Рішення № 75504720, 25.07.2018, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/421/18

Провадження № 2/172/336/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2018 року Васильківський районний суду Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., за відсутності сторін та без фіксації засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 11.02.2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідно до умов договору кредитор зобов’язався надати відповідачеві кредит у сумі 8000,00 грн. Відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Кредитор свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачеві, кредит у сумі визначеній у договорі. Однак той, на порушення умов договору, свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 28.02.2018 року утворилася загальна заборгованість за кредитом з урахуванням штрафних санкцій у сумі 97 091,32 грн. Просив стягнути з відповідача, з урахуванням стягнутих рішенням суду від 11.03.16 грошових коштів заборгованість у загальній сумі 83607,89 грн.

У судове засідання сторони не з’явились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення, просив справу розглядати за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з’явився. Про час та місце розгулу справи повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив таке.

11.02.2013 року між позивачем підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Вивченням вказаного документа встановлено, що у ньому відсутні будь-які дані щодо виду оформленої платіжної картки та строку дії договору кредиту.

Заочним рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11.03.16 з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість по даному кредитному договору у сумі 17940,95 грн., яка утворилася станом на 30.11.2015 року та складається з заборгованості за кредитом – 7730,23 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 7930,20 грн., заборгованість за пенею, комісією – 950 грн., штраф – 1330,52 грн. Рішення набрало законної сили та звернуто до виконання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 11.02.13, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 станом на 28.02.18 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 7730,23 грн., за відсотками – 89261,09 грн., заборгованість за пенею та комісією – 100 грн., а разом 97091,32 грн. З урахуванням задоволеної раніше судом заборгованості – 79150,37 грн. Також нараховані штрафи – 500 грн. (фіксована частина) та 3957,52 грн. (відсоток від суми заборгованості). При цьому погашення заборгованості здійснюється з серпня 2018 року нерегулярними платежами в загальній сумі 5518,83 грн.

Зобов’язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов’язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов’язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Зазначені висновки викладені Верховним Судом України у постанові № 6-2751цс16 від 04.10.17, які відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України є обов’язковими для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог ст.ст. 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом такої основної засади цивільного судочинства як диспозитивність, що встановлена статтею 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У даній цивільній справі позивач не надав жодних доказів того, що кредитний договір діє до теперішнього часу з урахуванням того, що з часу його укладення минуло більше п’яти років. У наданих суду доказах відсутні дані щодо строку дії зазначеного договору, який дорівнює строку дії платіжної картки, не зазначено яку картку надано відповідачу, чи здійснювався її перевипуск та отримання відповідачем. Вказані обставини позбавляють суд можливості прийняти законне рішення у справі, оскільки в разі закінчення строку кредитного договору кредитор втрачає право на нарахування процентів за користування грошовими коштами, визначених договором та має право на виплати, передбачені ст. 625 ЦПК України, стягнення яких не є предметом позову у даній цивільній справі.

Вимоги про стягнення загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) задоволенню не підлягають оскільки вже стягнуті рішенням суду від 11.03.16 та повторно заявлені позивачем.

Крім того, з наданого суду розрахунку не можливо встановити законність нарахування процентів у зазначеному позивачем розмірі. Обґрунтовані сумніви щодо правильності нарахування процентів за користування кредитними коштами викликає той факт, що кредит було надано під 2,5 % на місяць, будь-які докази узгодження з боржником збільшення відсоткової ставки у встановленому чинним законодавством порядку відсутні. Однак за період з 11.02.13 по 30.11.15 (період охоплений рішенням суду від 11.03.16) банком нараховані відсотки у сумі 7930,20 грн., а за період з 30.11.15 по 28.02.18 при незмінному тілі кредиту нараховано процентів у сумі 89261,09 грн., тобто вдесятеро більше ніж за попередній період, хоча вони приблизно однакові за тривалістю часу.

Таким чином позивачем не доведено перед судом обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому у позові слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 612, 631, 625, 1054 ЦК України, 12, 13, 81, 131, 134, 141, 211, 247, 259, 263, 280-281 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

У задоволенні позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.Г. Битяк