Постанова № 75509306, 24.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3644/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Парінова А.Б.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року, суддя Чудак О.М., за заявою арбітражного керуючого ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення і наказу,-

У С Т А Н О В И В:

Арбітражний керуючий ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), оформлене протоколом №67/01/18 від 10.01.2018 року, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №247/5 від 29.01.2018 року "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_2".

Разом з тим, 05.04.2018 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначено, що прийняття наказу Міністерством юстиції України №247/5 від 29.01.2018 року "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_2" №247/5 від 29.01.2018 року має наслідком виключення відомостей про позивача з Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих та тягне за собою неможливість виконання ним своїх повноважень як арбітражного керуючого. Оскільки діяльність арбітражного керуючого є для позивача основною, на даний час існує небезпека заподіяння шкоди правам свободам та інтересам ОСОБА_2

Заходи забезпечення позову представник позивача просив вжити шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №247/5 від 29.01.2018 року "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_2" до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року заяву арбітражного керуючого ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ухвала винесена з грубим порушенням норм матеріального права, без урахування всіх фактичних обставин, що мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З положень даної статті вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, тобто недопустимості завдання позивачеві непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Колегія суддів зауважує, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати те чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Разом з тим, відповідно до частини першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Згідно зі статтею 98 вказаного Закону до обов'язків арбітражного керуючого, зокрема, відносяться: здійснення заходів щодо захисту майна боржника; аналіз фінансової, господарської, інвестиційної та іншої діяльності боржника, його становища на ринках та надання результатів таких аналізів господарському суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.

Частиною другою статті 112 Закону визначено, що у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється, що є підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків під час здійснення процедури банкрутства відповідно до частини третьої статті 114 Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, до заяви про забезпечення позову позивачем додано докази на підтвердження права здійснювати повноваження арбітражного керуючого у справах про банкрутство.

Відповідно до постанови Господарського суду Донецької області від 26.12.2013 року у справі №905/5359/13 ОСОБА_2 призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», а ухвалою цього ж суду від 25.07.2012 у справі №27/49б - ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРОМ».

Також, позивачем до заяви додано постанову Господарського суду Донецької області від 15.12.2008 у справі №33/41б, якою ОСОБА_2 призначено ліквідатором Відкритого акціонерного товариства «Слов'янський керамічний комбінат». Водночас, на даний час, з ухвали вказаного суду від 13.03.2018 вбачається, що ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Слов'янський керамічний комбінат" призначено арбітражного керуючого Скалянського Вадима Володимировича, а арбітражного керуючого ОСОБА_2 усунуто від виконання повноважень ліквідатора даного акціонерного товариства у зв'язку з припиненням дії свідоцтва арбітражного керуючого.

Таким чином, оскільки усунення позивача від виконання повноважень ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Слов'янський керамічний комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход» та Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРОМ» може призвести до призначення нових ліквідаторів, що унеможливить в подальшому ефективне поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, колегія суддів вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, так як анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, виданого ОСОБА_2, позбавляє його права на участь у справах про банкрутство як арбітражного керуючого.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не підтверджують незаконність прийнятого судом рішення про забезпечення позову.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не надавав оцінки законності чи незаконності прийнятого Міністерством юстиції наказу, а лише послався на ту обставину, що даний наказ є предметом судового розгляду, а отже до розгляду справи щодо його законності для уникнення можливості заподіяння шкоди позивачу чи іншим особам, є необхідність зупинити його дію до набрання рішення суду законної сили.

Колегія суддів звертає увагу, що стаття 150 КАС України не містить стверджувального характеру стосовно обов»язкового надання письмових доказів унеможливлення виконання рішення суду, спричинення шкоди позивачу. Фактично законодавець покладає на позивача викладення його позиції щодо даного питання, тоді як суд лише перевіряє таку можливість і, виходячи із доводів та обґрунтувань позивача та ухвалює відповідне рішення.

Частиною 2 ст.151 КАС України визначено, що суд повинен врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Колегія суддів вважає, що зупинення дії оскаржуваного наказу ніяким чином не впливає на права та обов»язки інших осіб, у т.ч. і Міністерства юстиції України, оскільки таке забезпечення не скасовує наказ, а лише тимчасово зупиняє його дію до вирішення справи та набрання рішення суду законної сили.

При прийнятті оскаржуваного рішення. суд першої інстанції врахував співвідношення прав (інтересу) позивача з урахуванням наявності оскаржуваного наказу із наслідками вжиття забезпечення позову.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що подання позивачем позову, відкриття провадження у справі в адміністративній справі, не зупиняють дію оскаржуваного наказу суб»єкта владних повноважень. І лише забезпеченням позову дія такого наказу зупиняється.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи дане рішення, враховує вимоги ст. 2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб»єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 312, 313, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Парінов А.Б.

Повний текст виготовлено: 25 липня 2018 року.