Рішення № 75507249, 25.07.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 липня 2018 р. Справа № 802/1645/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, позивач) з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області про накладення штрафу від 24.05.2018 року у виконавчому провадженні № 56068418.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконані у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області знаходиться виконавчий лист №802/2531/17-а від 12.03.2018 року про зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області №14579 починаючи з 01.01.2016 року. Разом із тим, ГУ ПФУ у Вінницькій області не має можливості виконати рішення суду по справі №802/2531/17-а, в частині зобов'язання виплати пенсії ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по грудень 2017 року у зв'язку з відсутністю відповідних асигнувань з Державного бюджету. Крім того, Пенсійним фондом вживаються дії з виконання рішення суду в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103. Враховуючи наведене вважає, що підстави накладення на ГУ ПФ у Вінницькій області штрафних санкцій відсутні, а тому позивач і звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 12.06.2018 року позовну заяву ГУ ПФУ у Вінницькій області залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених у ній недоліків.

23.06.2018 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 10.07.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 19.07.2018 року. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Судове засідання 19.07.2018 року не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 25.07.2018 року.

24.07.2018 року представником ГУ ПФУ у Вінницькій області подано клопотання у якому останній просить суд при розгляді даної справи вирішити питання розподілу судових витрат шляхом їх стягнення на користь ГУ ПФУ у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розгляд справи просив здійснювати без його участі.

Представник відповідача також клопотала перед судом здійснювати розгляд справи без її участі. Позиція представника відповідача з приводу заявлених позовних вимог викладена у відзиві на позовну заяву, у якому вона просить суд відмовити у задоволені позову. Зокрема зазначила, що при вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Постанова № 103 набрала чинності після ухвалення Вінницьким окружним адміністративним судом рішення у справі №802/2531/17, а тому не підлягає застосуванню судом у спірних правовідносинах щодо виплати донарахованої пенсії. Крім того, постанова Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року не регулює порядок виконання судових рішень про зобов'язання пенсійного органу здійснити особі виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 3 статті 194 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2018 року у справі №802/2531/17, окрім іншого, зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Довідки №14579 про розмір грошового забезпечення, виготовленої Ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області, починаючи з 01 січня 2016 року.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 28.03.2018 року відкрито виконавче провадження ВП №56068418 щодо виконання виконавчого листа №802/2531/17-а від 12.03.2018 року, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області провести з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 14579 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2016 року. Пунктом 2 даної постанови позивача повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 05.04.2018 року №2817/09-47/07 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило відповідача про те, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії починаючи з 01.01.2016 року, за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 здійснена доплата пенсії в розмірі 3674,64 грн. Сума пенсії, яка нарахована за період з січня 2016 року по грудень 2017 року в розмірі 36196,93 грн., буде виплачена після виділення коштів на її фінансування з Державного бюджету України.

Разом із тим, 24.05.2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 було прийнято постанову про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду без поважних причин в розмірі 10200,00 грн.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ГУ ПФ у Вінницькій області звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011р. №384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вже перераховану суму пенсії не було виплачено стягувачу у зв'язку з відсутністю державного асигнування.

Такі підстави не виконання судового рішення, на переконання суду, є поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить стягувачу, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зазначена правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 30.06.2015 та 03.11.2015, 02.02.2016 (справи №№ 21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно), Верховним Судом, у постановах від 24.01.2018 (справа № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18)), від 13.06.2018 (справа № 757/29541/14-а (К/9901/12146/18)) та в ухвалі від 16.07.2018 року (справа №811/1469/18 (Пз/9901/45/18)).

За таких обставин не можливо стверджувати про невиконання позивачем судового рішення, в частині фактичної виплати перерахованої пенсії, без поважних причин, що б було правовою підставою для застосування штрафу, який передбачено ст.75 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.ст. 113, 117 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання. Так, Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою врегульовано порядок проведення виплати перерахованих сум пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" починаючи з 01.06.2016 року та в подальшому.

Аналогічного висновку щодо порядку виплати перерахованих сум пенсії з урахуванням постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 дійшов Верховний Суд в ухвалі від 02.05.2018 року у справі 808/1076/18 (провадження Пз/9901/32/18, № 73763736), де встановлено, що постанова № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

З огляду на викладене, станом на 24.05.2018 у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення з позивача штрафу.

Крім того, в рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України Конституційний Суд України зазначив, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Спірні правовідносини у справі №802/2531/17-а вирішувались судом у правовому полі, що існувало у період з 01.01.2016 року (час виникнення спірних відносин) по 21.02.2018 року (дата винесення судового рішення). Тож до зобов'язань, покладених цим рішенням, застосовуються нормативно-правові акти, що діяли у цей період.

За таких умов, на переконання суду, позивачем частково виконане рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2018 року у справі №802/2531/17-а, у відповідності до вимог чинного законодавства, що діяло на час спірних правовідносин.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно ст. ст. 1, 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути застосоване лише при умові, що судове рішення не виконане без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

В даному ж випадку, позивач не мав та не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету, згідно Постанови № 103, на виплату перерахованих сум пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в 2018 році не виділялись, що, на переконання суду, є поважною причиною для не застосування штрафу за не виконання судового рішення.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 про накладення штрафу в розмірі 10200,00грн від 24.05.2018 року є протиправною та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, наявні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Що ж до заявленого представником позивача клопотання про стягнення на користь ГУ ПФУ у Вінницькій області понесених ним судових витрат у вигляді судового збору в сумі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Разом із тим, згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

В даному ж випадку, звернення ГУ ПФУ у Вінницькій області до суду з даним адміністративним позовом не пов'язане із виконанням його повноважень, як суб'єктом владних повноважень, а спрямоване на захист його прав, свобод та інтересів, як юридичної особи публічного права та сторони боржника в межах виконавчого провадження.

З огляду на викладене, на думку суду, наявні підстави для стягнення на користь ГУ ПФУ у Вінницькій області сплаченого ним при звернені до суду судового збору в сумі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про накладення штрафу від 24.05.2018 року у виконавчому провадженні № 56068418.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, адреса: 21036, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7);

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 34939304, адреса: 21036, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7).

Повний текст рішення складено 25.07.2018 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна