Рішення № 75506979, 11.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 липня 2018 року (13 год. 38 хв.)Справа № 808/1203/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Приватного підприємства “Виробничо – комерційна фірма “ЕЛІТ- ДІЗАЙН” (69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 1, офіс 64, ЄДРПОУ 33011339)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр.. Соборний, 166, ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 23.03.2018 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Виробничо – комерційна фірма «ЕЛІТ- ДІЗАЙН» (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення відповідача № НОМЕР_2 від 23.03.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення відповідача № НОМЕР_1 від 23.03.2018

Ухвалою суду від 10.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.05.2018.

У підготовчому засіданні 03.05.2018 відкладено підготовче засідання на 29.05.2018.

Ухвалою суду від 03.05.2018 витребувано: у Прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова 29а) надання інформації та копій документів (вироків, пояснень, протоколів допитів посадових осіб) по порушеному кримінальному провадженню №42017080000000086 від 15.02.2017 та доказів, які свідчать про порушення податкового законодавства TOB «ЛІАГРО ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 40331223), протоколів допиту посадових осіб, пояснень посадових осіб, інших доказів, які свідчать про відсутність реальності проведених господарських операцій; від слідчого управління ФР ГУ ДФС у Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, вул. Чубаря 2) надання інформації та копій документів (вироків, пояснень, протоколів допитів посадових осіб) по порушеному кримінальному провадженню № 42017080000000089 від 15.02.2017 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212. ч. 5 ст. 27. ч. 3 ст. 212. ч.2 ст. 205 КК України та доказів, які свідчать про порушення податкового законодавства TOB «СЕЙЛІНГ ГРУП» (ЄДРПОУ 40331223), протоколів допиту посадових осіб, пояснень посадових осіб, інших доказів, які свідчать про відсутність реальності проведених господарських операцій.

Підготовче засідання, 29.05.2018, відкладено на 13.06.2018.

Ухвалою суду від 13.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 11.07.2018.

У підготовчому засіданні 11.07.2018 за клопотанням сторін закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на той же день.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, зокрема зазначив, що ним були надані всі необхідні документи та пояснення, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинами з ТОВ «ЛІАГРО ОСОБА_3»,ТОВ «СЕЙЛІНГ ГРУП», ТОВ «ОСОБА_4 КОМПАНІ». Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення порушує права та охоронювані законом інтереси Приватного підприємства «Виробничо – комерційна фірма «ЕЛІТ- ДІЗАЙН» у сфері публічно-правових відносин, позов просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зокрема зазначив про необґрунтованість податкової вигоди, а саме не реальність здійснення господарських операцій, відсутність первинних документів, відсутність матеріально-технічних ресурсів у виробника товару та пояснення свідків з приводу реальності господарських операцій з контрагентами, які отримані з матеріалів досудового розслідування, тому вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з додержанням вимог діючого законодавства. В задоволені позовної заяви просить відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області здійснено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «ВКФ «ЕЛІТ-ДІЗАЙН» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ЛІАГРО ОСОБА_3» та ТОВ «СЕЙЛІНГ ГРУП» за грудень 2016 та з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ОСОБА_4 КОМПАНІ» за березень 2017 р. та в частині подальшої реалізації отриманих товарів (робіт , послуг), про що складено акт від 03.03.2018 № 133/08-01-1 4-06/33011339.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму на суму 343 830 гри.

п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 сг.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2016 р. та березень 2017 р. на суму 553 905 грн.

На підставі ОСОБА_2 перевірки від 03.03.2018 № 133/08-01-1 4-06/33011339 ГУ ДФС у Запорізькій області складено податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_1 від 23.03.2018, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 429 787,50 грн., у т.ч. за основним платежем – 343 830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 85 957,50,00 грн.;

№ НОМЕР_2 від 23.03.2018,яким завищено суму від’ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 553 905,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Судом встановлено, що позивач за перевіряємий період мав фінансово - господарські операції з ТОВ «ЛІАГРО ОСОБА_3»,ТОВ «СЕЙЛІНГ ГРУП», ТОВ «ОСОБА_4 КОМПАНІ».

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та TOB «ЛІАГРО ОСОБА_3», TOB «ОСОБА_4 КОМПАНІ» та TOB «СЕЙЛІНГ ГРУП» були укладені договори купівлі - продажу будівельних матеріалів, а саме: між позивачем та TOB «ЛІАГРО ОСОБА_3» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу будматеріалів № 1612-01 від 16.12.2016; між позивачем та ТОВ «ОСОБА_4 КОМПАНІ» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу будматеріалів № 0315/01 від 15.03.2017; між позивачем та ТОВ «СЕЙЛІНГ ГРУП» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу будматеріалів № 12/12-01 від 12.12.2016, які використовувалися позивачем для виконання інших договорів підряду,

Вказані договори були виконанні у повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт та перерахунком грошових коштів на користь підрядників.

Відповідно до висновків п.3.2.1, 3.2.2 зроблених у акті перевірки № 133/08-01-14-06/33011339 від 03.03.2018 встановлено, що у рядку 10.1. декларації «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необортних активів на митній території України, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою показника у загальній сумі 1 800 495 грн. на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку, договорів; податкових накладних, актів виконаних робіт, розрахункових документів, даних оборотно-сальдових відомостей та журналів-ордерів по рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» даних головної книги, відомостей податкового обліку, баз даних державної фіскальної служби встановлено завищення задекларованих ПП «ВКФ «EJIIT - ДІЗАИ» показників у рядку 10.1 декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необортних активів на митній території України, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою по взаємовідносинам з підприємствами-постачальниками з TOB «ЛІАГРО ОСОБА_3» та TOB ОСОБА_4 КОМПАНІ» за період березень 2017 на загальну суму 553 905 грн.

Як зазначає відповідач підставою такого висновку, є те, що «TOB «ЛІАГРО ОСОБА_3» в періоди, що перевіряються фактично не могло здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі здійснювати поставки товарів(послуг) ПП «ВКФ «ЕЛІТ-ДІЗАЙН».

Вказані висновки були здійснені відповідачем на підставі запита до регіонального сервісного центру МВС України у Запорізькій області від 22.02.2018 № 4714/10/08-01-14-06-13, аналізу інформаційних баз даних, Єдиному реєстру податкових накладних, поданої до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, матеріалами досудового слідства відділу фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно з якими досліджувалися первинні документи виписані TOB «ЛІАГРО ОСОБА_3» на адресу ПП «ВКФ «ЕЛІТ - ДІЗАЙН».

Відповідач зазначає, що TOB «ЛІГРО ОСОБА_3» здійснював нереальні господарські операції на адресу ПП «ВКФ «ЕЛІТ - ДІЗАЙН» з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів виробничих та складських активів, транспортних засобів та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару, який реалізовано ПП «ВКФ «ЕЛІТ - ДІЗАЙН».

Такі ж самі висновки були зроблені відповідачем відносно взаємовідносин позивача з постачальником TOB «СЕЛІЙНГ ГРУП»» по оформленню фінансово-господарських операцій за період грудень 2016 року на загальну суму 558 840,20 грн. у т.ч. ПДВ 93 140,03 грн.

Крім того, в акті перевірки відповідач посилається на наявність досудового розслідування кримінальних проваджень відносно яких розслідуються кримінальні справи, у тому числі за участю TOB «СЕЛІЙНГ ГРУП».

Згідно з висновками відповідача TOB «СЕЛІЙНГ ГРУП» фактично не могло здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі здійснювати поставку товарів (послуг) ПП «ВКФ «ЕЛІТ -ДІЗАЙН».

Аналогічні висновки зроблені відносно взаємовідносин позивача з постачальником TOB «ОСОБА_5 КОМПАНІ».

Суд вважає за необхідне зазначити, що доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи (ухвала ВАСУ від 01.03.2017).

Суд також не погоджується із посиланням відповідача, як на доказ нереальності здійснення операцій, на податкову інформацію від інших ДПІ відносно контрагентів в частині відсутності відсутність руху активів; відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагентів позивача, нереальних господарських операцій.

Щодо зазначення представником відповідача про фіктивність господарських операцій виключно з підстав відсутності в контрагентів платника податків ресурсів до виконання господарських операцій, суд вважає за необхідне зазначити, що податковий орган не приймав до уваги можливість залучення таких ресурсів на договірній основі.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів, 22.05.2018 на адресу суду надійшли письмові пояснення Прокуратури Запорізької області, відповідно до яких Прокуратурою Запорізької області здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням №42017080000000086, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 лютого 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України. У ході досудового розслідування встановлено що з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з мінімізацією податкового навантаження шляхом штучного формування «схемного» податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) підприємствам-контрагентам, створені суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зокрема ТОВ «ЛІАГРО ОСОБА_3», в результаті чого було заподіяно матеріальну шкоду державі у вигляді ненадходження до державного бюджету податку на додану вартість.. На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває.

Суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на кримінальні провадження не можливо визнати обґрунтованим, адже в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З огляду на викладене, окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності операції.

Крім того, перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами для висновків за результатами перевірок визначено пунктами 77.8, 78.7 та 83 ПК України.

Окремі документи з матеріалів кримінальних проваджень (за виключенням судових рішень), як-то протоколи допиту учасників кримінального провадження, письмові пояснення осіб, постанови слідчих тощо не віднесені до такого переліку.

Щодо зазначення представником відповідача про те, що надані позивачем товарно- транспортні накладні не підтверджують одержання позивачем будівельних матеріалів, так як маса вантажу, яка вказана у товарно-транспортних накладних не відповідає масі, яку може перевезти вказаний автомобіль та посилань представником відповідача на те, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень є відповідь Головного управління національної поліції в Запорізькій області від 21.02.2018 № 286/2/01-2018, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників регулюються Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»

Відповідно до п. 6.4. Правил - передбачено, що при навантаженні вантажу здійснюється його зважування або рахування місць (чи штук). Вантаж приймається без перевірки маси, якщо він поданий для перевезення у спеціальних кузовах чи контейнерах при наявності на них пломб Замовника. Крім того, він може бути прийнятий за масою, яку оповістив Замовник.

Таким чином, маса вантажу яка вказана Замовниками ( TOB «СЕЙЛІНГ ГРУП» та TOB «АЛЬМІКС ГРУП» та TOB ОСОБА_6») не може бути змінена, так як позивач не укладав будь-які договори на перевезення вантажу, а був лише одержувачем вантажу, який відповідав замовленню позивача.

Так, нормами п.8.3. Правил, згідно з якими передбачено, що при перевезеннях вантажів контроль за своєчасним прибуттям транспорту протягом дня, регулювання його розстановки, подачі під завантаження, використання транспорту, що звільнився, у зворотному напрямку, облік завантаження, часу прибуття та відправлення рухомого складу виконується Перевізником або Замовником залежно від прийнятої ними схеми перевезень.

Як, зазначав представник позивача, усі будівельні матеріали були розвантажені на території позивача без будь-яких зауважень, в зв’язку з чим, позивачем і було підтвердження про їх одержання.

Суд зазначає, що дії позивача не суперечать нормам п.8.26 Правил, відповідно до яких передбачено, що вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Відповідно до норм п.11.4. Правил передбачено, що товарно- транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Запис у товарно-транспортній накладній маси вантажу та способу її визначення виконується Замовником.

Таким чином, нормами вказаних Правил не передбачена можливість вносити будь-які зміни у зміст товарно-транспортних накладних Вантажоодержувачем.

Відповідно до норм п. 14.1.Правил встановлено, що Форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів (п. 3.1 Договору).

Таким чином, Позивач не є стороною за договором на перевезення вантажу і не відповідає за зміст у товарно-транспортній накладній, а є лише одержувачем вантажу.

Враховуючі, що будь-яких зауважень по складу одержаних будівельних матеріалів у позивача не було, у нього не було підстав не підписувати надані товарно-транспортні накладні.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача стосовно одержаної ним інформації по пересуванню автошляхами України транспортних засобів д/н НОМЕР_3 та АЕ5952ІЕ.

Як свідчить відповідь ГУ Національної поліції в Запорізькій області від 21.02.2018 № 286/2/01-2018 «Комплекси відіофіксації транспортних засобів здійснюють фіксацію номерних знаків ТЗ, їх автоматичне розпізнавання та перевірку за розшуковими реєстрами. Розпізнавання за маркою, моделлю, кольором вказані комплекси не здійснюють.

Таким чином, враховуючі, що транспортні засобі на які був наданий запит відповідачем не знаходяться у розшуку, вказана відповідь не може бути належним доказом про те, що автомобілі НОМЕР_3 та АЕ5952ІЕ не пересувалися по автошляхам України в визначений час.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача є хибними і не можуть бути використані як докази при розгляді даної справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об’єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктам 135.1 та 135.2 ст. 135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій, без чого неможливо довести або спростувати реальність вчинення господарських операцій.

Твердження відповідача, що відповідно до податкової інформації від інших ДПІ відносно контрагентів, в частині відсутності їх за місцем знаходження, відсутність руху активів, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей у попередніх ланках ланцюга не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Крім того, позивачем до матеріалів справи були надані Договір підряду № 010/172 від 23.05.2016 та договір підряду № 014/173 від 23.05.2016, які укладені між КП «Управління капітального будівництва» та ПП «ВКФ «ЕЛІТ-ДІЗАЙН» на здійснення будівельних та інших робіт. Умови вказаних договорів виконанні у повному обсязі. Сплата податків згідно з вказаними договорами була здійснена Позивачем згідно з нормами чинного законодавства, що підтверджується відповідною реєстрацією податкових накладних та первинними документами Позивача. Усі будівельні матеріали, яки використані при виконанні вказаних договорів були поставлені підприємствами - контрагентами, діяльність яких відповідач ставить під сумнів.

Умови виникнення права на податковий кредит, а саме: реальне здійснення операцій з придбання послуг з метою їх використання оподаткованих операціях та оформлення операцій відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, були підтверджені належним та допустимими доказами під час розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства “Виробничо – комерційна фірма “ЕЛІТ- ДІЗАЙН” (69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 1, офіс 64, ЄДРПОУ 33011339) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр.. Соборний, 166, ЄДРПОУ 39396146) – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області № НОМЕР_2 від 23.03.2018.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області № НОМЕР_1 від 23.03.2018.

Стягнути на користь Приватного підприємства “Виробничо – комерційна фірма “ЕЛІТ- ДІЗАЙН” (69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 1, офіс 64, ЄДРПОУ 33011339) понесені витрати по справі судового збору у розмірі 14755,39 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот п’ятдесят п’ять гривень 39 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, ЄДРПОУ 39396146).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 23.07.2018.

Суддя О.В. Конишева