Постанова № 75503405, 24.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/528/2018(м)

263/11795/13-ц

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„24" липня 2018 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 263/11795/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/528/2018(м)

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів:Гаврилової Г.Л.,Пономарьової О.М.

за участю секретаря:Єфремової О.В.

сторони :

позивач- Публічне акціонерне товариство

«Райффайзен Банк Аваль» ,правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія «

відповідач - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2014 року головуючого судді Ковтуненко В.О. по цивільній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки ,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовну заяву мотивовано тим, що 16 березня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 270 000 доларів США зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном повернення 15 березня 2017 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_6 кредитних зобов*язань, 16 березня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку передано житловий будинок АДРЕСА_1 .

Уточнивши заявлені позовні вимоги, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення кредитної заборгованості, яка утворилась станом на 17 січня 2012 року, у розмірі 329 764,42 доларів США.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2014 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/11-155/058 від 16 березня 2007 року у розмірі 229 500 доларів США, заборгованості за процентами у розмірі 101 337,06 доларів США та пені у розмірі 101 337 грн. 43 коп., звернуто стягнення ,згідно договору іпотеки № 014/11-155/058/1 від 16 березня 2007 року , на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2014 року стягнуто зі ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом .Оскільки вказане рішення суду не виконано, то банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 травня 2017 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 24 грудня 2014 року залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2014 року, ухвалите нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим,що підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки стало рішення апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2014 року про наявність боргу ОСОБА_6 , проте має місце рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполь від 20 червня 2011 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 30 грудня 2011 року , якими встановлена відсутність боргу ОСОБА_6 в доларах США та встановлено факт кредитування в гривні. На цей час дійсний розмір боргу ОСОБА_6 не встановлений. Крім того, в резолютивній частині рішення , суд не встановив пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки та не зазначив початкову ціну предмета іпотеки. Вимога позивача до відповідача ОСОБА_5 взагалі передчасна, оскільки позивач одночасно 24 січня 2012 року надіслав вимоги про погашення суми боргу, як відповідачу так і поручителю, незважаючи на умови договору іпотеки, що іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки при повному або частковому неповерненні боргу у встановлений договором строк, тобто порушувати питання про погашення боргу відповідачем позивач мав би тільки 25 лютого 2012 року. Позивач не довів яким чином йому завдано збитки. Рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки постановлено з порушенням ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року , якою зупинено дію ст.ст.37,38,40 Закону України « Про іпотеку» .

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року змінено заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2014 року шляхом доповнення його резолютивної частини наступним: «початкова ціна предмета іпотеки для подальшої його реалізації встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час виконавчих дій».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року скасовано,справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

У судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали доводи апеляційної скарги.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ « Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія « (далі-ТОВ «ФК»Довіра та Гарантія» ) ,що діє за довіреністю Бондар І.П. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення,мотивуючи тим,що боржник належним чином не виконує умови кредитного договору та не погашає кредитну заборгованість,тому суд першої інстанції обґрунтовано звернув стягнення на предмет іпотеки. Обставини,встановлені рішенням апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2014 року у справі про стягнення кредитної заборгованості ,не підлягають доказуванню під час розгляду справи про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відсутність початкової ціни реалізації предмета іпотеки не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Підтримала клопотання про залучення товариства до участі у справі як правонаступника ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» .

Відповідач ОСОБА_5 не з*явилася,належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.Надала письмові пояснення по справі ,мотивуючи їх тим,що викладені в апеляційній скарзі порушення норм матеріального права ,відсутність спору,як такого,відсутність збитків у позивача,порушення процедури дострокового стягнення боргу ,порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки,порушення судом правил щодо змісту судового рішення, відсутність доказів боргу ОСОБА_6,є підставою для скасування рішення суду та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача (т.3.а.с.194-196). Також надала заяву про задоволення апеляційної скарги та про можливість розгляду справи без її участі за участю представників (т.3. а.с.197).

