Постанова № 75512235, 25.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/203/17 Головуючий у 1 інстанції: Масендич В.В.

Провадження № 22-ц/783/7362/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - Білої Ірини Володимирівни на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 18 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» - Волков О.Ю., про визнання права вкладника на відшкодування заборгованості за договором банківського вкладу та стягнення суми банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» - Волков О.Ю., про визнання права вкладника на відшкодування заборгованості за договором банківського вкладу та стягнення суми банківського вкладу.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18 січня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» - Волков О.Ю., про визнання права вкладника на відшкодування заборгованості за договором банківського вкладу та стягнення суми банківського вкладу.

Не погоджуючись з даною ухвалою, уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - Біла І.В. оскаржила таку в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необгрунтованою, винесена з порушенням норм цивільного законодавства, відповідно підлягає скасуванню.

На думку апелянта, позивач не є вкладником, а відтак споживачем фінансових послуг, тому для відкриття провадження у справі за місцем його проживання немає правових підстав.

Покликаючись на приписи ч. 2 ст. 109 ЦПК України, зазначає що місцезнаходження відповідачів є м. Київ, відтак, суд встановивши, що справа не підсудна Франківському районному суду м. Львова повинен був повернути заяву позивачеві для подання до належного суду, однак цього не зробив.

Просить ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 18 січня 2017 року скасувати і постановити нову ухвалу, якою позовну заяву повернути позивачу для подання до належного суду.

Учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подали. А відтак, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який постановив ухвалу, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що є предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи в суді першої інстанції суд керувався приписами ЦПК України в редакції 2004 року, на відповідність яким перевіряється оскаржувана ухвала судом апеляційної інстанції.

Стаття 122 ЦПК України в редакції 2004 року регламентувала дії судді при вирішенні питання відкриття провадження у справі. Про відкриття провадження у справі суддя постановляє ухвалу.

Суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.

Визначити підсудність суду - означає з'ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду (ст.15 ЦПК).

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних в законі судів. Така процесуальна пільга встановлена законодавцем для позивачів у деяких справах з метою зробити судовий захист їх суб'єктивних прав більш зручним.

За приписами ч. 5 ст. 110 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» - Волков О.Ю., про визнання права вкладника на відшкодування заборгованості за договором банківського вкладу та стягнення суми банківського вкладу ( а.с.1 - 3).

Згідно з преамбулою Закону №2664-ІІІ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності розвитку конкурентоспроможності ринку фінансових послуг в Україні.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки.

У ч. 1 ст. 4 Закону № 2664-ІІІ визначено, що фінансовими послугами вважаються зокрема: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту та інші.

Сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в яких є фізична особа, а також використані у Законах №1023-ХІІ "Про захист прав споживачів", №2664-ІІІ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" терміни споживчий кредит, фінансова установа, фінансова послуга дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають з кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону №1023-ХІІ "Про захист прав споживачів".

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємства.

У пункті 5 цієї постанови роз'яснено, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що правовідносини, які виникли між сторонами, пов'язані з наданням депозитних послуг, позивач ОСОБА_3 є споживачем таких послуг, отже, відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) вибрав підсудність справи за місцем свого проживання - м. Львів, вул. Моршинська, 11/3,що територіально належить до Франківського району м. Львова.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що дана справа підсудна Франківському районному суду м. Львова.

Відповідно до приписів ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за наслідками розгляду скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає. А відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

У відповідності до вимог ст. 268 ч. 5 абзацу 2 ЦПК України в редакції 2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Повний текст даного судового рішення складено 25 липня 2018 року. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - Білої Ірини Володимирівни - залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 18 січня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст даного судового рішення складено 25 липня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.