Постанова № 75512018, 19.07.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/5521/17

РІШЕННЯ

Іменем України

19.07.2018 року м.Львів Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді -Кузь В.Я.

за участю секретаря - Янковської С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова правонаступником якого стало Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова , а станом на час прийняття судом рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання відповідача встановити та проводити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 25 березня 2017 року з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із уточненим позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова правонаступником якого стало Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова , а станом на час прийняття судом рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання відповідача встановити та проводити виплату, їй ОСОБА_1, підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25% мінімальної пенсії з віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 25 березня 2017 року з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуває на обліку у Головному правління Пенсійного Фонду України у Львівській області , як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України " Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування". До пенсії за віком з 01.01.2018 року встановлено підвищення, як дитині війни.

Згідно з довідкою № 01КР083 від 17.06.2013 року, її було реабілітовано на підставі ст. 3 Закону України " Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" від 17.04.1991 року.

Відповідно до пенсійного посвідчення № 27/5-П виданого Львівською обласною радою 27.02.2012 року вона користується пільгами відповідно до вказаного Закону, а згідно із посвідченням № 3020 від 29.07.2016 року, починаючи із 27.05.2016 року є членом Всеукраїнського товариства політичних в"язнів і репресованих, з правом на пільги.

У звязку з цим, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідач здійснює їй виплату з підвищенням до пенсії в розмірі 43,52 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 №654. Вважає, що відповідач повинен був обчислити до її пенсії надбавку як члену сімї реабілітованих, яку було примусово переселено, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказана постанова звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить вимогам Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, поясення дав аналогічні викладеним в уточненому адміністративному позові. Просить такий задоволити.

У відзиві на позов відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що підстави для виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту «г»статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»у розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком відсутні, оскільки позивач народилась у місцях пересення , а не була примусово виселена разом із сім"єю, права на встановлення підвищення до пенсії відповідно до п."г" ст. 77 Закону України " Про пенсійне забезпечення вона немає. Із матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивачу видана Довідка про реабілітацію від 11.03.2009 року. Довідка видана Головним управлінням внутрішніх справ у Пермському краї, згідно із якою позивач , ІНФОРМАЦІЯ_1, народилась і знаходиться в місцях поселення, репресії були застосовані до її батьків. Стверджує, що представленими документами не підтверджується того факту, що позивач була примусово переселена. З врахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню .

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному правління Пенсійного Фонду України у Львівській області , як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України " Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування". До пенсії за віком з 01.01.2018 року їй встановлено підвищення, як дитині війни.

Згідно довідок воєнного трибуналу від 16.10.1971 року, 02.08.1991 року вбачається, що 'справа про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, переглянута військовим трибуналом Уральського воєнного округу 22 червня 1956 року. Постанова від 21 жовтня 1938 року по відношенню до ОСОБА_2 відмінена та справа закрита.

У відповідності до довідки про реабілітацію №772 від 25.12.2008 року виданої Білогірською районною радою Хмельницької області, батьки позивачки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, реабілітовані по факту адміністративного виселення в 1930році з с.Юровка Білогірського району Хмельницької області.

Згідно довідки про реабілітацію М01КР-83 від 17.06.2013 року ОСОБА_1 було реабілітовано на підставі ст.3 ЗУ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Згідно пенсійного посвідчення №27/5-П виданого Львівською обласною радою 2~ лютого 2012 року ОСОБА_1 користується пільгами у відповідності до ЗУ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно достатті 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених устатті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Згідно з пунктом "г"статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до пункту 6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з частиною четвертою статті 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно з статтею 28 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 (далі постанова № 654) установлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 гривень, а членам їх сімей, яких було примусово переселено 43,52 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачу не встановлено підвищення до пенсії у розмірі, встановленому пунктом г статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Згідно із пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.

Згідно із частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Виходячи із визначених загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, підлягають застосуванню положення пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а не норми постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Отже, відповідач протиправно не виплачує позивачу підвищення до пенсії в розмірі, визначеному постановою №654, що звужує розмір сум, які підлягають виплаті членам сімей реабілітованих громадян та суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд у разі задоволення позову може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно виплачує позивачу неповне підвищення до пенсії, покликаючись на розмір, встановлений постановою КМУ №654, тому належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати позивачу підвищення до пенсії, визначеного пунктом«г»статті 77 Закону України«Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, суд також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого пунктом «г»статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Разом з тим суд зазначає, що згідно із статтею 46 Конституції України, пенсія є одним із видів соціального захисту, права на яке громадянину гарантується.

Виходячи із самого визначення поняття "пенсія", щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання виплати (чи її перерахунок).

Кінцевий термін або строк, на який призначається такий вид забезпечення як пенсія не може встановлюватись, бо це суперечить самому визначенню та суті таким виплатам.

Відтак, підвищення до пенсії позивачу як члену сім`ї реабілітованого громадянина, що нерозривно пов'язане з виплатою пенсії, не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання такого підвищення, яке повинне виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати підвищення до пенсії.

Оскільки дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому постановою КМУ №654 є протиправними, то суд зобов'язує відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту «г»статті 77 Закону України«Про пенсійне забезпечення», у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 25.03.2017 року, з урахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон повязує зміну чи припинення таких виплат.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень, у випадку невиконання або неналежного виконання рішення, виникала б не необхідність повторного звернення до суду, здійснювалося б примусове виконання рішення.

Судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 19, 21,22, 43, 46, 55, 64, п.п. 1, 6, ч. 1 ст. 124 Конституції України ; ст. 6, 14 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»; ст.ст. 2, 5 - 9, 11, ч. 2 ст. 77, 132, 139, 241-246, 251 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , задовольнити.

Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області встановити та проводити виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25% мінімальної пенсії з віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 25 березня 2017 року з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1судові витрати у розмірі 640 ( шістсот сорок) грн.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Франківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ЄРДПОУ 13814885, юридична адреса: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10.

Повне рішення виготовлено 25 липня 2018 року.

Суддя В. Кузь