ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1058/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ковбій О.В.,
при секретарі: Васильєвій В.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агронатс" до ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальність «Агронатс» (далі – позивач, СГТОВ «Агронатс») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Херсонській області оформлену листом від 22.03.2018 року №3530/10/21-22-12-05-11 "Щодо спрощеної системи оподаткування" про відмову Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агронатс" у реєстрації як платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області зареєструвати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агронатс" в якості платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році та включити до Реєстру платників єдиного податку у 2018 році, про що видати відповідну довідку.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 березня 2018 року ОСОБА_3 управління ДФС у Херсонській області прийнято рішення про відмову у реєстрації сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агронатс» платником єдиного податку четвертої групи у 2018 році у зв’язку з не дотриманням вимог п.292-1.3 ст. 292-1 Податкового кодексу України. Вказане рішення оформлено листом відповідача від 22.03.2018 року за № 3530/10/21-22-12-05-11.
Позивач не може погодитися з рішенням відповідача про відмову у реєстрації позивача в якості платника єдиного податку четвертої групи у 2018 року, оскільки вказане рішення прийняте з невірним застосуванням норм податкового законодавства до спірних правовідносин.
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сільськогосподарське товариство з обмеженої відповідальністю «Агронатс» зареєстроване як юридична особа 26.07.2016 року.
26.07.2016 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агронатс» взято на податковий облік у Цюрупинській об’єднаній державній податковій інспекції ОСОБА_3 управління ДФС у Херсонській області як платник податків та платник єдиного внеску.
Основним видом економічної діяльності підприємства є: 01.25 - вирощування ягід горіхів, інших плодових дерев та чагарників.
Відповідно до Витягу № 16211044500049 з реєстру платників податків на додану вартість, 01.10.2016 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.
З метою набуття статусу (реєстрації) платника єдиного податку четвертої групи, 16 лютого 2018 року позивачем у відповідності до п. п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, подано до контролюючого органу розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (частка складає 100%), податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи та відомості про наявність земельних ділянок.
Вказані документи направлені на адресу податкового органу із зазначенням, зокрема, категорії земель - землі сільськогосподарського призначення рілля та пасовища, площ кожної земельної ділянки, нормативна грошова оцінка одиниці площі кожної земельної ділянки, ставка податку, річна сума податку; включає відомості про наявність земельних ділянок, категорію земельних ділянок - сільськогосподарські угіддя, документи, які засвідчують/підтверджують право власності та/або користування земельними ділянками: право користування, у тому числі на умовах оренди, державну реєстрацію, кадастровий номер кожної земельної ділянки, місце розташування земельної(их) ділянки(ок) (код регіону, код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ), площу кожної земельної ділянки.
З податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік вбачається, що у користуванні позивача перебувають землі сільськогосподарського призначення (під багаторічними насадженнями), площа яких складає 35,7673 га.
З відомостей про наявність земельних ділянок вбачається, що кожна земельна ділянка має кадастровий номер та правовстановлюючі документи на землю (план меж земельної ділянки та державний акт на право приватної власності на землю, свідоцтва про право на спадщину).
Позивач вказує, що відповідачем помилково прийнято рішення про відмову у реєстрації позивача в якості платника єдиного податку четвертої групи, оскільки Податковим кодексом України не передбачено такої підстави для відмови, як відсутність реєстрації договорів оренди відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто Податковий кодекс України не ставить факт державної реєстрації орендованих земельних ділянок у залежність від реєстрації платником єдиного податку четвертої групи.
Обґрунтовуючи відмову у реєстрації позивача в якості платника єдиного податку четвертої групи, відповідач у листі вказав, що об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, право власності або користування якими зареєстровано відповідно до законодавства. При цьому, площі земельних ділянок, щодо яких договори оренди не укладені або укладені, але не зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку, не включаються до об’єкта оподаткування єдиним податком четвертої групи.
Щодо таких тверджень відповідача позивач зазначає, що за нормами п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку. Відносини, пов'язані з орендою земельних часток (паїв), регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі, та не належать до компетенції державної фіскальної службі (податкового органу).
Наявність або відсутність державної реєстрації права користування земельними ділянками (оренда) не впливає на право платника податків на отримання статусу платника єдиного податку четвертої групи оподаткування, оскільки положення Податкового кодексу України не містять прив’язки до державної реєстрації прав на земельні ділянки.
Відповідач неправомірно позбавив позивача, як сільськогосподарського товаровиробника, права набуття статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році без достатніх та належних правових підстав.
У зв'язку з зазначеним, позивач просить визнати протиправною відмову податкового органу та зобов'язати відповідача зареєструвати СГТОВ «Агронатс» як платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році.
Ухвалою суду від 15 червня 2018 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначене на 03 липня 2018 року.
27 червня 2018 року відповідач надав відзив на позов. Зі змісту відзиву вбачається, що Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не визнає позовних вимог з нижчевикладених підстав.
Так, відповідач зазначає, що відповідно до п.292-1.1 ст. 292-1 ПК України однією з умов перебування сільськогосподарських товаровиробників на спрощеній системі оподаткування є наявність земельних ділянок, оскільки об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Згідно статей 125 та 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-111 укладені договори оренди землі підлягають обов’язковій державній реєстрації. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється згідно з Законом України від 01.07.2004р. № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом України від 07.07.2011р. № 3613-VІ "Про Державний земельний кадастр" (ст. 202 Земельного кодексу).
Також, відповідач вказує, що державна реєстрація речових прав похідних від права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, може здійснюватися нотаріусом незалежно від нотаріального посвідчення договору, на підставі якого виникає таке право.
Як визначено п.292-1.3 ст. 292-1 ПКУ, об’єктом оподаткування для платників четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь, право власності або користування якими зареєстровано відповідно до законодавства, оскільки підставою для нарахування єдиного податку четвертої групи є дані Державного земельного кадастру та/або дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Окрім зазначеного відповідач стверджує, що площі земельних ділянок, щодо яких договори оренди не укладено або укладено, але не зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку, не включаються до об’єкта оподаткування єдиним податком.
Право власності на продукцію, плоди та доходи, все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю, наприклад, угіддями, виникає у їх власника, якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 189 Цивільного кодексу України).
Ключовою ознакою перебування суб'єкта господарювання на спрощеній системі, як платника податку, ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі вважає наявність земельних ділянок сільськогосподарського призначення упродовж календарного року.
Земельні ділянки, які не зареєстровані відповідно до законодавства, не враховуються при обчисленні податку, а при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, дохід, отриманий від реалізації продукції, отриманої із ділянок, що використовуються, не включається до загальної суми доходу виробника.
У позивача відсутні земельні ділянки, які зареєстровані відповідно до чинного законодавства. Позивачем не дотримано вимоги п.292-1.3 ст.292-1 Податкового кодексу України, тому ОСОБА_3 управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відмовлено позивачеві у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи у 2018 році.
З урахуванням викладено, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
У судовому засіданні 03.07.2018 року протокольною ухвалою замінено Головне управління ДФС у Херсонській області на Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, а також, 03.07.2018 року оголошено перерву до 20.07.2018 року для надання додаткових документів про підтвердження сплати орендної плати.
В судове засідання, призначене на 20 липня 2018 року, сторони з'явились.
Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягала, з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Сільськогосподарське товариство з обмеженої відповідальністю «Агронатс» зареєстроване як юридична особа 26.07.2016 року.
Основним видом економічної діяльності підприємства є: 01.25 - вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев та чагарників.
Згідно з даними з витягу № 1621044500049 з реєстру платників податку на додану вартість 01.10.2016 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агронатс» зареєстроване платником податку на додану вартість.
16 лютого 2018 року позивач звернувся до ОСОБА_3 управління ДФС у Херсонській област, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з метою отримати статус платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році.
ОСОБА_3 управління ДФС у Херсонській області від 22.03.2018 року №3530/10/21-22-12-05-114 СТОВ «Агронатс» відмовлено у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи у 2018 році у зв’язку з не дотриманням вимоги п. 292-1.3 ст.292-1 ПК України та оскільки у підприємства СТОВ «Агронатс» відсутні земельні ділянки, які зареєстровані відповідно до законодавства.
Позивач, не погодившись з відмовою податкового органу, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Главою І «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України встановлено право юридичної особи чи фізичної особи-підприємця самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України на групи платників єдиного податку, серед яких, окрім інших, є четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Відповідно до ст. 292-1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом ( п. 292- 1.2 ст. 292-1 ПК України ).
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону (ст. 206 ЗК України).
Згідно ст.6 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно положень ч. 5 ст. 6, ст. 17 зазначеного Закону - право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 210 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких віднесені й земельні ділянки, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. (ст.ст. 181, 182 ЦК України).
Статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, які посвідчуються згідно зі ст. 126 ЗК України державними актами або договорами оренди землі.
Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
З наведеного слід зробити висновок про обов’язковість державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки та про те, що моментом вчинення правочину з оренди земельної ділянки є його державна реєстрація. Виникнення права користування орендованої земельної ділянки також безпосередньо пов’язане з державною реєстрацією.
З наданих до суду документів, а саме: 35 договорів оренди землі (т.с.1 а.с.71-249, т.с. 2 а.с. 3-23); відомостей про наявність земельних ділянок (додаток №1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) (т.с.1 а.с.23-25) та з пояснень представника позивача вбачається, що жодна з 80 земельних ділянок, які, зі слів позивача, ним орендовані не пройшли державної реєстрації. Отже, з урахуванням вищевикладених норм цивільного та земельного законодавства, а також положень Закону України «Про державну реєстрацію», суд вказує, що у відповідача та в суду відсутні будь-які правові підстави вважати, що у СГТОВ «Агронатс» наявні речові права на заявлені ним земельні ділянки.
Також суд наголошує, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно не є формальним оформленням договору, зокрема, договору оренди земельної ділянки, а є обов’язковою умовою, за якої правочин оренди може вважатись вчиненим, а право користування землею таким, що виникло.
Окрім зазначеного, навіть фактичні правовідносини (без їх оформлення у встановленому законом порядку) оренди земельних ділянок між позивачем та землевласниками суд вважає недоведеними, оскільки згідно договорів оренди земельних ділянок, датами їх укладання є 25.10.2016 року, 15.11.2016 року, 16.06.2017 року, 01.03.2016 року, 01.09.2017 року. Натомість на виконання протокольної ухвали суду від 03.07.2018 року щодо надання доказів сплати позивачем орендної плати за землю, СГТОВ «Агронатс» надано видаткові касові ордери про сплату орендної плати землевласникам, датовані 13.07.2018 року, тобто датою, на 10 днів пізнішою за ухвалу суду про надання вказаних доказів. Доказів про сплату орендної плати землевласникам у 2016, 2017 році суду не надано. Як зазначила в судовому засіданні представник позивача, вказана вище сплата частково була здійснена за 2016 рік, а за 2017 рік термін орендної плати ще не сплив.
Також, протокольною ухвалою від 03.07.2018 суд зобов’язав відповідача надати відомості щодо сплати позивачем земельного податку. На виконання відповідної ухвали представником відповідача надано службову записку №266/21-22-12-05-12 від 09.07.2018 року, згідно якої СГТОВ «Агронатс» податкові декларації з плати за землю за період з 2016-2018 роки не подавало, орендну плату за землю не сплачувало.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не має жодного відношення до земельних ділянок, зазначених ним в відомостях «про наявність земельних ділянок», доданих до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, ані в правовому розумінні, ані в розуміння фактичного їх використання.
Одночасно з викладеним, суд зазначає про неспроможність доводів позивача щодо того, що перелічені ним договори оренди є чинними, оскільки ніким не оскаржені. Вказане суперечить наведеним судом положенням законодавства, щодо обов’язковості державної реєстрації. З огляду на які правочин не є чинним, оскільки не може вважатись вчиненим взагалі (моменту його вчинення до державної реєстрації не існує).
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 298.8.1. пункту 298.8. статті 298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Як встановлено судом, СГТОВ «Агронатс» з метою реєстрації його як платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році подано податкову декларацію з передбаченими законом додатками.
Окрім іншого, до податкової декларації позивачем подано обов’язковий додаток "Відомості про наявність земельних ділянок", в якому позивачем зазначено земельні ділянки, які, з викладених раніше доводів, суд вважає такими, що не перебувають в користуванні СГТОВ «Агронатс», ані фактично, ані юридично.
Тобто позивач в дійсності претендує на отримання статусу платника єдиного податку четвертої групи, не маючи об’єкта оподаткування, передбаченого для вказаної категорії платників податку.
Пунктом 299.6 ст. 299 ПК України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є, зокрема, невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу.
Пунктом 291.3. ст.291 ПК України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
З викладеного вбачається, що обов’язковою умовою для реєстрації особи платником єдиного податку четвертої групи є його відповідність не тільки вимогам пп. 4 п.291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, як вважає позивач, але й вимогам усієї глави 1 Податкового кодексу України («Спрощена система оподаткування, обліку та звітності»). До якої, зокрема, віднесені й положення п.п. 292.1.1. п.291.1 ст.291 ПК України, згідно якого об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Таким чином, відсутність у позивача об’єкту оподаткування у вигляді сільськогосподарських угідь, що перебувають у його власності свідчить про невідповідність даної юридичної особи вимогам глави 1 Податкового кодексу України («Спрощена система оподаткування, обліку та звітності») в частині щодо платників єдиного податку четвертої групи, а отже й робить неможливим реєстрацію його в якості платника єдиного податку четвертої групи.
Тому, на думку суду, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про відмову СГТОВ «Агронатс» в реєстрації його як платника єдиного податку четвертої групи, у зв’язку з відсутністю в нього земельних ділянок, зареєстрованих відповідно до Закону.
Стосовно тверджень позивача, щодо відсутності в ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі компетенції щодо відносин, пов’язаних з орендою земельних ділянок, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, отримавши подані СГТОВ «Агронатс» документи, зокрема, додані до податкової декларації відомості про наявність земельних ділянок, відповідач мав право проаналізувати їх та зробити висновок про реєстрацію або про відмову в реєстрації заявника як платника єдиного податку четвертої групи.
Суд вважає, що відсутність даних щодо державної реєстрації договорів оренди, які мали бути зазначені позивачем в колонках 6,7 вказаного додатку (позивачем зазначено «-» в відповідних чарунках) дало можливість контролюючому органу обґрунтовано вважати порушеним порядок державної реєстрації права власності на зазначені земельні ділянки та дійти висновку про відсутність у позивача прав на вказані ним об’єкти.
При цьому, відповідач не здійснював дій, щодо контролю за дотриманням СГТОВ «Агронатс» порядку та обов’язку щодо державної реєстрації, а лише зробив закономірний висновок у ситуації коли така реєстрація відсутня.
Щодо судової практики наведеної позивачем на підтвердження правомірності своїх доводів, суд зазначає наступне.
Так, вказана СГТОВ «Агронатс» справа № К/800/1007/16 стосується порушення митних правил.
У справі К/800/36893/14 предметом розгляду було податкове повідомлення-рішення фіскального органу. Окрім того, судом касаційної інстанції зазначено ряд додаткових обставин, що роблять відмінною зазначену справу від даного позову. Так, по-перше, позивачем у справі К/800/36893/14 є юридична особа, яка вже мала статус платника єдиного податку четвертої групи. Окрім того, Вищим адміністративним судом небезпідставно зазначено, що частка незареєстрованих земель позивача по відношенню до зареєстрованих складала 94,3 % - 95,7 %. Тобто лише мізерна частина земельних ділянок не була зареєстрованою.
У справі К/800/37233/15 предметом розгляду також було податкове повідомлення-рішення фіскального органу. Позивачем у справі була юридична особа, яка вже мала статус платника єдиного податку четвертої групи. Окрім зазначеного, судом касаційної інстанції було зауважено, що лише частина земельних ділянок, яка перебувала в користуванні позивача була незареєстрованою та те, що спірними були обставини пролонгації договорів оренди. Вимоги, щодо первинної реєстрації договорів оренди в органі місцевого самоврядування (згідно порядку реєстрації договорів, що діяв до 2010 року) позивачем було дотримано.
Щодо справи К/800/29463/13, то в ній також предметом розгляду було податкове повідомлення-рішення фіскального органу. Позивачем у справі була юридична особа, яка вже мала статус платника єдиного податку четвертої групи, а висновок суду стосувався помилковості висновків податкового органу, щодо віднесення вироблених підприємством товарів до товарів, що не є його власною продукцією.
Висновки ж справи № К/800/23259/16 стосуються, як це зазначено в рішенні - платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності.
З огляду на зазначене, суд вказує, що наведена позивачем судова практика не може бути врахована при вирішенні даного спору, оскільки містить значні відмінності: за позивачем (позивачем в усіх перелічених справах є платник єдиного податку четвертої групи) та предметом оскарження (в зазначених справах предметом є податкове повідомлення-рішення). Також, визначальним є те, що в перелічених справах незареєстрованими в передбаченому законом порядку, є лише незначна частина земельних ділянок позивачів, а не всі земельні ділянки, як у випадку позивача. Окрім вказаного, жодна з справ не стосується зобов’язання податкового органу зареєструвати юридичну особу платником єдиного податку четвертої групи.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зібрані по справі докази з урахуванням наведених судом висновків свідчать на користь того факту, що відповідач, станом на дату винесення оскарженого рішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо невідповідності підприємства-позивача вимогам, пред’явленим ПК України до платників єдиного податку четвертої групи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 10, 14, 72, 77, 90, 241-246, 255 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25 липня 2018 р.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 8
Судове рішення № 75507693, Херсонський окружний адміністративний суд було прийнято 20.07.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 821/1058/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: