Ухвала суду № 75513243, 26.07.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 1512/2-830/11

Провадження № 4-с/520/80/18

УХВАЛА

про задоволення скарги

26.07.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю представника скаржника ОСОБА_1,

представника боржника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю боржника ОСОБА_3, суб’єкта оскарження державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про повернення виконавчого документу,

В С Т А Н О В И В :

10.07.2018 року стягувач, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, завернулась до суду зі скаргою, в якій просила визнати дії державного виконавця державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 про повернення виконавчого документу від 26.12.2017р. (ВП № 46729058) - неправомірними. Скасувати постанову державного виконавця державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 про повернення виконавчого документу від 26.12.2017р. (ВП № 46729058).

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови, керувався нормами не чинного на той момент законодавства, тому дії державного виконавця є неправомірними і постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 26.12.2017 року підлягає скасуванню.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даною скаргою.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник скаржника Київської районної адміністрації Одеської міської ради – ОСОБА_1 у судовому засіданні скаргу підтримала, посилаючись на обставини, викладені в ній.

Представник боржника ОСОБА_3 – ОСОБА_2 у задоволенні скарги просила відмовити, вказуючи на те, що виконавчі дії у виконавчому провадженні № 46729058 здійснювалися до і після набрання чинності Законом. За таких обставин висновок про необхідність застосування у правовідносинах сторін лише положень Закону України № 606-ХІІ від 21 квітня 1999 року є помилковими.

Інші сторони по справі у судове засідання не з’явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, оглянувши матеріали справи вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 2-830/11 за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3, треті особи Одеська міська рада, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про проведення об’єкту у первісний стан, та позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Одеська регіональна філія ДП “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам” про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.11.2013 року позовні вимоги Київської районної адміністрації Одеської міської ради – задоволено.

Зобов’язано ОСОБА_3 власними силами і за рахунок власних коштів привести у попередній стан триповерховий житловий будинок за адресою м. Одеса, вул. Львівська, 8, який складає 2/6 частини та належить йому на праві власності, загальною площею 248, 5 кв.м., відповідно до технічного паспорту КП “ОМБТІ та РОН” № 299587.95 від 11.09.2008 року шляхом здійснення відповідної перебудови.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Одеська регіональна філія ДП “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам” про встановлення порядку користування земельною ділянкою – задоволено частково.

Встановлено наступний порядок користування земельною ділянкою загальною площею 868,5 кв.м., розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Львівська,8 між ОСОБА_11 та ОСОБА_6:

Виділено ОСОБА_6 у користування земельну ділянку площею 319,1 кв.м., зображену в додатку №2 до висновку №379 судової будівельно-технічної експертизи ТОВ “Інюг-Експертиза” від 30.11.2012 року, який є невід`ємною частиною даного рішення.

Виділено ОСОБА_3 у користування земельну ділянку площею 549, 4 кв.м., зображену в додатку №2 до висновку №379 судової будівельно-технічної експертизи ТОВ “Інюг-Експертиза” від 30.11.2012 року, який є невід`ємною частиною даного рішення.

Проїзд до належної ОСОБА_6 частини будинку площею 153 кв.м. виділено у загальне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

В решті позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_3 – ОСОБА_12 та ОСОБА_6 оскаржили його в апеляцыйному порядку.

Рішенням Колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 17.12.2014 року рішення суду першої інстанції в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_6 Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 863, 5 кв.м. по вул.. Львівській, 8 у м. Одесі відповідно до фактичних меж згідно з додатком № 2 до висновку №с 379 судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2012 року, а саме: ОСОБА_6 залишено у користування земельну ділянку площею 421,1 кв.м., а ОСОБА_3 – земельну ділянку площею 447, 4 кв.м.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення апеляційного суджу скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3, який діяв через представника ОСОБА_12 Сергійовича-відхилено. Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2014 року залишено без змін.

19.02.2015 року Київський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист №2-830/11 щодо примусового виконання рішення суду.

25.02.2015 року державним виконавцем відповідно до вимог ст.ст. 17, 19, 20,25 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії зазначеної постанови із супровідними листами в порядку, встановленому ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», направлено сторонам. Боржнику надано 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду.

В подальшому ухвалою суду від 14.09.2015 року було задоволено заяву Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та встановлено порядок виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.11.2013 року по праві № 2-830/11, яке набрало законної сили 17.12.2014 року, шляхом зобов’язання ОСОБА_3 привести у попередній стан триповерховий житловий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 8, який складає 2/6 частини та належить йому на праві власності, загальною площею 248,5 кв.м., відповідно до технічного паспорту КП «ОМБТІ та РОН» № 299587.95 від 11.09.2008 року шляхом здійснення відповідної перебудови.

Після чого 07.12.2015 року старшим державним виконавцем Балалайкіною К.В. було винесено постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні.

Вказаною постановою було призначено (залучено) спеціалістів Комунального підприємства «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» Одеської міської ради, яким запропоновано надати письмовий висновок (звіт)-проект схеми виконання робіт по приведенню у попередній стан триповерховий житловий будинок за адресою м. Одеса, вул. Львівська, 8, який складає 2/6 частини та належить ОСОБА_3 на праві власності, загальною площею 248, 5 кв.м., відповідно до технічного паспорту КП «ОМБТІ та РОН» № 299587.95 від 11.09.2008 року шляхом здійснення відповідної перебудови, а також здійснити фактичне приведення у попередній стан триповерхового житлового будинку за адресою м. Одеса, вул. Львівстка, 8, який складає 2/6 частини та належить ОСОБА_3 на праві власності, загальною площею 248, 5 кв.м., відповідно до технічного паспорту КП «ОМБТІ та РОН» № 299587.95 від 11.09.2008 року шляхом здійснення відповідної перебудови.

Однак, як вбачається з листа вих. № 0464 від 16.10.2016 року директор Комунального підприємства «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» Одеської міської ради повідомив про те, що КП «Одесапроект» готово розробити зазначений в постанові державного виконавця проект, проте зазначив, що для виконання проекту необхідно здійснити ряд дій, пов’язаних безперешкодним доступом спеціалістів на об’єкт. Співробітники КП «Одесапроект» повинні отримати дозвіл на вчинення дій для проведення обмірів житлового будинку, фото фіксації приміщень.

У зв’язку з чим 08.06.2016 року головний державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_13 звернулась до суду з поданням, в якому просила суд вирішити питання щодо примусового проникнення до будинку № 8 по вул. Львівська у м. Одесі, для проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-830/11, виданого Київським районним судом м. Одеси.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13 червня 2016 року було надано дозвіл державним виконавцям Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та спеціалістам Комунального підприємства «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» Одеської міської ради на примусове проникнення до будинку № 8 по вул. Львівська у м. Одесі для проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-830/11 Київського районного суду м. Одеси від 19.02.2015 року. Відповідальність за проведення дій по проникненню до будинку № 8 по вул. Львівська у м. Одесі для проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-830/11 покладено на головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_13.

Проте, 26 грудня 2017 року державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», було винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-830/11 виданого 19.02.2015 року Київським районним судом м. Одеси про зобов’язання ОСОБА_3 власними силами і за рахунок власних коштів привести у попередній стан триповерхових житловий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 8, який складає 2/6 частини та належить йому на праві власності, загальною площею 248, 5 кв.м., відповідно до технічного паспорту КП «ОМБТІ та РОН» № 299587.95 від 11.09.2008 року шляхом здійснення відповідної перебудови.

Підставою для привернення виконавчого документу стало те, що стягувач Київська районна адміністрація Одеської міської ради не здійснила авансування витрат виконавчого провадження, передбачено статтею 43 Закону України «Про виконавче провадження», не зважаючи на попередження виконавця.

Однак, суд вважає, що державний виконавець помилково повернув виконавчий лист, виходячи з наступного.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII. Відповідно до п. 7 Розділу XIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1404, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

При цьому, в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону від 02.06.2016 № 1404 вказано порядок виконання та правового регулювання саме "виконавчих дій", а не "виконавчого провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі по тексту - Закон від 21.04.1999 № 606), так і Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII. виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Тобто з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1404 слід вважати, що кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження повинна регулюватись тим нормативно- правовим актом, під час дії якого вона була розпочата.

Враховуючи Прикінцеві та Перехідні положення Закону від 02.06.2016 № 1404, можна дійти висновку, що положення попереднього Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606 застосовується лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606. Кожна виконавча дія, яка оформлюється в тому числі шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

Відповідно до ст. 11 Закону від 21.04.1999 № 606, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття зазначеного виконавчого провадження та ст. 19 Закону від02.06.2016 № 1404, чинного на сьогодні державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як зазначалась вище, виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.4 ч.І ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404.

Так, Відповідно до п. 4 ч.І ст. 37 Закону від 02.06.2016 № 1404 виконавчий документ повертається стягувану, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Згідно ч. 1 ст. 43 Закону від 02.06.2016 № 1404 у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валюто обмінні фінансові операції та інших витрат, пов’язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов'язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

Проте, судом встановлено, що виконавче провадження у даній справі було розпочате до введення в дію Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016р. № 1404, а тому державний виконавець безпідставно застосував положення Закону в цій редакції, а не в редакції Закону від 21.04.1999р., яка передбачала, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Відповідно до ст. Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606 з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Також суд бере до уваги, що рішення суду в частині зобов’язання ОСОБА_3 власними силами і за рахунок власних коштів привести у попередній стан триповерхових житловий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 8, який складає 2/6 частини та належить йому на праві власності, загальною площею 248, 5 кв.м., відповідно до технічного паспорту КП «ОМБТІ та РОН» № 299587.95 від 11.09.2008 року шляхом здійснення відповідної перебудови, є чинним та до теперішнього часу не виконаним!!!

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Судове рішення (постанова, ухвала) – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов'язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов'язаної особи та обов'язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов'язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 26 грудня 2003р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що скарга Київської районної адміністрації Одеської міської ради є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю боржника ОСОБА_3, суб’єкта оскарження державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про повернення виконавчого документу – задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 про повернення виконавчого документу від 26.12.2017р. (ВП № 46729058) - неправомірними.

Скасувати постанову державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 про повернення виконавчого документу від 26.12.2017р. (ВП № 46729058).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду у м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.