Рішення № 75509500, 24.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 р. № 820/3960/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,63434) до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Гагаріна, буд. 15,м. Зміїв, Харківська область,63404) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати рішення Змїівського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Змїівського об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області щодо відмови у нарахуванні та виплати позивачу при призначенні пенсії грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі 10 місячних пенсій, станом на день її призначення - протиправними;

- зобов’язати Змїівське об’єднане управління Пенсійного Фонду України Харківської області здійснити нарахування та виплату грошової допомоги позивачу, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі 10 місячних пенсій, станом на день її призначення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Відповідачем відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки не враховано час роботи у Закритому акціонерному товаристві лікувально - оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ”, Дочерньому підприємстві санаторій „Ялинка”, які не відносяться до установ державної або комунальної форми власності і як наслідок не відносяться до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Також позивач зазначив, що працював на посаді лікаря - терапевта, лікаря - отолянринголога, заступником головного лікаря, заступником директора по медичній роботі лише в санаторії "Ялинка" та в будинку відпочинку ім. Орджонікідзе, однак жодного дня не працював у Закритому акціонерному товаристві лікувально - оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ”, тому, на думку позивача, відповідно до чинного законодавства мав право на одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій прийнято у відповідності до чинного законодавства, оскільки на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у позивача відсутній страховий стаж 35 років в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» і п. «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», через що виплата грошової допомоги, передбаченої розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, неможлива.

Так, представник відповідача вважає, що Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ”, Дочірнє підприємство санаторій „Ялинка” не відносяться до установ державної або комунальної форми власності і як наслідок не відносяться до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (ПКМУ від 04.11.1993 р. № 909), (із змінами, внесеними згідно з ПКМУ №1436 (1436-2002-п) від 26.09.2002 р.), тому зарахувати періоди роботи з 01.01.1981 по 03.09.1981, з 30.07.1982 по 23.11.1982р. та з 16.09.1984р. по 27.02.1995р. як такі, що дають право на виплату одноразової грошової допомоги правові підстави відсутні, так як це суперечить п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та Порядку обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011р. “Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати”.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС, оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України України Харківської області про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХУ “Прикінцевих положень” Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду вказаної заяви Зміївськоим об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області прийнято рішення від 22.02.2018 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пунктів “е”-“ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (а.с.14).

Зазначене рішення було направлено на адресу позивача супровідним листом від 03.04.2018 року № 2914-02/50 (а.с. 13)

Згідно змісту вказаного рішення про відмову позивачу в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій вбачаться, що періоди роботи позивача з 01.01.1981 по 03.09.1981, з 30.07.1982 по 23.11.1982р. та з 16.09.1984р. по 27.02.1995р. у Закритому акціонерному товаристві лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ”, Дочірньому підприємсті санаторій „Ялинка”на посаді лікаря - терапевта, лікаря - отолянринголога, заступника головного лікаря, заступника директора по медичній роботі не зараховано до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, а також на виплату грошової допомоги згідно п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ”, Дочірнє підприємство санаторій „Ялинка” не відносяться до установ державної або комунальної форми власності і як наслідок не відносяться до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (ПКМУ від 04.11.1993 р. № 909), (із змінами, внесеними згідно з ПКМУ №1436 (1436-2002-п) від 26.09.2002 р.).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

З огляду на предмет спору, між сторонам вник спір щодо законності дій відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцевих положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Пенсійне забезпечення" визначено, працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788- ХІІ визначено також, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, де зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

До затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, на території України та Української РСР діяв порядок, передбачений постановою Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17.12.1959 «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства».

Так, відповідно до розділу ІІ Порядку № 1397, робота на посаді лікаря в лікувально - профілактичних закладах, закладах охорони здоров'я, материнства та дитинства, санітарно - профілактичних закладів включена до переліку закладів, організацій та посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугою років.

Отже, для визначення права на зарахування до спеціального стажу певного періоду роботи необхідно, щоб людина працювала в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років та документи, які підтверджують спеціальний стаж.

Основним документом, що підтверджує спеціальний стаж, є трудова книжка. Якщо із записів трудової книжки неможливо зробити відповідний висновок, до рай(міськ)управління Пенсійного фонду додатково надається уточнююча довідка закладу (установи). Також при вирішенні цього питання може бути розглянуто інші документи (положення про заклад; структуру, штатні розписи, акредитаційний сертифікат тощо).

При визначенні права на призначення пенсій за вислугу років органи Пенсійного фонду України керуються, крім зазначених вище нормативно-правових актів, нормами інших законів, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, відомств.

Так, наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я» №385 від 28 жовтня 2002 року (далі - Наказ №385) затверджено переліки закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад і посад молодших спеціалістів із фармацевтичною освітою в закладах охорони здоров'я.

Отже, якщо постає питання, чи зараховується той чи інший період до спеціального стажу, працівники управлінь Пенсійного фонду, а також уповноважені представники установ, які допомагають своєму працівникові визначити право на пенсію вислугу років, користуються відповідним переліком.

