Рішення № 7550922, 25.01.2010, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-45/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецьої області у складі:

головуючої – судді Клепка Л.І.,

при секретарі Мушинській М.В..,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ДП «Красноармійськвугілля» ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з нещасним випадком на виробництві , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області (далі за текстом Фонд) про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з 27.05.2002року по 05.05.2003року він перебував в трудових відносинах з Відокремленим підрозділом «Шахта імені Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля».18.09.2002 року при виконанні трудових обов’язків з ним трапився нещасний випадок, в результаті якого у нього була ушкоджена права нога і він отримав гіпотрофію м’язів правого стегна та гомілки, про що було складено акт форми Н-1. Висновком МСЕК від 2.04.2003року йому було вперше встановлено 3 групу інвалідності і визначено 40% втрати професійної працездатності. 24.06.2003року на підставі висновку МСЕК постановою Фонду йому була призначена одноразова допомога та щомісячні страхові виплати, моральна шкода не призначалася і не сплачувалася. В подальшому, згідно висновку МСЕК від 4.06.2004року, інвалідність була знята, а втрата професійної працездатності була знижена до 20%, після чого відповідачем був зроблений перерахунок страхових виплат відповідно до проценту втрати професійної працездатності. Наявність 20% втрати працездатності безстроково була підтверджена висновком травматологічної МСЕК від 14.03.2008року. Вказуючи на те, що в результаті отримання ушкодження здоров’я він зазнав не лише фізичних, а й моральних страждань, оскільки тривалий час був змушений лікуватися, крім того отримав фізичну ваду (став шкутильгати на праву ногу) і через обмеження руху у правому колінному суглобі та порушення функції ходи був позбавлений можливості працювати за фахом на підземних роботах, що призвело до звільнення та порушення душевної рівноваги та суттєво змінило його життєвий уклад, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 15.000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами, і просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, вважав, що позивачем не лише не надано доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди, а й пропущено строки на звернення до суду, передбачені ст..233 КЗпП. Крім того, як зазначив представник відповідача, позивач звернувся до суду з позовом тоді, коли право потерпілого на відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ОСОБА_5 України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вже скасовано, тому на момент розгляду справи відсутні норми ОСОБА_5, які б передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, відповідно, права на стягнення моральної шкоди з Фонду позивач не має.

Представник третьої особи – ДП «Красноармійськвугілля» факт наявності моральної шкоди, спричиненої позивачу ушкодженням здоров’я, не заперечував і просив прийняти рішення на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 27.05.2002 року по 05.05.2003 року працював на шахті ім..Стаханова Державного підприємства «Красноармійськвугілля» горноробочим підземним з ремонту горних виробок 3 розряду з повним робочим днем, що підтверджується копіями записів з його трудової книжки (а.с.4-10).

18 вересня 2002 року при виконанні трудових обов’язків з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав ушкодження правого стегна та правої гомілки (гіпотрофію м’язів), забиття правого колінного суглобу, скальповані рани 2-5 пальців правої кисті, що призвело до оперативного втручаяння (арк..спр. 25)..

Нещасний випадок, що трапився з позивачем, підтверджується актом форми Н-1 від 20.09.2002 року (арк..спр.11-13).

Згідно висновку МСЕК від 2.04.2003року позивачу внаслідок трудового каліцтва встановлено 3 групу інвалідності і визначено втрату професійної працездатності в розмірі 40 % (арк..спр.17).

Висновком МСЕК від 4.06.2004року процент втрати працездатності позивачу був знижений до 20% , в зв’язку з чим групу інвалідності було знято (арк..спр.16).

Висновком МСЕК від 14.03.2008року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково (арк..спр.15).

Згідно постанов Фонду позивачу відповідно до ОСОБА_5 України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» призначені страхові виплати: одноразова допомога та щомісячні платежі в відшкодування шкоди відповідно до проценту втрати працездатності, які в подальшому коригувалися в зв’язку з його зменшенням (арк..спр.20-23). Моральна шкода позивачу не призначалася.

Відповідно за ст.46 Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого, згідно ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно ч.1 ст.9 ОСОБА_5 України “Про охорону праці” відшкодування шкоди, завданої робітнику внаслідок ушкодження його здоров,я, здійснюється Фондом у відповідності до ОСОБА_5 України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 № 1105-Х1У (далі Закон № 1105-Х1У), що набрав чинності 01.04.2001 року.

За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 ОСОБА_5 України ”Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Судом встановлено, що страховий випадок із ОСОБА_1 настав 2 квітня 2003року, коли йому вперше було встановлено стійку втрату працездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві в розмірі 40%.

Згідно з п/п "є" п.1 частини 1 ст.21 та частини 3 ст.28 ОСОБА_5 України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди, в зв’язку з чим посилання представника відповідача на відсутність доказів, в тому числі висновку МСЕК про підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди, є безпідставними і не відповідають вимогам чинного законодавства.

Припинення Фондом виплат відшкодування моральної шкоди згідно із ОСОБА_5 України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” не позбавляє позивача права на відшкодування моральної шкоди, що передбачено ОСОБА_5 України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності“, і також не є підставою для відмови в задоволенні вимог.

Доводи представника Фонду щодо пропуску позивачем трьохмісячного строку позовної давності, передбаченого ст..233 КЗпП України для звернення в суд за захистом своїх прав, на думку суду, також є безпідставними, виходячи з наступного.

Спір, що виник між позивачем ОСОБА_1 та Фондом, не випливає з трудового законодавства, а випливає із законодавства, яким регулюється порядок державного соціального страхування, а саме - із норм Закну України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». ОСОБА_5 будь-які строки позовної давності не передбачені.

Крім того, слід також зазначити, що на правовідносини, що випливають з даного закону, поширюються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність. Спір про відшкодування моральної(немайнової) шкоди відноситься до спорів, що носять немайновий характер, тому відповідно до п.З ч.І ст.268 ЦК України, на вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю позовна давність не поширюється.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та глибину фізичних і душевних страждань позивача від отримання ушкодження здоров'я, ступінь втрати працездатності, встановлення інвалідності, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних змін життєвих зв'язків похивача та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Сукупність цих обставин дає суду підстави для визначення розміру моральної шкоди позивачу в сумі 11000грн. Суд вважає, що такий розмір моральної шкоди буде відповідати принципам розумності, виваженості і справедливості.

На підставі ст.ст.43, 46 Конституції України, ст.ст.4, 25 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, ст.9 ОСОБА_5 України “Про охорону праці”, ст.ст.13, 21, 25, 28, 34 ОСОБА_5 України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.99, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з нещасним випадком на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області з рахунку № 37173400901034 в УГК у Донецькій області, МФО 834016, код ОКПО 25968010 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 11000 (одинадцять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя