Постанова № 75505341, 01.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1634/18 Справа № 188/405/17 Головуючий у 1 й інстанції - Ніколаєва І.К. Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 57

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є., при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЄВРОКАР УКРАЇНА» на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЄВРОКАР УКРАЇНА» про захист прав споживача, про визнання договору недійсним, стягнення грошової суми,-

в с та н о в и л а:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Лізингова компанія «ЄВРОКАР УКРАЇНА» про захист прав споживача, про визнання недійсним укладеного ними 30.01.2017р. договору фінансового лізингу та про стягнення внесеної ним за договором грошової суми у розмірі 19 320грн. з посиланням на те, що вказаний договір не відповідає його вільному волевиявленню, укладений без нотаріального посвідчення, за відсутності у товариства відповідної ліцензії та містить несправедливі щодо нього як споживача умови.

Рішенням Петропавлівського районного суду від 25.10.2017р. позовні вимоги задоволено, визнано недійсним укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «ЄВРОКАР УКРАЇНА» договір №349 фінансового лізингу від 30.01.2017р., стягнуто з ТОВ «ЄВРОКАР УКРАЇНА» на користь ОСОБА_2 19320грн. на повернення оплати комісії за організацію договору фінансового лізингу.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «ЄВРОКАР УКРАЇНА» просило скасувати вказане рішення суду першої інстанції, посилаючись на не дослідження судом першої інстанції спірних правовідносин, на надання належної оцінки доказам, не врахування свободи сторін в укладенні договору та визначенні ними його умов, а також наявності у нього довідки про взяття на облік як юридичної особи з наданням відповідних послуг.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

30.01.2017р. між ТОВ «Лізингова компанія «ЄВРОКАР УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено у простій письмовій формі договір фінансового лізингу, за умовами п.1.1, 3.1.1., 3.1.2. якого товариство як лізингодавець зобов'язується придбати у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу у користування лізингоодержувачу ОСОБА_2 предмет лізингу - автомобіль «RAVON GENTRA», комплектація «comfort», об'єм двигуна 1500, 5-ступенчата КПП, привід 2 WD. У п.8.2. договору вартість предмета фінансового лізингу на момент укладення договору визначена у сумі 9963,9 доларів США (екв. 276000грн.). За умовами п. 3.1.2., 4.1. договору, лізингодавець зобов'язаний передати придбаний для лізингоодержувача предмет лізингу не пізніше 90 календарних днів з дати отримання на поточний рахунок комісій за організацію договору та за передачу предмета лізингу. Нотаріально вказаний договір не посвідчувався. (а.с.8-15).

Згідно квитанції від 30.01.2017р. ОСОБА_2 сплачено на рахунок ТОВ «ЄВРОКАР УКРАЇНА» 19320грн. у якості комісії за організацію по договору фінансового лізингу (а.с.16).

07.02.2017р. ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «ЄВРОКАР УКРАЇНА» з вимогою про розірвання договору та повернення сплаченої грошової суми 19320грн. з посиланням на фальсифікацію та обман з боку представника товариства в частині зазначення у договорі іншого, ніж він бажав придбати, автомобіля (а.с.47).

Сплачена ОСОБА_2 грошова сума у якості комісії за організацію по договору фінансового лізингу товариством не повернута (а.с.48).

Згідно ст.ст.2,6 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом, та який має бути укладений у письмовій формі із зазначенням відповідних істотних умов.

Тобто, за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. За вимогами ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до вимог ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець,виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Несправедливими є, зокрема, умови договору про надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним з моменту укладення договору.

Судом першої інстанції встановлено, що у договорі фінансового лізингу предмет лізингу належним чином не визначений, його технічні та індивідуальні характеристики, рік випуску, продавець (постачальник), ціна у грошовій одиниці України відсутні. Крім того. у ст.12 договору сторін встановлено жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й у разі розірвання договору. За п.12.1. договору сторін у разі його розірвання за ініціативою лізингоодержувача лізингодавець утримує 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів у якості штрафу за дострокове розірвання договору. При цьому комісія за організацію по договору фінансового лізингу поверненню не підлягає. Хоча у загальній частині та п.9.1. договору визначено, що вказаний платіж входить до обов'язкового лізингового платежу та включає в себе організаційні послуги лізингодавця, будь-які витрати, понесені ним, що пов'язані з укладенням договору, у тому числі, витрати, пов'язані з пошуком предмету лізингу одержувачу. Більш того, право на дострокове здійснення лізингоодержувачем усіх платежів за п.3.4.5. обмежено відповідним строком, а саме, таке дострокове виконання можливе не раніше 12 календарних місяців з моменту підписання акту приймання-передачі предмета лізингу.

Умовами п.8.3., 8.5. договору визначено, що гривневий еквівалент вартості предмета лізингу може змінюватись в залежності від зміни обмінного курсу іноземної валюти. При цьому усі валютні ризики за п.8.4. договору покладено лише на споживача. Крім того, за п.11.1. договору після завершення строку лізингу придбання лізингоодержувачем у лізингодавця предмету лізингу передбачено за новою, визначеною лізингодавцем, викупною вартістю. Нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру предмета лізингу, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови надають лише одному учаснику відносин - лізингодавцю право на збільшення платежів та вартості предмету лізингу, уникнення ним ризиків і призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин - лізингоодержувача можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору.

Зазначені умови є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності, добросовісності, свідчать про істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін по договору та є несправедливими.

З врахуванням постанови Кабінету міністрів України від 07.12.2016р. повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на час укладення спірного договору фінансового лізингу ТОВ «Лізингова компанія «ЄВРОКАР УКРАЇНА» не мала діючої ліцензії щодо здійснення фінансових послуг. Відповідне розпорядження щодо надання товариству ліцензії з правом надання фінансових послуг у вигляді фінансового лізингу Національною комісією вчинено 04.07.2017р. (а.с.63,81)

Враховуючи зазначені вимоги закону та встановлені обставини справи про порушення передбачених законом прав ОСОБА_2 як споживача, суд першої інстанції обґрунтовано відповідно до вимог ст.ст.203,215 ЦК України ухвалив рішення про визнання недійсним укладеного 30.01.2017р. договору фінансового лізингу зі стягненням з ТОВ «Лізингова компанія «ЄВРОКАР УКРАЇНА» на користь ОСОБА_2 19320грн. на повернення сплаченої ним за вказаним договором комісії.

Посилання ТОВ «Лізингова компанія «ЄВРОКАР УКРАЇНА» в апеляційній скарзі на передбачену законом свободу договору, свободу підприємницької діяльності та на факт підписання ОСОБА_2 договору лізингу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки п.6 ч.1 ст.3, ч.1 ст.627 ЦК України одночасно передбачено, що договори мають відповідати цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та вимогам розумності та справедливості. Положеннями ч.3,6 ст.13, ч.2 ст.627 ЦК України ЦК України законодавець прямо зазначив, що при здійсненні наданих договором або законом прав не допускається зловживання цими правами, а у договорах за участю фізичної особи - споживача обов'язково мають враховуватись вимоги законодавства про захист прав споживачів. Спірний договір лізингу не відповідає ні вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», ні вимогам спеціального закону - Закону України «Про фінансовий лізинг», ні нормам ЦК України, які регулюють спірні правовідносини. Права ОСОБА_2 ним порушуються, про що він заявив фактично через тиждень після його укладення. Сама по собі та обставина, що ОСОБА_2 підписав договір не свідчить про відповідність цього договору вимогам закону та його інтересам. Положення договору свідчать про істотний дисбаланс між обов'язками товариства та споживача, про покладення лише на споживача взагалі усіх ризиків та про порушення договором принципів справедливості, розумності, добросовісності. А тому судом обґрунтовано ухвалено рішення про визнання такого договору недійсним.

Враховуючи наведене, підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги та для вирішення питання щодо нового розподілу судових витрат не вбачається.

Керуючись ст.ст.258,367,374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЄВРОКАР УКРАЇНА» залишити без задоволення.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Судді : Пономарь З.М. Бараннік О.П. Посунся Н.Є.