Рішення № 75506803, 19.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/2282/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (79053, АДРЕСА_1) до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79044, м.Львів, вул.Ген.Чупринки, 85), із вимогами:

-визнати протиправними дії Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в частині недоврахування та недоплати ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

-зобов'язати Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести ОСОБА_2 донарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2018 рік, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

-стягнути з Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 18615,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач всупереч вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» недоплатив йому щорічну допомогу на оздоровлення, а саме в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Ухвалою суду від 05.06.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі з повідомленням сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

19.06.2018 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №19180), в якому останній зазначає, що відповідачем, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу нараховано та виплачено щорічну допомогу на оздоровлення, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду II групи, у 2018 року у розмірі 120,00 грн., а відтак дії Управління щодо нарахування та виплати допомоги у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, повністю відповідають вимогам чинного законодавства і є правомірними. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та має ІІ групу інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 с від 22.04.2008 року, експертним висновком від 27.04.2012 року за №13605 та довідкою МСЕК серії ААА №015977 від 23.08.2012 року, на підставі чого звернувся до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2018 рік.

Листом від 23.02.2018 року №260309-1904 Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради повідомив позивача, що керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата допомоги на оздоровлення громадянам з числа постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам І-ої, ІІ-ої проводиться щорічно в сумі 120,00 грн. За 2018 рік допомога на оздоровлення буде виплачена при наявності відповідних коштів до кінця поточного року.

Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся з означеним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон №796-ХІІ), Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року №562.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст.48 Закону №796-ХІІ (у редакції від 09.07.2007 року) було закріплено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам другої групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

У подальшому, Законом України від 28.12.2007 року №107-V були внесені зміни, зокрема до ст.48 Закону №796-ХІІ, та викладено зазначену законодавчу норму у редакції, згідно із якою, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 таке звуження права осіб на одержання щорічної допомоги на оздоровлення і положення Закону від 28.12.2007 року №107-V про внесення таких змін до редакції ст.48 Закону №796-ХІІ - визнано неконституційними, та зазначено, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в попередній редакції, тобто від 09.07.2007 року, відповідно до якої розмір щорічної допомоги на оздоровлення складав чотири мінімальні заробітні плати.

Згідно зі ст.48 Закону №796-XII, у редакції, чинній після визнання зазначеним рішенням КС України неконституційними змін, внесених Законом України від 28.12.2007 року №107-V, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-VIII були внесені зміни, зокрема до ст.48 Закону №796-ХІІ, та вказану статтю викладено у такій редакції: «Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.»

Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» передбачено, що він у зазначеній частині набирає чинності з 01.01.2015 року.

Таким чином, починаючи з 01.01.2015 року ст.48 Закону №796-ХІІ не містить положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Зазначені зміни не визнані неконституційними та є чинними.

При цьому, розмір виплат щорічної допомоги на оздоровлення передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, відповідно до якої розмір щорічної разової грошової допомоги, який для учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії становить 120,00 грн., що і було виплачено позивачу за 2018 рік. Даний факт підтверджується долученою до матеріалів справи представником позивача довідкою.

Разом з тим, Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Крім того, у рішенні від 02.03.1999 року №2-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України.

Окрім викладеного, при розв'язанні спірних правовідносин також враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року, в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи. Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12.10.2004 року у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», в якому суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення позову, оскільки, дії відповідача щодо нарахування та виплати допомоги в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, повністю відповідають вимогам чинного законодавства і є правомірними, а тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити донарахування і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2018 рік, відповідно до ст.48 Закону №796-XII та стягнення на користь позивача коштів в сумі 18 615,00 грн. є похідними від позовної вимоги про визнання протиправним дій суб'єкта владних повноважень, у задоволенні якої судом відмовлено, а тому у їх задоволенні суд також відмовляє.

Щодо судових витрат, то судом питання щодо їх розподілу в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору й ним, як і відповідачем не понесено судових витрат у цій справі.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій, стягнення коштів відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25 липня 2018 року.