Постанова № 75503794, 25.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/270/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 липня 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кондора Р.Ю., Кожух О.А.

з участю секретаря судового засідання: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рахівського районного суду, ухваленого 18 квітня 2018 року головуючим суддею Ємчук В.Е., у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Архітектура Плюс» Рахівської районної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовною заявою до КП «Архітектура Плюс» Рахівської районної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що наказом №7 від 15.05.2007 року він був прийнятий на посаду інженера КП «Архітектура Плюс» Рахівської районної ради, а наказом №1 від 22 січня 2018 року його звільнено з посади КП «Архітектура Плюс», згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників. Зі звільненням не згідний та вважає, що відповідачем при його звільненні було порушено законодавство про працю, зокрема, відповідач не належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП щодо його належного працевлаштування, оскільки не запропонував усі наявні на підприємстві вакантні посади та роботи, які він може виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду, тощо. Станом на 20 січня 2018 року в КП «Архітектура Плюс» є вакансії на посаді архітектора, оскільки по штатному розпису є дві вакантні посади, з яких лише одна зайнята - архітектором ОСОБА_3, а інша посада архітектора йому не була запропонована, чим порушено вимоги ч.1 ст.49-2 КЗпП України. За таких обставин просив суд визнати незаконним та скасувати наказ №1 від 22 січня 2018 року «Про звільнення з займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України» інженера КП «Архітектура Плюс» Рахівської районної ради ОСОБА_2; поновити його на посаді інженера КП «Архітектура Плюс» Рахівської районної ради; Стягнути з КП «Архітектура Плюс» Рахівської районної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Рахівського районного суду від 18 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Апеляційну скаргу мотивує тими ж доводами, що й позовну заяву. Додатково вказує тільки на те, що другий архітектор ОСОБА_4 насправді не працює у відповідача, оскільки усім відомо про те, що вона проживає та працює в м. Ужгород.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 починаючи з 15.05.2007 року працював у КП «Архітектура Плюс» Рахівської міської ради, що підтверджується копіює трудової книжки та свідоцтвом про шлюб, згідно якого позивач змінив прізвище (а.с. 4, 5).

Рахівська районна рада на дванадцятій сесії VII скликання своїм рішенням №281 від 16 листопада 2017 року внесла зміни до рішення районної ради від 22 грудня 2016 року №192 «Про затвердження фінансового плану та штатного розпису комунального підприємства «Архітектура Плюс» на 2017 рік, а саме: пункт 2 «Штатний розпис комунального підприємства «Архітектура Плюс» на 2017 рік виклала в новій редакції. Так, згідно зі штатним розписом в КП Архітектура Плюс» на 2017 рік передбачено 4,5 одиниць: директор - 1 одиниця, головний бухгалтер 0,5 одиниць, архітектор - 2 одиниці, та технік 1 одиниця (а.с. 7, 8).

Отже, затвердженим Рахівською районною радою 16.11.2017 року штатним розписом на підприємстві було ліквідовано 4 одиниці інженерів, натомість введено дві посади архітекторів. Вказана обставина визнається сторонами.

У зв'язку з ліквідацією посади інженера КП «Архітектура Плюс» усіх інженерів, у тому числі й ОСОБА_2, було повідомлено про наступне вивільнення із займаної посади з 20 січня 2018 року за п.1 ст.40 КЗпП України, про що ОСОБА_2 особисто розписався (а.с. 9, 10).

Як вбачається з подання директора КП «Архітектура Плюс» від 02.01.2018 року, останній звернувся до голови профспілкового комітету «КП «Архітектура Плюс» ОСОБА_5 для розгляду в установленому порядку на засіданні профспілкового комітету та надання згоди на звільнення, серед яких також зазначений позивач, у зв'язку зі скороченням штату працівників. Вказане подання ОСОБА_5 отримав, про що власноруч розписався (а.с. 33), однак питання щодо надання згоди на звільнення позивача профспілковим комітетом не розглядалося.

Наказом директора КП «Архітектура Плюс» № 1 від 22 січня 2018 року у зв'язку зі скороченням штату працівників ОСОБА_2 був звільнений з роботи із посади інженера КП «Архітектура Плюс» з 22.01.2018 року, з яким позивач був ознайомлений та трудову книгу отримав, про що свідчить підпис останнього (а.с. 11).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства.

З таким висновком суду першої інстанції повністю погоджується апеляційний суд з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, тощо.

В такому випадку слід з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У відповідності до приписів ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

На думку апеляційного суду при звільненні ОСОБА_2 вказані вимоги трудового законодавства були дотримані.

Так, судом вірно встановлено, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідачем додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника і він не мав можливості перевести ОСОБА_2 на іншу роботу в КП «Архітектура Плюс», оскільки на момент звільнення не було вакантної посади архітектора. Зокрема, дві посади архітектора були зайняті ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується наказами відповідача від 20.11.2017р. за №№18, 19 (а.с. 31, 32).

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_4 не працює у відповідача є голослівним та нічим не доведеним, а твердження про те, що всім відомо про її проживання та роботу в м. Ужгород відхиляється апеляційним судом, оскільки вказана обставина не є загальновідомою у розумінні ч. 3 ст. 82 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає доведенню на загальних підставах.

При цьому апелянт жодним чином не обґрунтовує, що він мав переважне право на залишення на роботі перед зазначеними працівниками згідно ст. 42 КЗпП України. Натомість судом вірно взято до уваги ту обставина, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (які мають той же рівень кваліфікації) працюють в установі з 01.06.2002р. та 01.12.2005р. відповідно, що підтверджується Довідкою відповідача від 19.03.2018 року (а.с. 48).

Загалом, апеляційний суд вважає, що при звільненні позивача було дотримано приписів ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України.

Також не вбачається апеляційним судом порушень приписів ст. 43 КЗпП України, оскільки профспілковим органом у п'ятнадцятиденний строк не розглянуто подання власника про надання згоди на звільнення, а відтак в силу приписів ч. 5 ст. 43 КЗпП України, вважається, що така згода надана.

Таким чином, перевіривши дану апеляційну скаргу в межах її доводів, апеляційний суд вважає, що вона, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи наведене та керуючись приписами статей 367, 374, 375, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду від 18 квітня 2018 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 26 липня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді