Ухвала суду № 75503491, 10.07.2018, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/1890/16-к

У Х В А Л А

10.07.2018 року м.Виноградів

Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Кашуба А.В., за участю секретаря судового засідання – Чернянчук К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора – начальника Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною вище скаргою.

У скарзі заявник вказує на те, що в провадженні органу досудового розслідування СВ Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області, знаходяться матеріали кримінального провадження №12015070080000737, внесені до ЄРДР від 07.06.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України. У зазначеному кримінальному провадженні він має процесуальний статус підозрюваного. Заявник вважає, що повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником (ч.4 ст.22 КПК).

Так, 29.05.2018 року в ході проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні №12015070080000737, з рук від слідчого СВ Виноградівського ВП ОСОБА_3, заявник ОСОБА_1 отримав копію повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 КК України, яке складене та підписане прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_4, однак з незрозумілих для нього підстав вручене слідчою ОСОБА_3. Права та обов'язки підозрюваного йому не роз'яснювались. Тобто, з викладеного випливає, що письмове повідомлення про підозру складене та підписане прокурором, а вручене слідчим, що суперечить приписам ст.ст.22, 277, 278 КПК України та являється процесуальним порушенням.

ОСОБА_1 посилається на те, що повідомлення про підозру та матеріали кримінального провадження №12015070080000737, не містять достатніх та допустимих доказів вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у зв’язку з чим, провадження підлягає закриттю за п.2 ч.1 ст.284 КПК України. З приводу наведеного вище, ним до Берегівської місцевої прокуратури подано письмове клопотання. Однак, обґрунтованої відповіді на заявлене клопотання він не отримав, що змушує його звернутися із скаргою до слідчого судді за захистом своїх порушених прав, в якій він просить: витребувати із СВ Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУ Закарпатській області та вивчити матеріали кримінального провадження №12015070080000737, внесені до ЄРДР від 07.06.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України та вивчити предмет обґрунтованості підозри поза розумним сумнівом; зобов’язати процесуального керівника у кримінальному провадженні - начальника Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 розглянути подане клопотання про закриття кримінального провадження за п.2 ч.1 ст.284 КПК України; визнати незаконною процесуальну дію у вигляді вручення повідомлення про підозру від 29.05.2018 року у кримінальному провадженні №12015070080000737 та зобов’язати процесуального керівника ОСОБА_4 виключити відомості щодо підозри з Єдиного реєстру досудових розслідувань; закрити кримінальне провадження №12015070080000737 за мотивам п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Заявник в судове засідання, призначене на 10.07.2018 року, не з’явився, проте надав заяву, в якій просить розгляд скарги провести без його участі, вимоги задовольнити в повному обсязі.

Прокурор в судове засідання не з’явився, проте 09.07.2018 року через канцелярію суду надав заяву, в якій просив приєднати до матеріалів розгляду скарги примірник постанови про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя прийшов до таких висновків.

Відповідно до п.18 ч.1ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального правопорушення, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, що кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Гарантоване ст.55 Конституції України право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується шляхом встановлення порядку такого оскарження іншими нормативними актами.

Статтею 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

У відповідності до ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

За приписами ч. 4 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, що є принципом диспозитивності розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.

Відповідно до ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. 2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов’язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов’язані детально роз’яснити кожне із зазначених прав.

Відповідно до ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім’я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Відповідно до ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Тобто, з вищевикладеного, вбачається, що посилання заявника ОСОБА_1 на те, що повідомлення про підозру вручено йому слідчим, а не прокурором та являється грубим процесуальним порушенням, спростовується ч.1 ст.278 КПК України, в якій зазначено, що таке вручається в день його складення слідчим або прокурором.

Посилання заявника щодо того, що права та обов’язки підозрюваного йому не роз’яснювались, також не знайшли підтвердження, оскільки у матеріалах скарги мається копія повідомлення про підозру, в якій вказані права підозрюваного та наявний підпис ОСОБА_1 на кожному аркуші.

Окрім того, відповідно до положень п.10 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені в тому числі повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

При цьому зі змісту скарги та доданих матеріалів вбачається, що повідомлення про підозру вручено ОСОБА_1 29.05.2018 року.

Таким чином, оскільки скарга про скасування рішення слідчого щодо вручення підозри та зобов’язання вчинити дії щодо виключення відомостей з ЄРДР про оголошення підозри подана до спливу двох місяців з дня повідомлення про підозру, слідчий суддя дійшов висновку, що рішення заявника ОСОБА_1 про звернення із вказаною скаргою передчасне, а тому в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, в матеріалах справи мається постанова прокурора у кримінальному провадженні – начальника Виноградівського відділу Берегівсьої місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_2 про відмову у задоволенні клопотання, а тому в частині вимог заявника ОСОБА_1, щодо зобов’язання процесуального керівника у кримінальному провадженні - начальника Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 розглянути подане клопотання про закриття кримінального провадження за п.2 ч.1 ст.284 КПК України, необхідно відмовити.

Щодо закриття кримінального провадження №12015070080000737 за мотивами п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, слідчий суддя констатує наступне.

Відповідно до ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; 4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; 5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; 6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; 7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; 8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; 9) стосовно податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України; 10) існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності; 10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи.

Слідчий, прокурор зобов’язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Кримінальне провадження закривається судом: 1) у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; 2) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; 3) досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Провадження щодо юридичної особи підлягає закриттю у разі встановлення відсутності підстав для застосування до неї заходів кримінально-правового характеру, закриття кримінального провадження чи ухвалення виправдувального вироку щодо уповноваженої особи юридичної особи.

Про закриття провадження щодо юридичної особи прокурор приймає постанову, а суд зазначає про це у виправдувальному вироку або постановляє ухвалу. Рішення про закриття провадження щодо юридичної особи може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 10 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою цієї статті.

Рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.

Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

Копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя зазначає, що відповідно до норм КПК України, розгляд питання щодо закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування не віднесено до повноважень слідчого судді, оскільки це право належить виключно слідчому, прокурору та суду, у випадках, визначених законом.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 306-307, 372 КПК України,

У Х В А Л И В:

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора – начальника Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено вважається, що ухвала не набрала законної сили.

Слідчий суддя ОСОБА_5