Рішення № 75506127, 25.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 р. Справа№805/4181/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – УПФ), в якій позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії у розмірі 53 747,16 грн., яка залишилася після смерті ОСОБА_2 та зобов’язати відповідача виплатити недоотриману пенсію у розмірі 53 747,16 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.07.2017 року, вона успадкувала майно у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 53 747,16 грн., яка належала ОСОБА_2 та залишилася в УПФ після її смерті. Позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату вищевказаної суми пенсії, однак УПФ їй відмовлено у виплаті із посиланням на приписи статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно яких суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Позивач, посилаючись на приписи, Конвенція про захист прав людини, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р., Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, Цивільного кодексу України, не погодився з такою відмовою та звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 27 червня 2018 року відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Також судом поновлено позивачу строк звернення до суду із даним позовом, про що постановлено ухвала від 27 червня 2018 року.

17 липня 2018 року з боку відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого УПФ заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримувала пенсію за втратою годувальника у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». ОСОБА_2 мешкала у м. Донецьку, тому з жовтня 2014 року нарахування та виплата пенсії їй була припинена у зв’язку із захопленням території м. Донецька.

Також, представник відповідача зазначив, що у відповідності до статті 61 вищевказаного Закону суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що позивач не має право на виплату недоодержаної пенсії.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, та отримувала пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 померла 06.06.2016 року, про що 08.07.2016 року зробило відповідний актовий запис № 1134.

03 липня 2017 року державним нотаріусом Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори, посвідчено свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Згідно свідоцтва ОСОБА_1 успадкувала майно у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 53 747,16 грн., яка належала ОСОБА_2 та залишилося в УПФ після її смерті.

03 серпня 2017 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату їй вищевказаної недоотриманої пенсії. Заява обґрунтована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.07.2017 року, позивач просить УПФ виплатити їй недоодержану пенсію, що належала її бабусі ОСОБА_2

Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, листом від 17.08.2017 року № 9272/03-2, відмовило позивачу у виплаті коштів із посиланням на приписи статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно яких суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Позивач оскаржує такі дії відповідача щодо відмови у виплати недоодержаної пенсії у розмірі 53 747,16 грн., яка залишилася після смерті її бабусі ОСОБА_2, та була успадкована позивачем згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі – Закон № 2262).

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримувала пенсію по втраті годувальника на підставі Закону № 2262.

Таким чином, спірні правовідносини регулюються саме вищевказаним Законом № 2262.

Статтею 61 Закону № 2262 визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

За приписами частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 р. № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно із пунктом 4 вказаного Порядку, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Як встановлено судом ОСОБА_2 померла 06.06.2016 року, про що 08.07.2016 року зробило відповідний актовий запис № 1134 та видано свідоцтво про смерть.

Позивач, як особа, що має родинні зв’язки з пенсіонером, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату недоодержаної пенсії - 03.07.2017р., тобто, більш ніж через рік після смерті ОСОБА_2

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що позивач звернулась із заявою про виплату пенсії з порушенням шестимісячного строку, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відмовляючи позивачу у виплаті недоодержаної пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд критично ставиться до посилань позивача на приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р. та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, оскільки спірні правовідносини регулюються іншими нормативно-правовими актами, а саме Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 р. № 3-1.

Також суд вважає необґрунтованими посилання позивача, як на ознаку законності своїх вимог, щодо наявності свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки вищевказаним спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини, не передбачено здійснення виплати недоодержаної суми пенсії, в порядку спадкування.

Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення – публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов’язання відповідача виплатити позивачу недоотриману пенсію у розмірі 53 747,16 грн., яка залишилася після смерті ОСОБА_2.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов’янськ, Донецька область, 84122, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов’янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.