Зокрема право на пенсію за вислугу років мають лікарі і середній медичний персонал санаторно-курортних закладів.

Відповідно до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом міністерства охорони здоров'я від 28.10.2002 року № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2002 року № 392/7130 (із наступними змінами), до санаторно-курортних закладів належать санаторії та санаторії-профілакторії. Саме робота в цих закладах незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності дає право на пенсію за вислугу років.

Окрім того, згідно з додатком №1 до наказу по Міністерству соціального забезпечення УРСР від 31.12.1959 р. №135, Перелік установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, в розділі II "Лікарі та інші медичні працівники", пункті 1) "Лікувально - профілактичні установи, установи охорони материнства і дитинства, санітарно-профілактичні установи", визначено перелік лікарняних установ, серед яких, зокрема, визначено, амбулаторно - поліклінічні установи всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, заклади швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, здоровпункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські і фельдшерсько-акушерські пункти, медичні лабораторії та інші). До посад, які передбачені зазначеним Переліком, віднесено усіх медичних сестер незалежно від найменувань посади. Пунктом 2 примітки до Переліку передбачено, що робота за спеціальністю в установах, організаціях і посадах, передбачених даним переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності установ і організацій.

Відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджета України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 затверджено порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати. Відповідно до п. 2 вказаного порядку, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «є» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі по тексту Перелік).

Згідно вищевказаного Переліку до таких посад відноситься Лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Відповідно до положень ст.ст. 4, 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я № 2802-ХІ1 закладом охорони здоров'я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення. Безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами, організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих працівників.

Як вбачається з листа ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофздоровниця" ДП Санаторій "Ялинка" № 11 від 16.04.2018 року (а.с. 15), в 1981 році будинок відпочинку імені Орджонікідзе відносився до Харківської територіальної ради по управлінню курортами профспілок. В результаті реконструкції на його базі створено з 01.04.1985р. санаторій «Ялинка» Харківської територіальної ради по управлінню курортами профспілок. Будинок відпочинку імені Орджонікідзе Харківської територіальної ради по управлінню курортами профспілок перейменовано в Зміївське об’єднання санаторно-курортних закладів та закладів відпочинку закритого акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 125 від 25.01.96 року.

Зміїівське об’єднання санаторно-курортних закладів та закладів відпочинку закритого акціонерного товариства “Укрпрофооздоровниця” перейменовано в філію Харківського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” санаторій “Ялинка” на підставі наказу по оздоровниці №112 від 30.05.02 р.

Харківське дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” санаторій “Ялинка” реорганізовано в дочірнє підприємство «Санаторій “Ялинка” закритого акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” на підставі наказу № 7 від 17.03.03 р.

Як вбачається з трудової книжки позивача, ОСОБА_1 працював лікарем - терапевтом в будинку відпочинку ім.Орджонікідзе з 01.01.1981р. по 03.09.1981р.; лікарем - терапевтом в будинку відпочинку ім.Орджонікідзе з 30.07.1982р. по 23.11.1982р.; лікарем-отолянрингологом в Готвальдовській ЦРЛ з 01.12.1982р. по 15.09.1984р.: лікарем- терапевтом в будинку відпочинку ім.Орджонікідзе з 16.09.1984р.; з 01.03.1985 року переведений на посаду лікаря - терапевтав санаторій "Ялинка", де працював до 21.10.1991 року; з 21.10.1991 року по 15.03.1194 року працював на посаді заступника головного лікарня по медичній частині в санаторії "Ялинка"; з 15.03.1994 року по 27.02.1995 року працював на посаді директора по медичній роботі санаторію "Ялинка".

Згідно п.5 вказаного Порядку, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Також, відповідно до п.6 вказаного Порядку, для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на день її призначення.

Згідно п.7 вказаного Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Таким чином, позивачем доведено, що в спірний період він працювала на посадах, які віднесені до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, а страховий стаж позивача становить більше 35 років 8 місяців 3 дні, тобто більше 35 років, що надає правову можливість на застосування до нього п. 7-1 розділу XV прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, до звернення до відповідача не отримував пенсію, а тому має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 від 22.02.2018 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а відтак, для належного та повного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про зобовязання відповідача здійснити нарахування та виплату грошової допомоги позивачу, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі 10 місячних пенсій, станом на день її призначення.

При вирішенні справи, суд також враховує, що зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. т. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297, 382 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,63434) до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Гагаріна, буд. 15,м. Зміїв, Харківська область,63404) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Змїівського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Змїівського об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 при призначенні пенсії грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі 10 місячних пенсій, станом на день її призначення.

Зобов’язати Змїівське об’єднане управління Пенсійного Фонду України Харківської області здійснити нарахування та виплату грошової допомоги ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), яка не підлягає оподаткуванню в розмірі 10 місячних пенсій, станом на день її призначення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,63434, код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Гагаріна, буд. 15,м. Зміїв, Харківська область,63404, код 41248550)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.