Представники ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» не з*явилися,належним чином були повідомлені про дату,час і місце розгляду справи (т.3.а.с.177-178,188). Надали заяву про можливість розгляду справи без участі представника . Крім того, підтримали раніше подану заяву від 16 червня 2017 року за вих. № 140-9-5/782 про залучення до справи ПАТ «Вектор Банк» та здійснення процесуального правонаступництва у справі відносно позивача. Апеляційні вимоги ОСОБА_5 вважають необґрунтованими та просили суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляції в повному обсязі (т.3.а.с.168).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду , дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи,що 16 березня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 014/11-155/058, згідно з яким ОСОБА_6 надано кредит у розмірі 270 000 доларів США зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном повернення до 15 березня 2017 року (т.1а.с.6-10).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_6 кредитних зобов*язань, 16 березня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки № 014/11-155/058/1, за умовами якого в іпотеку передано житловий будинок АДРЕСА_1,який належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя № 2-5030/06 від 27 грудня 2006 року, зареєстрованого в Маріупольському бюро технічної інвентаризації 17 січня 2007 року за реєстраційним номером 17507167;номер запису 52226 в книзі 70(витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Маріупольського бюро технічної інвентаризації від 17 січня 2007 року № 13243351)(т.1.а.с.13-15) .

У зв*язку із неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 17 січня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 329 764,42 доларів США, що еквівалентно 2 634 751 грн 76 коп.(т.1.а.с.16-19).

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2014 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 16 березня 2007 року, яка утворилась станом на 17 січня 2012 року: за кредитом у розмірі 229 500 доларів США, за процентами в розмірі 87 581,06 доларів США та пеню у розмірі 101 337 грн 43 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т.2.а.с.196-200).

Судом встановлено, що рішення апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2014 року боржником не виконано.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов*язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов*язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку».

Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того,що встановлена наявність заборгованості за кредитним договором, яка виникла у зв*язку із неналежним виконанням боржником ОСОБА_6 умов кредитного договору та стягнута з нього на підставі рішення апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2014 року, яке боржником не виконано, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотечного майна на прилюдних торгах відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку».

З вказаним висновком суду погоджується й суд апеляційної інстанції.

Керуючись нормами матеріального права , суд апеляційної інстанції зазначає,що частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 ЦК України та ст.ст.7, 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання зобов*язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв*язку із пред*явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов*язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов*язковим до виконання сторонами.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що позови ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки розглядались неодноразово.

Позовні вимоги про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки були об'єднані ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 22 травня 2012 року в одне провадження (т.1.а.с.60). За наслідками розгляду рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог банку відмовлено внаслідок не доведеності отримання ОСОБА_6 коштів.Крім того,відмову у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції мотивував тим,що укладеним між сторонами кредитним договором не передбачено надання кредиту в іноземній валюті шляхом її конвертації в національну валюту. Обставини, які б були підставою для дострокового стягнення заборгованості не встановлено. Крім того ,суд вказав на існування рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 червня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 грудня 2011 року (т.2 а.с.90-93).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2013 року рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 лютого 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.61-68).

Під час розгляду справи позови були роз*єднані ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2013 року (т.1.а.с.69).

За наслідками розгляду позову до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення було скасовано рішенням апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2014 року та постановлено нове, про задоволення позову та стягнення зі ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 16 березня 2007 року станом на 17 січня 2012 року (т.2 а.с.196-200). З мотивувальної частини рішення суду апеляційної інстанції вбачається дослідження доказів та матеріалів кредитної справи, рішення судів ,в тому числі і тих , на які відповідач посилається , як доказ відсутності заборгованості за кредитним договором. Вказаним рішенням визначено наявність та розмір боргу за кредитним договором ОСОБА_6

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з аргументами апеляційної скарги про те,що підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки стало рішення апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2014 року про наявність боргу ОСОБА_6 , тоді як має місце рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 червня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 грудня 2011 року,якими було встановлено відсутність боргу ОСОБА_6 в доларах США та встановлення факту кредитування в гривні , оскільки в задоволенні позовних вимог по вказаним рішенням відмовлено не внаслідок відсутності кредитних зобов*язань або відсутності боргу ,а з причин невідповідності вимогам умовам укладених договорів та їх неналежної обґрунтованості .

Не можна погодитись з аргументами апеляційної скарги і в тій частині ,що на теперішній час дійсний розмір боргу ОСОБА_6 не встановлений ,оскільки оскаржуване рішення від 24 грудня 2014 року було постановлено на підставі чинного рішення апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2014 року, яким було встановлено невиконання боржником зобов*язань за кредитним договором від 16 березня 2007 року та стягнуто зі ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість по кредиту , яка утворилася станом на 17 січня 2012 року .

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи представників відповідача у судовому засіданні щодо відсутності у матеріалах справи рішення апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2014 року ,спростовуються дослідженими матеріалами справи, з яких вбачається наявність вказаного судового рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, яке не викликає сумнівів,оскільки відповідно до ч.1 і ч.3 ст.4 Закону України « Про доступ до судових рішень» судові рішення,внесені до Реєстру,є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень,внесених до Реєстру,користувачу надаються можливості пошуку,перегляду,копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Суди надсилають до Єдиного державного реєстру судових рішень копії всіх судових рішень виключно в електронній формі із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду з використанням електронного цифрового підпису,що передує видачі копії судового рішення.

Вказані дані є відкритими в доступі для всіх громадян.

В пункті 35 рішення у справі « Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив,що заявник зобов*язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду,що стосуються безпосередньо його,утримуватися від використання прийомів,які пов*язані із зволіканням у розгляді справи,а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В рішенні від 26 квітня 2007 року у справі « Пономарьов проти України « Європейський суд з прав людини вказав,що сторони мають вживати заходів,щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п.27).

Можливість сторони дізнатись про стан відомого їй судового провадження залежить від волевиявлення самої сторони ,тобто має суб*єктивний характер.

Аналіз дій сторони апелянта,не проявляє зацікавленості в її розгляді,свідчить про нехтування ними процесуальними обов*язками з отримання судового рішення та своєчасного розгляду цивільного спору.

Аргументи апеляційної скарги щодо передчасних вимог банку до ОСОБА_5,оскільки позивач одночасно 24 січня 2012 року надіслав вимоги про погашення суми боргу як боржнику та і поручителю ,незважаючи на умови договору іпотеки ,про те,що іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки при повному або частковому неповерненні боргу у встановлений договором строк ,тобто порушувати питання про погашення боргу відповідачем банк мав би право тільки 25 лютого 2012 року ,є непереконливими та спростовуються дослідженими матеріалами справи .

Пункт 6.1,6.2 договору іпотеки передбачає,що у разі порушення боргового зобов*язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає боржнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення.В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов*язань ,вимога про виконання порушеного зобов*язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення,іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки .

Іпотекодержатель набуває прав звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов*язань на момент звернення стягнення,у тому числі суми заборгованості за кредитом та відсотками,штрафними санкціями,комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобов*язання ,який зазначений у кредитному договорі ,у наступних випадках:-якщо у момент настання строку виконання зобов*язання за кредитним договором вони не будуть виконані ,а саме при повному або частковому поверненні встановлений кредитним договором строк суми кредиту,або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів ,комісійної винагороди,суми неустойки (пені,штрафних санкцій) .

Лист-вимога ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» надіслана ОСОБА_5 24 січня 2012 року із зазначенням виконання вимоги ,як майнового поручителя,в строк до 25 лютого 2012 року. Вимога отримана відповідачем , відповідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 26 січня 2012 року (т.1 а.с.20-22). Позовна заява банку до відповідача ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки подана до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 01 березня 2012 року (т.1.а.с.2-4). Ухвалою суду першої інстанції від 05 березня 2012 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом до ОСОБА_5(т.1.а.с.1).

Відповідно до виписки з банківського рахунку по вказаному кредитному договору ОСОБА_6 щомісячно з 30 березня 2007 року по 31 жовтня 2008 року сплачував на погашення кредиту грошові кошти ,а потім припинив виконання умов договору,неотриманням щомісячної сплати процентів за користування кредитом ,права банка звужені,оскільки кредитні кошти це кошти попередньо залучені від вкладників банку ,які підлягають своєчасному поверненню,тому аргументи апеляційної скарги та письмових пояснень щодо недоведеності позивачем завдання йому збитків не є слушними .

Посилаючись на недоведеність банком дійсної заборгованості за кредитним договором відповідач ОСОБА_5 ,заперечуючи проти позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, не надав будь-яких доказів на спростування доводів позивача щодо розміру заборгованості за кредитним договором. А тому , доводи апелянта на те ,що дійсний розмір боргу ОСОБА_6 не встановлений не є слушними. Письмові пояснення відповідача з цього приводу фактично зводяться до оскарження рішення апеляційної інстанції від 16 липня 2014 року.

Під час розгляду справи та перевірки викладених доводів апеляційної скарги встановлено ,що позичальник порушив кредитні зобов*язання,допустив заборгованість,встановлено порушення обов*язків іпотекодавцем , а тому у кредитора виникло право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов*язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов*язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Проте, це право відповідно до Закону України «Про іпотеку» підлягає підтвердженню з боку суду.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотечного майна на прилюдних торгах відповідно до вимог статті 39 Закону України « Про іпотеку» .

Аргументи апеляційної скарги щодо не зазначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки не заслуговують на увагу, оскільки виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Такий правовий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-11цс18.

Аргументи апеляційної скарги про те, що рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки постановлено з порушенням ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року , якою зупинено дію ст.ст.37,38,40 Закону України « Про іпотеку» також не заслуговують на увагу ,оскільки вказана норма передбачає, що «протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб*єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43 - 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку". Проте, вказане зупинення стосується виконання постановленого рішення.

На переконання апеляційного суду, доводи ,викладені в апеляційній скарзі про незаконність та необґрунтованість рішення суду,а також порушення норм матеріального та процесуального права ,не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції та повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Як вбачається з матеріалів справи 19 червня 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало до апеляційного суду Донецької області заяву про залучення ПАТ «Вектор Банк» до участі у справі як правонаступника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

25 липня 2017 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулось до суду апеляційної інстанції із клопотанням про залучення його до участі у справі як правонаступника сторони позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по цивільній справі за позовом ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,мотивуючи тим,що 23 серпня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» (далі - ПАТ «Вектор Банк») укладено договір факторингу (портфельне відступлення), за яким ПАТ «Вектор Банк» набуло право вимоги за кредитними договорами та договорами, укладеними для забезпечення виконання умов кредитних договорів, до яких також входить кредитний договір № 014/11-155/058 та іпотечний договір № 014/11 155/058/1.

Того ж дня між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), згідно з умовами якого до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги за вказаним договором іпотеки.

Отже, новим кредитором ОСОБА_5 стало ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Відповідно до Інформаційної довідки № 68655903 від 21 вересня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (надалі - Інформаційна довідка) Іпотекодержателем предмету іпотеки, а саме: житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 (далі - Предмет іпотеки) та належить Іпотекодавцю ОСОБА_7 на праві власності, є ПАТ «Вектор Банк».

В свою чергу, 21 вересня 2016 року також відбулася заміна Іпотекодержателя та відповідно до Інформаційної довідки № 68658185 від 21 вересня 2016 року новим Іпотекодержателем є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Вказане підтверджено матеріалами справи.

Скасовуючи рішення апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 травня 2018 року зазначив про порушення норм процесуального права щодо не вирішення судом апеляційної інстанції питання про процесуальне правонаступництво .

Відповідно до ч.1 ст. 417 ЦПК України вказівки,що містяться в постанові суду касаційної інстанції ,є обов*язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Керуючись нормами матеріального права , апеляційний суд зазначає,що частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов*язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Разом з тим, згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов*язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 37 ЦПК України в редакції 2004 року у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Аналогічні вимоги містить ст.55 ЦПК України .

Отже, процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи, яка була в процесі стороною, до іншої особи у зв'язку з переходом до неї суб*єктивних матеріальних прав.

У визначенні юридичної природи процесуального правонаступництва та формулюванні дефініції названого процесуального інституту слід ураховувати такі фактори: 1) передумова процесуального правонаступництва - безспірний перехід суб*єктивного права та (або) обов*язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві; 2) одним із суб*єктів такої заміни (правопопередником) у матеріальному праві має бути особа, яка є стороною в цивільному процесі; 3) зміст процесуального правонаступництва - це перехід до правонаступника всіх процесуальних прав та обов*язків правопопередника.

Тому, аналізуючи вищенаведене та норми ЦПК України можна визначити процесуальне правонаступництво як заміну сторони (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв*язку з вибуттям із процесу суб*єкта, який пов'язаний зі спірним правовідношенням, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов*язки правопопередника, і він продовжує його участь у цивільній справі.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб*єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Заміна кредитора чи боржника у зобов*язанні,щодо якого виник спір,є однією з підстав для процесуального правонаступництва .

Під час розгляду справи ,ухвалою суду апеляційної інстанції від 24 липня 2018 року клопотання ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ « Фінансова компанія « Довіра та Гарантія» про залучення до участі у справі правонаступника сторони позивача - задоволено та залучено ТОВ « Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до участі у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - в якості процесуального правонаступника сторони позивача .

В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» роз*яснено, що відповідно до положень ст.ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Неодноразово розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача .

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв*язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2014 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 липня 2018 року .

Судді: