Постанова № 75503804, 16.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 302/1111/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 липня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Кондора Р.Ю.,

за участю секретаря Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Міжгірського районного суду від 22 травня 2018 року (у складі судді Гайдур А.Ю.) в справі за заявою начальника Міжгірського районного відділу державної виконавчого служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення Міжгірського районного суду від 20 грудня 2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

Начальник Міжгірського РВ ДВС звернувся до суду із заявою про встановлення чи зміну порядку та способу виконання судового рішення у травні 2018 р. (а.с.214-215).

Просив встановити зміну порядку і способу виконання виконавчого листа № 302/111/15-ц, виданого 20.12.2017 р. Міжгірським районним судом.

На обґрунтування заяви вказав, що державному виконавцю не зрозуміло, яким способом і порядком має бути витребувано земельну ділянку, вказану в рішенні Міжгірського районного суду 24 грудня 2015 р., і яким саме чином виконувати виконавчий лист, виданий 20 грудня 2017 р. Міжгірським районним судом на виконання цього рішення.

Ухвалою Міжгірського районного суду від 22 травня 2018 р. указану заяву задоволено.

Встановлено порядок і спосіб виконання рішення Міжгірського районного суду від 24.12.2015 р., яке набрало законної сили 18.10.2017 р., а саме:

- зобов'язано ОСОБА_2 забрати (демонтувати) із земельної ділянки ОСОБА_3 огорожу з металевої сітки з металевими стовпчиками, а в разі невиконання ОСОБА_2 цього обов'язку дозволити державному виконавцю знести (демонтувати) цю огорожу з покладенням затрат по знесенню (демонтажу) огорожі на боржника ОСОБА_2;

- після демонтажу (знесення) огорожі державному виконавцю із відповідними землевпорядними службами за участі спірних сторін відміряти та повернути ОСОБА_3 356 кв.м самовільно зайнятої ОСОБА_2 земельної ділянки.

ОСОБА_2 просить скасувати цю ухвалу та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Доводить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що суд першої інстанції, витребувавши від відповідача на користь позивача 356 кв. м земельної ділянки відповідача, не встановив точних координат, де вона розміщена на загальній площі земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача загальною площею 999 кв.м. Зазначає, що при ухваленні рішення Міжгірського районного суду від 24.12.2015 р. суд достеменно знав про те, що земельна ділянка огороджена постійною металевою сіткою, а на земельній ділянці знаходиться пішохідна доріжка та колодязь. Указує, що суд у своїй ухвалі не вказав, що робити з колодязем і пішохідною доріжкою, які належать відповідачу, хоча державні виконавці на це посилалися.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню, із таких мотивів.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву, виходив із того, що для виконання судового рішення існують перешкоди у вигляді огорожі, встановленої боржником на земельній ділянці, яку необхідно витребувати, а в рішенні суду та виконавчому листі не вказано порядок і спосіб витребування від боржника частини земельної ділянки, у зв'язку з цим і було встановлено порядок і спосіб виконання рішення Міжгірського районного суду від 24.12.2015 р.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції через його невідповідність нормам процесуального права.

За змістом статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ч.3 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.Така ж норма міститься і в ч.1 ст.435 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.435 ЦПК України підставою для встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду належить розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Як видно з матеріалів справи, заочним рішенням Міжгірського районного суду від 24 грудня 2015 р. (а.с.77-78) позов ОСОБА_3 задоволено частково: витребувано від ОСОБА_2 як недобросовісного набувача на користь ОСОБА_3 земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 356 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,і є суміжною до земельної ділянки ОСОБА_3Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду щодо зобов'язання ОСОБА_2 забрати (демонтувати) із земельної ділянки ОСОБА_3 огорожу з металевої сітки з металевими стовпчиками, а в разі невиконання ОСОБА_2 цього обов'язку дозволити державному виконавцю знести (демонтувати) цю огорожу з покладенням затрат по знесенню (демонтажу) огорожі на боржника ОСОБА_2 і після демонтажу (знесенню) огорожі державному виконавцю із відповідними землевпорядними службами за участі спірних сторін відміряти та повернути ОСОБА_3 356 м кв. самовільно зайнятої ОСОБА_2 земельної ділянки, фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав правових і фактичних підстав для задоволення заяви Міжгірського РВ ДВС про встановлення зміни порядку та способу виконання рішення суду, через що постановлена ним ухвала підлягає скасуванню як незаконна, а в задоволенні заяви Міжгірського РВ ДВС про встановлення зміни порядку і способу виконання рішення суду належить відмовити як необґрунтованому.

Керуючисьст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. 2.Ухвалу Міжгірського районного суду від 22 травня 2018 року скасувати. 3. У задоволенні заяви начальника Міжгірського районного відділу державної виконавчого служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про встановлення чи зміну порядку та способу виконання рішення Міжгірського районного суду від 20 грудня 2017 року відмовити. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. 5.Повне судове рішення складено 26 липня 2018 р.

Судді: