Постанова № 75512447, 17.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/637/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Коваль Р.Г.

Провадження № 22-ц/783/3156/17 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Коваля Р.Г. від 23 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, зустрічним позовом ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно,-

в с т а н о в и л а :

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2017 року в задоволенні первинного позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_4 на 10/16 часток квартири АДРЕСА_1 загальною площею 67,7 кв.м., житловою площею 40,6 кв.м., з яких: 8/16 часток (1/2) частка в спільній сумісній власності подружжя; 2/16 часток, (1/4 від 1/2 частки) в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5. Визнано право власності за ОСОБА_5 на 3/16 часток квартири АДРЕСА_1 загальною площею 67,7 кв.м., житловою площею 40,6 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5.

Вказане рішення оскаржила ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 - відмовити повністю. Вважає, що рішення постановлено з порушенням норм процесуального права та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки зроблені судом не відповідають обставинам справи. Зазначає, що факт надіслання коштів ОСОБА_9 - ОСОБА_2 жодним чином не відноситься до даної справи, так як такі були надіслані в 2015 році, тобто після укладення договору купівлі-продажу спірної квартири. Крім цього, бланки на оформлення грошових переказів не можуть братися до уваги, оскільки такі є виключно заповненими бланками переказу без відповідних касових документів про отримання коштів зазначених в них для здійснення пересилки. Крім цього, судом не взято до уваги зміст бланків від 14.01.2014 року на суму 2000 доларів США з коментарем «на хату в Скалаті», від 14.01.2014 року на суму 1200 доларів США з коментарем «на хату». Вказує, що дані перекази здійснювалися на ремонт будинку в м. Скалат, який не є предметом спору та такі здійснювалися після укладення спірного договору купівлі-продажу. Зазначає, що жодні з наданих відповідачем доказів начебто участі його матері у купівлі спірної квартири не могли бути прийняті судом, як належні з огляду на те, що відповідні перекази здійснювались або суттєво раніше укладення договору купівлі-продажу, або суттєво пізніше. Крім цього, більшість переказів мають цілком чітко визначену ціль здійснення - ремонт та облаштування будинку в м. Скалат де на даний час проживає відповідач. Також, суд покликається на те, що відповідач заробляв певні кошти на сім'ю, однак не зазначив розміру таких заробітків. Посилання суду на те, що свідченням того, що відповідач заробляв певні кошти є свідоцтво про державну реєстрацію ФОП від 10.01.1994р., проте доказів того, що відповідач отримував в такому статусі доходи, - немає. Більше того, відсутні будь-які докази того, що перебуваючи протягом більш як 6 років на території м. Дрогобича, він отримав хоча б якісь доходи. Крім цього, відомостей про факт працевлаштування відповідача в Республіці Італії, найменування роботодавця, тип виконуваної роботи та розмір оплати, які отримував відповідач матеріали справи не містять. Також, вказує на те, що мати позивача витратила особисті кошти для придбання спірної квартири, які отримала шляхом продажу особистого майна.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника на підтримання апеляційної скарги, що аналогічні її доводам та доводам первісного позову, відповідача та його представника - в заперечення скарги, що аналогічні доводам зустрічного позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовів, апеляційної скарги, усних та письмових пояснень та заяв учасників справи та їх представників у судах першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 60, 61, 63, 64 СК України, правову позицію ВСУ висловлена в справі № 6-612цс15 від 01.07.2015 р., п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року №11, ст. 86, ч.1 ст. 319, ст. 392, ст.ст. 1261-1265, ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України та відмовляючи в задоволенні первинного позову та задовольняючи зустрічний позов, - суд виходив з того, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири, від 18 липня 2013 року, власником квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6. З ОСОБА_8 відповідач за первинним позовом ОСОБА_4 зареєстрував шлюб 30 грудня 2010 року. Як встановлено судом фактичні шлюбні стосунки та ведення спільного господарства між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 розпочалися у 2008 році в Італії, оскільки з цього часу вони почали проживати разом, як подружжя. Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина за законом, оскільки за життя вона заповіту не складала. Спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину за законом є сторони по справі: ОСОБА_2., донька покійної ОСОБА_8 від першого шлюбу; ОСОБА_4, чоловік та їх спільний син ОСОБА_5 Мати спадкодавця - ОСОБА_10 впродовж шести місяців з моменту відкриття спадщини відмовилась від її прийняття в користь обидвох внуків - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину за законом - немає. Оскільки до складу спадкового майна входить квартира АДРЕСА_1, яка придбана на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу під час шлюбу, в силу вимог правових норм Сімейного кодексу України, 1\2 частка вказаної квартири належить ОСОБА_4, як чоловіку покійної, і є його власністю як частка у спільному майні подружжя. В підтвердження того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 з 2008 року проживали разом і вели спільне господарство, спочатку в країні Італія, а в подальшому в Україні служать наступні докази, а саме: довідка про присвоєння індивідуального податкового номера ОСОБА_4, яка видана йому 13.08.2007 року в Республіці Італії, яка підтверджує факт його перебування за кордоном та працевлаштування там ще з 2007 року. Договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 26.09.2008 року в місті Скалат, яке належало його матері ОСОБА_9, який підтверджує факт продажу приміщення магазину у 2008 році, гроші від продажу якого були використані для придбання іншого нерухомого майна в м. Дрогобичі спільно з покійною дружиною, що стало предметом спільної сумісної власності подружжя. Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 10.01.1994 року. Довідками з комерційних банків про відкриття рахунків, в тому числі у валюті в період спільного проживання разом із спадкодавцем, довідкою та випискою про рух коштів в продовж 2014 року з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», довідкою ПАТ «Райффаайзен Банк Аваль», довідкою ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк». Вказані довідки свідчать про те, що ОСОБА_4 також заробляв певні грошові кошти, які тратив на сім'ю, перебуваючи у шлюбі з покійною. В судовому засіданні встановлено, та не заперечувалось сторонами той факт, що ОСОБА_4 передавав грошові кошти в сумі 15000 грн. на погашення кредиту, який отримала його покійна дружина, після її смерті. Його мати ОСОБА_9, яка перебуває в США також передавала грошові кошти на ім'я: ОСОБА_4 в продовж 2010-2014 років, всього на суму 17730 дол. США, покійної дружини ОСОБА_8 впродовж 2011-2013 років, всього на суму 3300 дол. США, доньки покійної дружини від першого шлюбу ОСОБА_2, всього на суму 700 дол. США в 2015 році, вже після смерті дружини. Здобуті в судовому засіданні докази свідчать, що матір ОСОБА_4 - ОСОБА_9, проживаючи в США, допомагала матеріально їхній сім'ї, відсилаючи грошові кошти не тільки ОСОБА_4, як синові, а й покійній ОСОБА_8 та її доньці від першого шлюбу. З метою отримати свідоцтво про право на спадщину за законом та свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя, ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_14, звернувся до приватного нотаріуса Дрогобицького нотаріального округу із відповідною заявою, і 09.03.2016 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії йому було відмовлено у видачі зазначених вище свідоцтв в зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа та роз'яснено право звернення до суду. Слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_4 Стороною позивача не надано доказів, які б свідчили, що нотаріус обґрунтовано відмовив постановою про вчиненні нотаріальної дії, а наявний в матеріалах справи лист нотаріуса, на думку суду, не може трактуватись як офіційною відмовою. Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні первинного позову позивача слід відмовити, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 слід задоволити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду суперечать обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, обставини які суд вважав встановленими - не доведені.

ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_4, що представляє свої інтереси та інтереси малолітнього сина ОСОБА_15, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за померлою ОСОБА_8 на 3/8 частки квартири за адресою АДРЕСА_1, та зобов'язати відділ Державної реєстраційної служби в м. Дрогобич зареєструвати право власності на дане нерухоме майно.

В обґрунтування позову посилається на те, що її мати ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла у віці 39 років, ІНФОРМАЦІЯ_7. Дівоче прізвище матері ОСОБА_10. Після її смерті залишились спадкоємці першої черги: вона, дочка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, її син ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3, її чоловік (відповідач) ОСОБА_4 та мати ОСОБА_8 - ОСОБА_10 Вона є дочкою від першого шлюбу ОСОБА_8 Прізвище матері після укладення шлюбу з її батьком ОСОБА_16 було змінено на ОСОБА_16. Шлюб між її батьками був розірваний 14 липня 2005 року. Після розірвання шлюбу її мати змінила прізвище ОСОБА_16 на прізвище ОСОБА_10. 30.12.2010 року її мати уклала шлюб з ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1, котре видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Дрогобичі Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 601. В даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_5 Після смерті її матері залишилась спадщина, а саме: квартира АДРЕСА_1. Квартира складається з 3-х кімнат, загальною площею 67,7 кв.м. Всі спадкоємці після смерті матері звернулися із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса. Пізніше ОСОБА_10 та ОСОБА_4 відмовилися від цих заяв на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Через деякий час відповідач ОСОБА_4 відмовився від цієї заяви та її відкликав і таким чином на сьогоднішній день залишились троє спадкоємців, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 Оскільки квартира яка є предметом спадкування була придбана під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_4 то він рахує, що вона є спільною сумісною власністю подружжя, а тому йому належить 1/2 ідеальна частина вказаної квартири, а друга її частина повинна бути поділена на них трьох. При цьому, за вказаних обставин їй повинно належати 3/16 майна її матері (1/8 в якості її частки та 1/16 в якості частки ОСОБА_10, яка відмовилась від даної частки на її користь). Право особистої власності на вказану квартиру за її покійною мамою ОСОБА_4 не визнає. Даний розподіл спадкового майна фактично не відповідає дійсності. Вказана квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, незважаючи на те, що вона була придбана під час шлюбу. Квартира була придбана виключно за кошти її матері. ОСОБА_4 майнової участі під час купівлі спірної квартири не брав. Про те. що квартири була придбана за кошти її матері ОСОБА_8 вказують наступні обставини, на які вона посилається, а саме, те, що кошти для оплати за квартиру АДРЕСА_1, яку її матір придбала у відповідності до Договору купівлі продажу квартири укладено 18.07.2013 року було отримано від продажу будинку в АДРЕСА_3. Будинок в АДРЕСА_3, було придбано 29.12.2014 року за кошти отримані від продажу 11.12.2014 року квартири за адресою АДРЕСА_2, та від продажу магазину на АДРЕСА_4 Приміщення магазину за адресою АДРЕСА_4 належало її матері на підставі договору дарування від ОСОБА_10 (її бабці) укладеного 11.01.2008 року, згідно умов якого її матері ОСОБА_8 було подаровано квартиру за адресою АДРЕСА_4, яка була переведена в нежитлове приміщення на підставі рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 13.04.2009 року за № 102. Квартира за адресою в АДРЕСА_2 належала її матері на підставі договору міни від 26.05.1997 року, і її батько ОСОБА_17 визнав право особистої власності на дану квартиру за її матір'ю, про свідчить копія заяви від 15.08.2007 року. Вказані обставини підтверджують те, що спадкова квартира була придбана за кошти від продажу житлового будинку, що знаходився в АДРЕСА_3, який в свою чергу був куплений за кошти від продажу квартири за адресою в АДРЕСА_2 та від продажу магазину на АДРЕСА_4. Вважає, що квартира за адресою в АДРЕСА_2 та магазин на АДРЕСА_4 були особистою власністю її матері, і гроші отримані від їх реалізації були особистими коштами її матері. Тому і спадкова квартира є особистою власністю її матері. Внаслідок чого спірна квартира відноситься до особистого майна її матері з підстав визначених в ч. 3 ст. 57 СК України. Вказує про те, що при вирішенні даного спору, на її переконання, суттєвою є та обставина, що її матір довгий час працювала за кордоном та отримувала значні кошти за цю працю. Зокрема, вона отримала дозвіл на постійне проживання та працю в Республіці Італія (так зване пермесо) на період з 04.09.2003 року по 08.09.2006 року. Її зарплата становила 614,92 Євро на місяць, що підтверджується роздруківкою з відомостей про персональне пенсійне забезпечення та трудовою угодою від 31.08.2006 року. По прибуттю в Україну її матір була зареєстрована, як приватний підприємець, на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 20.05.2008 року та здійснювала торгівлю у власному магазині на АДРЕСА_4. (підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку). У відповідності до довідки № 8126/17-01 від 16.11.2015 року в період з 06.06.2008 року до 31.12.2012 року обсяг її виручки становив 402478 грн. відтак її мати постійно, протягом свого життя заробляла особисті кошти, мала своє особисте майно та придбала спірну квартиру за гроші котрі належали виключно їй. Тому вона в праві отримати відповідну частку від її особистого майна не перерозподіляючи його, як спільно нажите з відповідачем ОСОБА_4 Вона про вказані обставини заявляла нотаріусу, яка завела спадкову справу проте отримала відмову у вчиненні відповідних нотаріальних дій, щодо розподілу спадкового майна від 29.10.2015 року № 451/02-14 та, внаслідок якої і з врахуванням заперечень зі сторони відповідача щодо правового статусу спірної квартири, як особистого майна покійної ОСОБА_8 вона змушена звернутись до суду з даним позовом. З врахуванням вимог ст. ст. 57, 60 СК України і фактичних обставин набуття права власності на спірну квартиру зі сторони її покійної матері вважає, підставним стверджувати що квартира АДРЕСА_1 Львівської області була особистою власністю ОСОБА_8 та повинна бути розподілена, як спадкове майно після її смерті між 4 спадкоємцями порівну та з врахуванням відмови ОСОБА_10 їй повинно належати 3/8 даної квартири. У відповідності до договору купівлі-продажу квартири від 18.07.2013 року вартість квартири становить 285000 грн. Так як нею заявлено вимогу на 3/8 частки даної квартири, то розмір судового [збору] за дану вимогу слід розраховувати від її вартості, а саме 106875 грн. Відтак сума судового збору котру слід їй заплатити становить 1068,75 грн. ОСОБА_15 сума для неї є значною, оскільки вона на даний час навчається у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова та дане навчання платне і його вартість становить 9645,00 грн. за семестр. Їй виплачується пенсія по втраті годувальника у розмірі 644,40 грн. на місяць, що є єдиним джерелом її доходу.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4, в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_15 звернувся до суду із зустрічним позовом до позивача за первісним позовом ОСОБА_2, в якому просив визнати права власності на спадкове майно, з відповідними уточненнями, про які вказав в судовому засіданні та просив визнати право власності за ним на 10/16 часток квартири АДРЕСА_1, загальною площею 67,7 кв.м., житловою площею 40,6 кв.м., з яких: 8/16 часток (1/2) частка в спільній сумісній власності подружжя; 2/16 часток, (1/4 від 1/2 частки) в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_8 померлої ІНФОРМАЦІЯ_7; визнати право власності за ОСОБА_5 на 3/16 часток квартири АДРЕСА_1, загальною площею 67,7 кв.м., житловою площею 40,6 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 померлої ІНФОРМАЦІЯ_7.

В обґрунтування поданого зустрічного позову посилається на те, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири, від 18.07.2013 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_8, з якою він зареєстрував шлюб 30.12.2010 року. Фактично їх шлюбні стосунки та ведення спільного господарства розпочалося у 2008 році в Італії, оскільки з цього часу вони почали проживати разом, як подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_5 його дружина ОСОБА_8 померла. Після смерті дружини відкрилася спадщина за законом, оскільки за життя спадкодавець заповіту не складала. Спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину за законом є сторони по справі; ОСОБА_2, донька покійної дружини від першого шлюбу; він ОСОБА_4 як її чоловік та спільний син ОСОБА_5 Мати спадкодавця - ОСОБА_10 впродовж шести місяців з моменту відкриття спадщини відмовилась від її прийняття в користь обидвох внуків - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину за законом немає. Оскільки до складу спадкового майна входить квартира АДРЕСА_1, яка придбана на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу під час шлюбу, в силу вимог правових норм Сімейного кодексу України, 1\2 частка вказаної квартири належить йому ОСОБА_4, як чоловіку покійної, і є його власністю як частка у спільному майні подружжя. В підтвердження того, що вони з 2008 року із покійною дружиною ОСОБА_8 проживали разом і вели спільне господарство, спочатку в Італії, а в подальшому в Україні служать наступні докази, а саме: довідка про присвоєння індивідуального податкового номера 13.08.2007 року йому в Республіці Італії, яка підтверджує факт його перебування за кордоном та працевлаштування там ще з 2007 року. Договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 26.09.2008 року в місті Скалат, яке належало його матері ОСОБА_9, який підтверджує факт продажу приміщення магазину у 2008 році, гроші від продажу якого були використані для придбання іншого нерухомого майна в м. Дрогобичі спільно з покійною дружиною, що стало предметом спільної сумісної власності подружжя. Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 10.01.1994 року. Довідками з комерційних банків про відкриття рахунків, в тому числі у валюті в період спільного проживання разом із спадкодавцем, довідкою та випискою про рух коштів в продовж 2014 року з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», довідкою ПАТ «Райффаайзен Банк Аваль», довідкою ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк». Вказані довідки свідчать про те, що він також заробляв певні грошові кошти, які тратив на їх сім'ю, перебуваючи у шлюбі з покійною. Він передавав грошові кошти в сумі 15000 грн. на погашення кредиту, який отримала його покійна дружина, після її смерті. Його мати ОСОБА_9, яка перебуває в США також передавала грошові кошти на ім'я: ОСОБА_4 в продовж 2010-2014 років, всього на суму 17730 дол. США, покійної дружини ОСОБА_8 впродовж 2011-2013 років, всього на суму 3300 дол. США, доньки покійної дружини від першого шлюбу ОСОБА_2, всього на суму 700 дол. США в 2015 році, вже після смерті дружини.

Аналізуючи доводи позивачів в межах поданих суду доказів, колегія суддів вважає, що первісний позов підлягав до часткового задоволення, у задоволенні ж зустрічного слід було відмовити.

Із статей Сімейного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини вбачається таке.

Відповідно до ст. 57 СК України (станом на час спірних правовідносин), особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

За ст. 60 СК України (станом на час спірних правовідносин), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також, відповідно до ст. 61 СК України (станом на час спірних правовідносин), об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також, відповідно до ст.ст. 22, 24 КпШС України (чинних на момент набуття частини нерухомого майна ОСОБА_8, про що йтиметься далі), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано, ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_8 (за життя ОСОБА_8., ОСОБА_8.) , донька позивача (відповідача за зустрічним позовом) та на час смерті дружина відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_12 та мати відповідно відповідача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 (позивача за зустрічним позовом).

На час смерті ОСОБА_8 належала спірна квартира АДРЕСА_1.

Вважаючи таку квартиру особистою власністю ОСОБА_8 позивач просила її позов задовольнити, визначивши їй частку після смерті матері у розмірі 3/8 частини квартири.

Вважаючи таку квартиру об'єктом права спільної сумісної власності подружжя його та ОСОБА_8 відповідач ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 просив визнати за ними відповідно право власності на 10/16 та 3/16 від вказаної квартири.

Як вбачається із матеріалів справи та знову ж сторонами не оспорювалось померла ОСОБА_8 та відповідач одружились 30.12.2010 року. До цього ОСОБА_8 перебувала в шлюбі з 21.07.1994 по 14.07.2005 року з ОСОБА_16

За своє життя померла ОСОБА_8 26.04.1996 року набула у особисту власність в порядку приватизації АДРЕСА_5, загальною площею 38,8 кв.в., а саме згідно свідоцтва про право власності від 26.04.1997 року (додатково договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_6 та матеріали, на підставі яких такий було посвідчено Т.2 а.с. 163-186)

26.05.1997 року вказана квартира за договором міни була нею обміняна на квартиру АДРЕСА_6, загальна площа 53,4 кв.м.

Додатково набуття квартири АДРЕСА_6 у особисту власність визнано колишнім чоловіком ОСОБА_8 - ОСОБА_19 (нотаріально завірена заява Т.1 а.с. 34).

11.01.2008 року знову ж у особисту власність ОСОБА_8 набуто квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 36,7 кв.м., відповідно до договору дарування вказаної квартири, за яким її мати ОСОБА_10 подарувала їй вказану кватиру (договір дарування Т.1 а.с. 10).

Після цього, вказана квартира переобладнана ОСОБА_8 під магазин (нежиле приміщення) за адресою АДРЕСА_4, площею 38,9 кв.м., що зареєстрований за нею на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.05.2009 року (договір купівлі продажу нежилого приміщення від 7.06.2013 року та матеріали, на підставі яких такий було посвідчено Т.2 а.с. 146-162).

В подальшому 24.10.2012 року вказана квартира АДРЕСА_6 була продана ОСОБА_8 за 216 тис. грн. ОСОБА_20 (додатково договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 та матеріали, на підставі яких такий було посвідчено Т.2 а.с. 163-186).

24.12.2012 року ОСОБА_8 уклала договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами, за яким вона мала намір придбати у особисту власність за 353000 грн. будинок АДРЕСА_3 у ОСОБА_21

Крім цього, цього ж числа 24.12.2012 року ОСОБА_8 уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки за цією ж адресою за яким вона мала намір набути у власність земельну ділянку, площею 0,1097 га для обслуговування вказаного будинку за 50500 грн.

Всього за вказаними договорами до 24.12.2012 року ОСОБА_8 сплатила 50500 грн. за придбання ділянки та 94760 грн. за придбання будинку, - 145260 грн., що зважаючи на наявність у неї 216 тис. грн. від продажу у жовтні місяці належної їй квартири слід вважати підтвердженим належними доказами (додатково Договори купівлі продажу будинку від 24.12.2012 року та земельної ділянки між ОСОБА_8 та ОСОБА_22 від 17.07.2013 року та матеріали, на підставі яких так були посвідчені Т.2 а.с. 211-236, Т.2 а.с. 187-210).

Решту суми, а саме 258240 грн. ОСОБА_8 повинна була сплатити згодом та така сума нею сплачена після продажу 7.06.2013 року належного їй нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_4, площею 38,9 кв.м. гр. ОСОБА_23 за 262 тис. грн. (договір купівлі продажу нежилого приміщення від 7.06.2013 року та матеріали, на підставі яких такий було посвідчено Т.2 а.с. 146-162).

Після цього за ОСОБА_8 було зареєстровано право власності на згаданий будинок та земельну ділянку, а саме 9.07.2013 року (дані витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності у матеріалах, на підставі яких було посвідчено договорі купівлі продажу житлового будинку від 17.07.2013 року Т.2 а..с 123-145 та дані витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності у матеріалах, на підставі яких було посвідчено договір купівлі продажу земельної ділянки від 17.07.2013 року Т.2 а.с. 187-210).

Відповідно вказані об'єкти права власності, незважаючи на їх набуття за час шлюбу ОСОБА_8 та відповідача слід вважати об'єктами особистої власності ОСОБА_8, так як такі набуті виключно за її особисті кошти, що були отримані нею від продажу належного знову ж на праві особистої власності нерухомого майна.

Після цього, 17.07.2013 року ОСОБА_8 продано згадані будинок та земельну ділянку гр. ОСОБА_22 за суми 353 тис. грн. та 50000 грн. відповідно (договори купівлі-продажу та матеріали, на підставі яких такі було посвідчено Т.2 а.с. 187-210, 123-145) та відповідно 18.07.2013 року, тобто на наступний день набуто знову ж у особисту власність спірну квартиру АДРЕСА_1, площею 67,7 кв.м. зі сплатою за придбання 285 тис. грн. (договір купівлі-продажу та матеріали, на підставі яких такий було посвідчено Т.2 а.с. 98-122).

Зважаючи на вказане слід вважати, що спірна квартира набута померлою матір'ю позивача та відповідача ОСОБА_5 та дружиною відповідача ОСОБА_4 хоч і за час шлюбу, однак за особисті кошти, від відчуження належного їй нерухомого майна, тому така була до смерті її особистою власністю.

Належних доводів та доказів, які б вказували на внесення відповідачем ОСОБА_4 певних коштів на придбання спірного майна чи будинку або ж земельної ділянки, що придбавались також у шлюбі, або спільних коштів подружжя, що впливало б на статус спірного майна матеріали справи не містять.

Покликання представника відповідача у суді апеляційної інстанції на сам факт придбання вказаних об'єктів за час шлюбу не свідчить про набуття таких у спільну сумісну власність, оскільки, окрім самого факту перебування у шлюбі необхідним є подання доказів набуття вказаних об'єктів за рахунок спільних коштів чи за рахунок спільної праці. Таких суду не представлено.

