Постанова № 75512901, 25.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3774/16-ц 25.07.2018

Провадження №22-ц/784/1119/18

П О С Т А Н О В А

Справа № 487/3774/16-ц

Провадження № 22-ц/784/1119/18 Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Крамаренко Т.В.,

суддів: Бондаренко Т.З. Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання: Лівшенко О.С.

за участю: представника скаржника – ОСОБА_2, представника ДВС – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2018 року, постановлену під головуванням судді - Біцюк А.В. в приміщенні того ж суду за скаргою Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (далі - ПАТ «Миколаївобленерго») на дії державного виконавця Асафатової Д.О. щодо повернення виконавчого документу без прийняття до виконання,

в с т а н о в и л а:

В липні 2016 року ПАТ «Миколаївобленерго» звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Асафатової Д.О. щодо повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

ПАТ «Миколаївобленерго» зазначило, що 15 березня 2017 року ним було направлено до Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на його користь боргу у сумі 462,75 грн. та судового збору у сумі 689 грн.

22 лютого 2018 року на адресу стягувача надійшло повідомлення від 14 лютого 2018 року про повернення виконавчого документу №2-н/487/241/16 від 7 грудня 2016 року без прийняття до виконання у зв’язку з відсутністю реєстраційного номеру облікової картки боржника - фізичної особи та дати народження боржника.

Посилаючись на те, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, оскільки при здійсненні виконавчого провадження виконавець має право одержувати пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі і конфіденційну, ПАТ «Миколаївобленерго» вважає рішення державного виконавця щодо повернення виконавчого документу без прийняття його до виконання неправомірним та передчасним, у зв’язку з чим просило його скасувати.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2018 року в задоволенні скарги ПАТ «Миколаївобленерго» відмовлено.

В апеляційний скарзі АТ «Миколаївобленерго» зазначало, що з 19 квітня 2018 року АТ «Миколаївобленерго» є правонаступником ПАТ «Миколаївобленерго».

Представник АТ «Миколаївобленерго», посилаючись на безпідставність та необґрунтованість ухвали суду та на те, що висновки суду ґрунтуються на фактах, які не були повно та всебічно досліджені, просило її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з відсутності у виконавчому документі відомостей про реєстраційний номер облікової картки боржника - фізичної особи та дати народження боржника, а тому повернувши виконавчий документ стягувачу державний виконавець діяв відповідно до закону.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, 02 серпня 2016 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ за заявою ПАТ «Миколаївобленерго» щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 462 грн. 75 коп. та судового збору у сумі 689 грн.

07 грудня 2016 року ПАТ «Миколаївобленерго» отримав вказаний судовий наказ.

15 березня 2017 року вказаний судовий наказ направлено до Заводського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області разом з заявою про відкриття виконавчого провадження для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

14 лютого 2018 року головним державним виконавцем Асафатовою Д.О., у відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», повернуто стягувачу судовий наказ №487/3774/16-ц виданий 07.12.2016 року про стягнення зі ОСОБА_4 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» заборгованості в сумі 1151,75 грн., у зв’язку з тим, що останній не відповідав вимогам п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» - не вказано дату народження боржника та реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи.

В силу ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Серед засад виконавчого провадження зазначені : верховенство права; обов’язковість виконання рішень; законність (ч. 1 ст. 2 Закону).

Тобто, метою виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження є примусове виконання судових рішень у спосіб та порядку, визначеному законом (стаття 1 і 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону).

В силу ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

У статті 4 Закону викладені вимоги до виконавчого документа, так, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред’явлення рішення до виконання.

Відтак, у виконавчому листі мають бути зазначені дані боржника, які можуть ідентифікувати його особу, та сприяти примусовому виконанню рішення.

Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України й частини першої статті 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до пункту 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Як вбачається з тексту судового наказу по справі №2-н/487/241/16, в ньому не зазначені дата народження боржника - фізичної особи ОСОБА_4 та його реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).

Між тим, згідно із п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону з метою захисту інтересів стягувача державний виконавець має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Здійснення виконавчого провадження являє собою сукупність дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документу, які розпочинаються з моменту відкриття виконавчого провадження.

Закон не наділяє правом виконавця отримувати інформацію про боржника за відсутності відкритого виконавчого провадження а отримання такої інформації потягне за собою порушення прав особи на конфіденційність, адже в такому у випадку буде здійснюватися збір конфіденційної інформації про особи без її згоди та без законних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» - реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається міністерством юстиції України.

Без внесення інформації, передбаченої п. 3 ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», автоматизована система не надає можливості проведення державному виконавцю жодних виконавчих дій, окрім винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що державний виконавець повертаючи виконавчий документ стягувачу, діяв правомірно в межах своїх повноважень.

Крім того, повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого листа з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам закону не позбавляє права стягувача, при наявності інших даних, які ідентифікують боржника що можуть сприяти примусовому виконанню рішення звернутися до суду із заявою щодо приведення виконавчого листа у відповідність до вимог ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та на повторне його пред’явлення до виконання в межах встановленого строку.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності обов’язкового зазначення у виконавчому документі даних про повну дату народження боржника та реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи є безпідставними, оскільки починаючи з 5 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження», № 1404 -У111, яким передбачена вимога про зазначення дати народження боржника та його реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серія та номер паспорта.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що державний виконавець повертаючи виконавчий документ стягувачу, діяв правомірно в межах своїх повноважень.

Відтак висновки суду щодо відмови у задоволенні скарги на дії державного виконавця ґрунтуються на нормах діючого законодавства та відповідають матеріалам справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених в апеляційній скарзі немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383, 387 ЦПК України,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

ОСОБА_5

Повний текст постанови складений 26 липня 2018 року