Постанова № 75509120, 25.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року справа №265/4841/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Гайдара А.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 16 травня 2018 року та додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 25 травня 2018 року у справі № 265/4841/16-а (головуючий І інстанції Міхєєва І.М., повний текст складено 25 травня 2018 року у м. Маріуполі Донецької обалсті) за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій посадових осіб, скасування неправомірного рішення, зобов'язання здійснити виплату допомоги по народженню дитини.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 16 травня 2018 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради виплатити ОСОБА_2 допомогу по народженню дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В решті позовних вимог - відмовлено.

25 травня 2018 року суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення по даній справі, яким скасував рішення Управління соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради від 04 травня 2016 року, правонаступником якого є Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, про відмову ОСОБА_2 у призначенні допомоги при народженні дитини.

Відповідач не погодився з вказаними рішеннями суду першої інстанції, та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 16 травня 2018 року та додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 25 травня 2018 року і прийняти нове судове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що звернення позивача щодо призначення допомоги надійшло після спливу дванадцятимісячного терміну з моменту народження дитини, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-XII. Також зазначив, що чинним законодавством України не передбачено відновлення строку звернення за призначенням допомоги при народженні дитини.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_2, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого Червоногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області 02.07.2014 року, є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року року народження, який народився у місті Макіївка Донецької області (а.с.6).

03.07.2014 року позивач звернулася до УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради із заявою про призначення державної допомоги при народження дитини, яка була прийнята до виконання, про що свідчить резолюція на ній (а.с.7).

На підставі рішення Червоногвардійського УПСЗН м. Макіївки від 07.07.2014 року ОСОБА_2 була призначена допомога сім'ям з дітьми на період з 01.07.2014 року по 30.06.2016 року (а.с.8).

Однак, в подальшому позивач отримала довідку-атестат УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради, в якій зазначено, що виплата допомоги не проводилась у зв'язку з відсутністю фінансування, особовий рахунок з обліку фінансування знятий з 01.06.2014 року. (а.с.9).

Згідно витягу із журналу про реєстрацію осіб переселенців від 30.09.2014 року та від 02.09.2014 року ОСОБА_2 у складі своєї сім'ї була зареєстрована у реєстраційному журналі Департаменту соціального захисту населення Одеської облдержадміністрації, як особа, що у зв'язку з загостренням ситуації виїхала з Донецької області на тимчасове проживання в Одеську область (а.с.17).

Відповідно до довідки від 26.08.2015 року № НОМЕР_1, ОСОБА_2 разом з її малолітньою дитиною ОСОБА_3, структурним підрозділом соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради взято на облік, як внутрішньо переміщену особу. Зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 та її дитини: АДРЕСА_1 фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 (а.с.13).

26.08.2015 року позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення (Центрального) Жовтневого району Маріупольської міської ради із заявою, в якій просила призначити їй допомогу при народженні дитини.(а.с.12)

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради за № 3416 від 18.09.2015 року ОСОБА_2 у призначенні допомоги при народженні дитини було відмовлено, у зв'язку зі зверненням з зазначеною заявою після спливу 12 календарних місяців після народження дитини. (а.с.10, 12)

Структурним підрозділом соціального захисту населення в Лівобережному (Орлджонікідзевському) районі Маріупольської міської ради згідно з довідкою від 21.06.2016 року № НОМЕР_2, ОСОБА_2 та її малолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, взяті на облік, як внутрішньо переміщені особи. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 (а.с.11).

АДРЕСА_2 року ОСОБА_2 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради із заявою, в якій просила призначити їй допомогу при народженні дитини.

04.05.2016 року УСЗН Орджонікідзевського району м. Маріуполя було прийняте рішення про відмову ОСОБА_2 у призначенні допомоги при народженні дитини, у зв'язку зі зверненням з зазначеною заявою після спливу 12 календарних місяців після народження дитини (а.с.14).

Згідно інформації ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Мінсоцполітики України, ОСОБА_2, станом на 01.07.2015 року на обліку в Міністерстві Соціальній політики не перебуває (а.с. 132).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій Управління щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 допомоги про народженні дитини.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

В статті 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Приписами статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-III (далі - Закон № 2402-III), з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-XII (далі-Закон № 2811-XII) та іншими законами України. Зокрема, допомога при народженні дитини є видом державної допомоги сім'ям з дітьми, закріпленим у ст. 3 Закону № 2811-XII.

Згідно ст. 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до ч.7 ст.11 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Відповідно до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року) «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2, як мати малолітньої дитини ОСОБА_3, звернулася із заявою про призначення і виплату їй допомоги при народженні дитини до УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради, надала повний перелік необхідних документів для призначення такої допомоги, звернення відбулося протягом 12 місяців з дня народження дитини. Тобто позивач своєчасно звернулась до органу соціального захисту з приводу призначення вказаної допомоги. Повідомлень про невідповідність або неповноту поданого пакету документів відповідачем позивачеві не спрямовувалось.

На думку суду, позивач виконала всі вимоги чинного законодавства стосовно призначення допомоги при народженні дитини.

Суд звертає увагу, що виплата допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 не проводилась, у зв'язку з відсутністю фінансування, про що свідчить довідка УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради, та інформація ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Мінсоцполітики України.

Окрім того, позивачкою заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, позивач, у даному випадку, має право на звернення до органу соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги.

Суд не приймає доводи апелянта стосовно скасування додаткового рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 25 травня 2018 року, оскільки зі змісту позовних вимог ОСОБА_2 вбачається, що позивач просила скасувати неправомірні рішення УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради. Проте, судом першої інстанції не було розглянуто позовні вимоги щодо скасування рішення УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради. Тобто, визнаючи правомірними вимоги позивача стосовно призначення допомоги при народженні дитини, суд першої інстанції повинен був скасувати рішення органу соціального захисту, оскільки його чинність буде перешкодою для відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції прийняти із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 243, 244, 250, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 16 травня 2018 року та додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 25 травня 2018 року у справі № 265/4841/16-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 16 травня 2018 року та додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 25 травня 2018 року у справі № 265/4841/16-а - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 25 липня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

А.В. Гайдар