Так, із правових позицій Верховного Суду України, що висловлені у ряді справ, що стосуються аналогічних правовідносин, зокрема, у Постановах, що винесені у справах № 6-2921цс16 від 15.11.2017 року; № 6-2641цс15 від 16 грудня 2015 року; № 6-2333цс15 від 25 листопада 2015 року; № 6-1568цс16 від 7 грудня 2016 року; № 6-1026цс15 від 23 вересня 2015 року; № 6-846цс16 від 12 жовтня 2016 року; № 6-801цс16 від 7 вересня 2016 року та інших вбачається, що:

«Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.».

Посилання відповідача на проживання з померлою ОСОБА_8 і до реєстрації шлюбу у 2010 році, фактично належними та допустимими доказами не підтверджено та жодного значення у даному випадку не має, оскільки набуття спірного майна мало місце за особисті кошти від продажу особистого нерухомого майна.

Крім цього, подання відповідачем та позивачем ряду доказів про отримання певних коштів (ОСОБА_8 ніби то від роботи в Італії, відповідачем від переказів зі США матері), які викладені іноземною мовою (італійською, англійською), оригінали яких відсутні, та які, як належні та допустимі заперечуються сторонами судом теж не беруться до уваги, як такі, що не можуть бути досліджені у судовому засіданні зважаючи на відсутність їх перекладу на українську мову, а також відсутність їх оригіналів.

Аналогічно суд не бере до уваги і факт продажу матір'ю відповідача нежилого приміщення 26.09.2008 року у м.Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області за 4040 грн., оскільки вказане жодного відношення до взаємовідносин сторін не має.

Зважаючи на вказане, а також смерть ОСОБА_8, відсутність складеного нею заповіту, прийняття спадщини лише трьома особами (позивачем, відповідачем ОСОБА_5, а також після зміни своєї позиції про відмову від спадщини на користь двох дітей і ОСОБА_4.), відмову від спадщини четвертим спадкоємцем матір'ю ОСОБА_8 - ОСОБА_10 на корить обох внуків (копія спадкової справи після смерті ОСОБА_8 Т.2 а.с. 40-67), слід вважати, що позовна вимога ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 3/8 частини спірної квартири є обґрунтованою, підлягала до задоволення та безпідставно була відхилена судом першої інстанції.

Вимога ж позивача про зобов'язання відділу Державної реєстраційної служби в м.Дрогобичі права власності на вказане майно без залучення вказаної особи як відповідача та відсутності будь-яких доводів про порушення таким, невизнання чи оспорювання таким будь-яких прав позивача слід вважати безпідставною та такою, що до задоволення не підлягає.

Доводи відповідача ОСОБА_4 про відсутність окремої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу на 3/8 частки квартири, як підстави для звернення до суду з таким позовом, - за наявності факту оспорювання, не визнання та заперечення такого права позивача відповідачем та звернення з зустрічним позовом слід вважати безпідставними та формальними, відмова ж у вчиненні нотаріальної дії, на думку суду, може висловлюватись і у формі не видання свідоцтва про право на спадщину на заяву позивача, тобто у пасивній бездіяльності. Крім цього, як вбачається із листа приватного нотаріуса, у якого заведена спадкова справа, у випадку спору стосовно майна, така сама рекомендувала позивачу звернутися до суду при чому вчинення нотаріальної дії буде зупинено (Т.2 а.с. 64).

Зустрічні ж вимоги відповідачів слід вважати безпідставними, та такими, що до задоволення не підлягали та безпідставно задоволені судом першої інстанції.

Дійсно відповідачі є спадкоємцями померлої ОСОБА_8 та після розгляду даного спору вправі звернутись до нотаріуса із заявами про видачу їм відповідних свідоцтв про право на спадщину за законом після її смерті на відповідно частки 3/8 - синові та 2\8 чоловікові ОСОБА_4, оскільки фактично судом у даному рішенні статус спірного майна встановлено.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Оскаржуване рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 слід задовольнити частково. Визнати за позивачем право власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1. В задоволенні решти позову слід відмовити. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно слід відмовити.

Відповідно до задоволених вимог позовів та скарги слід вирішити питання стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2017 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позову - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 393,68 грн. сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави 1068,75 грн. недоплаченого судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 2547,18 грн. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 551,2 грн. несплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26 липня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра