підстав для конфіскації коштів, не ґрунтуються на зібраних матеріалах із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Апеляційний суд Київської області звертає увагу на те, що хоча правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте із урахуванням обставин даної справи, не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи). Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар».

Так, приймаючи рішення про відсутність підстав для конфіскації вилученої валюти у ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, щодане правопорушення вчинено з необережності, вперше, так як ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, вилучені грошові кошти є його особистими, які він придбав після отримання кредиту в банку (що підтверджується акцептом пропозиції про укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500632687, додатком №1 до угоди про надання кредиту від 28.11.2017 року № 500632687, пам'яткою клієнту по кредиту від 28.11.2017 року № 500632687). Також, при прийняті даного рішення судом було враховано, що ОСОБА_3 свою вину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, те, що він є пенсіонером та інвалідом другої групи, на його утриманні перебуває неповнолітній син, вилучені кошти мав намір використати для проходження медичного огляду та можливого майбутнього лікування за кордоном. Вилучені у ОСОБА_3 гошові кошти є для останнього надзвичайно важливою, життєво необхідною та великою сумою.

Наведені висновки судді апеляційний суд вважає обґрунтованими, оскільки вартість предмета правопорушення у співвідношенні із майновим станом ОСОБА_3 є значною та істотно вплине на його майновий стан. Втручання у право власності ОСОБА_3 не може вважатися пропорційним, оскільки спричинить для нього «особистий і надмірний тягар».

Підстав для скасування чи зміни постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року щодо ОСОБА_3суд не вбачає, у зв'язку із чим, залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року щодо громадянина України ОСОБА_3- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ В.Б. Зіміна