Ухвала суду № 75502064, 24.07.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа 127/18140/18

Провадження 1-кс/127/9328/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Вінниця

Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області Чернюк І.В., при секретарі Войтенко А.В., за участю прокурора Мішеніної Т.М., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працюючого, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_3, 24 липня 2018 року звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Мішеніною Т.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1

Клопотання мотивовано тим, що 22 липня 2018 року, приблизно о 13:05 год., ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, перебував поблизу буд. № 22, що по 2-му провулку Корольова в м. Вінниця. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. З цією метою, діючи таємно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання негативних наслідків, ОСОБА_1 через незачинену хвіртку зайшов на територію домогосподарства № 22, 2-й провулок Корольова в ОСОБА_4. Перебуваючи на території подвір’я, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, в одній з кімнат сараю ОСОБА_1 знайшов запасний ключ до вхідних дверей вищевказаного будинку. Відчинивши вхідні двері будинку даним ключем, останній проник у середину та зачинивши за собою вхідні двері з середини, почав ходити по кімнатах будинку. В одній з кімнати у дерев’яній шафі, між одягом, ОСОБА_1 знайшов картонну коробочку в середині якої знаходились грошові кошти в сумі 1900 гривень. Впевнившись у тому, що за ним ніхто не спостерігає ОСОБА_1 здійснив крадіжку даних грошових коштів.

Коли ОСОБА_1 перебував у будинку, то несподівано для нього, додому повернулась ОСОБА_5, яка своїм ключем відчинивши вхідні двері до будинку, зайшла в середину та пішла в кімнату туалету. Перебуваючи в даній кімнаті, через незачинені двері, остання побачила ОСОБА_1, який виходив з кімнати залу в коридор. Побачивши ОСОБА_5, не зважаючи на це ОСОБА_1 продовжив свій злочинний намір направлений на відкрите заволодіння та утримання майна ОСОБА_5, почав тікати з приміщення будинку у бік хвіртки, через яку проник на територію домогосподарства. ОСОБА_5 почала бігти за ним, благаючи сусідів про допомогу. Прямуючи до воріт домогосподарства у ОСОБА_1 випав невстановлений слідством поліетиленовий пакет. Добігши до хвіртки, останній намагався відчинити її та зникнути з місця вчинення злочину, однак у зв’язку з тим, що вона виявилась зачиненою, то ОСОБА_1 наздогнала ОСОБА_5 та схопила його за верхній одяг намагаючись затримати ОСОБА_1, однак останній вирвався, після чого переліз через ворота домогосподарства залишивши місце вчинення кримінального правопорушення.

Викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 1900 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно.

22 липня 2018 року о 13:25 год. ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

23 липня 2018 року, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Вина підозрюваного повністю підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, а саме протоколом прийняття заяви у ОСОБА_5, протоколом огляду місця події від 22.07.2018, показами потерпілої ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6, протоколом проведення впізнання особи за фотознімками з потерпілою ОСОБА_5, протоколом затримання ОСОБА_1

Підставою для обрання вказаного запобіжного заходу є наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, одразу покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

- незаконного впливу підозрюваного на потерпілу чи свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі ОСОБА_1 матиме можливість незаконного впливу на потерпілу та свідків з метою створення сприятливих для себе умов.

Також, слідчим звертається увага на зухвалість вчинення злочину, а саме те, що він був вчинений в світлу пору доби, а також те, що ОСОБА_7 будучи раніше неодноразово судимим 22.07.2018 вчинив новий корисливий злочин під час уже обраного до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак судом зміненого на домашній арешт у кримінальному провадженні № 12017020130000570, що перебуває на розгляду у Жмеринському районному суді дають підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може вчиняти інші умисні злочини проти власності громадян.

На підставі вищевикладеного, вважаючи, що обрання менш суворого запобіжного заходу перешкодить повноті та всебічності досудового розслідування, слідчий просить клопотання задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні просив обрати підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник просили обрати запобіжний захід не пов’язаний із позбавлення волі, а саме домашній арешт.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов’язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали , заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 194 ч. 1 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.177 ч. 2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені 22.07.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020010003072 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

23.07.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

На час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України – обґрунтована.

У відповідності з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки.

Під час розгляду даного клопотання судом було з’ясовано, що ОСОБА_1 раніше неодноразаво судимий, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не працює, тобто не має постійного джерела прибутку. Крім того, під час уже обраного до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак судом зміненого на домашній арешт у кримінальному провадженні № 12017020130000570, що перебуває на розгляду у Жмеринському районному суді підозрюється у вчинені тяжкого злочину, що вказує на те, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може вчиняти інші умисні злочини проти власності громадян.

На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, відсутність соціально стримуючих факторів, тому суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що підозрюваний перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

При вирішенні питання щодо задоволення клопотання слідчий суддя враховує, що прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, тому переконується в доцільності задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У справі «Мироненко і ОСОБА_4 проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених названим Кодексом, тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_1 необхідно визначити заставу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за № 12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 395, 400 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_1, тобто до 13 години 25 хвилин 19 вересня 2018 року.

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 19 вересня 2018 року.

Одночасно визначити розмір застави в сумі 70 480 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов’язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання..

Слідчий суддя