Рішення № 75501205, 18.07.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/4927/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954 3-я особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код 00032945 до Комунального підприємства "Харківводоканал", 61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, код 03361715 про стягнення 19 278 915, 67 грн. за участю представників:

позивача – ОСОБА_2 за довіреністю № 02-16/7891 від 29.12.2017

відповідача – ОСОБА_1 за довіреністю № 01.01-14/7655-17 від 29.12.2017

третьої особи – ОСОБА_3 за довіреністю № 388 від 27.12.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі №922/4927/15, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" вартість електричної енергії за період з травня 2015 року по липень 2015 року у розмірі 19278915,67грн. (з яких: 16065763,06грн. – тарифна складова, 3213152,61грн. – ПДВ 20 %). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду від 11 квітня 2017 року касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 та рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2016 у справі №922/4927/15 скасовані, матеріали справи скеровані для нового розгляду до Господарського суду Харківської області.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2017 року справу №922/4927/15 було передано до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою суду від 12 липня 2017 року було зупинено провадження у справі 922/4927/15 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №922/748/17.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2017 року було скасовано ухвалу від 12 липня 2017 року про зупинення провадження у справі та передано справу до розгляду до господарського суду Харківської області.

10 серпня 2017 року матеріали справи №922/4927/15 повернулися до господарського суду Харківської області.

Також, 08 серпня 2017 року до Харківського апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга КП "Харківводоканал" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2017 р. по справі № 922/4927/15.

Ухвалою суду від 10 серпня 2017 року було зупинено провадження у справі 922/4927/15 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги КП "Харківводоканал" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2017 р. по справі № 922/4927/15.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2017 року було повернуто касаційну скаргу КП "Харківводоканал" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2017 р. по справі № 922/4927/15 без розгляду.

07 листопада 2017 року матеріали справи №922/4927/15 повернулися до господарського суду Харківської області, у зв'язку з чим провадження по справі було поновлено та призначено розгляд справи на 13 листопада 2017 року.

Розгляд справи було відкладено на 23 листопада 2017 року.

15 листопада 2017 року до Харківського апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга КП "Харківводоканал" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2017 р. по справі № 922/4927/15.

Також 15 листопада 2017 року до господарського суду Харківської області від Харківського апеляційного господарського суду надійшов запит щодо негайного направлення касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Ухвалою суду від 15 листопада 2017 року провадження у справі 922/4927/15 було зупинено до одержання результатів розгляду касаційної скарги відповідача на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2017.

Постановою Верховного суду від 21 березня 2018 року по справі № 922/4927/15 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 року у справі №922/4927/15 було залишено без змін.

24 квітня 2018 року до господарського суду Харківської області повернулися матеріали справи № 922/4927/15.

Ухвалою суду від 24.04.2018 провадження у справі № 922/4927/15 було поновлено, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато у справі підготовче провадження.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 14494 від 17.05.2018) відповідно до якого останній заперечує проти позовних вимог, вказує на недоведеність пред'явленого до стягнення невиконаного обсягу грошового зобов'язання, на відсутність зобов'язання у відповідача з оплати рахунків, які є підставою вимог позивача, невірний розрахунок позивачем вартості електричної енергії.

Також, до свого відзиву відповідачем було додано клопотання в якому він просить суд призначити по справі комплексну судове електротехнічну та економічну експертизу. В обґрунтування свого клопотання відповідач вказує на що до предмета позовних вимог входить стягнення вартості втрат електричної енергії. Вказана величина розраховується Компанією в односторонньому порядку з використанням даних щодо споживання електричної енергії іншими споживачами, а також з використанням численних коефіцієнтів, методик (зокрема ОСОБА_4 по визначенню втрат електричної енергії у трансформаторах і лініях електропередач” від 18.02.1998р., Методичних рекомендацій визначення технологічних втрат електричної енергії у трансформаторах і лініях електропередач від 21.06.2013 №399). В зв'язку з цим, відповідач вважає, що зробити перевірочний рахунок, дослідити та оцінити зазначені обставини справи неможливо без проведення експертного дослідження та застосування спеціальних знань у галузі електротехніки та економіки.

Протокольною ухвалою від 21.05.2018 було відкладено підготовче засідання та прийнято до розгляду клопотання відповідача про призначення експертизи.

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача (вх. № 15105 від 23.05.2018) відповідно до якої позивач вважає безпідставними заперечення відповідача.

Третьою особою надані заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи (вх. № 16464 від 07.06.2018).

Ухвалою суду від 13.06.2018 було продовжено на 10 днів строк підготовчого провадження до 02.07.2018.

Після розгляду всіх заявлених клопотань, розгляд яких обумовлений стадією підготовчого засідання та вчинення усіх необхідних дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного вирішення спору, суд керуючись ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 922/4927/15 до судового розгляду по суті на 02.07.2018 р. о, про що було постановлено відповідну ухвалу від 13.06.2018.

Вказаною ухвалою від 13.06.2018 було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі судової експертизи.

27.06.2018 позивач звернувся до суду з заявою (вх. № 18570) в якій повідомив, що у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" 07.06.2018 АК "Харківобленерго" проведено державну реєстрацію змін до статуту стосовно зміни назви на Акціонерне товариство "Харківобленерго".

Ухвалою суду від 02.07.2018 було прийнято заяву позивача від 27.06.2018 щодо уточнення назви позивача.

02.07.2018 було розпочато розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 02.07.2018 було оголошено перерву в судовому засіданні до 17.07.2018.

16.07.2018 відповідачем надані додаткові пояснення по справі (вх. № 20527).

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, у повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії №4 від 07.05.2004 (далі по тексту - Договір №4), вважає, що свої зобов'язання як постачальник електричної енергії договором виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу електричну енергію за період з травня по липень 2015 року на загальну сумі - 19 278 915, 67 грн. (тарифна складова - 16 065 763,06 грн., ПДВ 20% - 3 213 152,61 грн.) (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (т.4, а.с. 197)). У зв'язку з тим, що на думку позивача відповідач вартість спожитої електроенергії своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) суму у розмірі 19 278 915, 67 грн. (тарифна складова - 16 065 763,06 грн., ПДВ 20% - 3 213 152,61 грн.), звернувся із позовом до суду.

Представник відповідача у судовому засіданні та наданому до суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечують в повному обсязі, вказуючи на недоведеність заявленої до стягнення суми боргу, неправильне застосування при розрахунках тарифу за 2 класом напруги споживача, а також порушення позивачем положень пункту 6.28 Правил користування електричної енергії затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (далі - ПКЕЕ) (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин). Резюмуючи викладене, зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність тих обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог як того вимагають приписи ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України. Також посилається на те, що Позивач не пред'явив до сплати рахунки з правильно розрахованою сумою зобов'язання відповідно до п.5,6 Додатку №2 до Договору №4, допустив прострочення кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

17.07.2018 суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.07.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд, враховуючи вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду від 11 квітня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Надаючи оцінку та правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до приписів статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (частина 1 статті 714 Цивільного кодексу України).

У відповідності до вимог приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як свідчать матеріали справи, 07.05.2004 між Акціонерною компанією “Харківобленерго” та Комунальним підприємством каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод” було укладено договір на постачання електричної енергії № 4 (т. 1, а.с. 10-15).

Відповідно до пункту 9.11., даний договір, набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2004 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (т. 1, а.с. 15).

Відповідно до розділу 1 договору, постачальник (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідач), а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 року № 577/11 Комунальне підприємство каналізаційного господарства Харківкомуночиствод було перейменовано у Комунальне підприємство "Харківводоканал".

Відповідно до пункту 2.2.5 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатка 2 Порядок розрахунків.

Пунктом 1 додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору розрахунковий період сторонами встановлено з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця (т. 1, а.с. 16).

Одночасно, згідно з приписами частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як свідчать встановлені матеріалами справи фактичні обставини, такий строк встановлено узгодженими обома сторонами умовами положень Додатку №2 “Порядок розрахунків” до Договору №4.

Відповідно до пункту 5 додатку №2 до договору №4, остаточний розрахунок споживача за спожиту електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюються додаток №20 про використану електричну енергію, який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 робочих днів (т. 1, а.с. 17).

Згідно з пунктом 6 додатку №2 до договору для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Суд враховує доводи відповідача про те, що остаточний розрахунок вартості електричної енергії здійснюється також розрахунковим шляхом, що, полягає, зокрема, у застосуванні тарифного класу (1 чи 2) у відповідності до “Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги”, а також спеціальної ОСОБА_4 розрахунку втрат електричної енергії з урахуванням приписів п.6.28 Правил користування електричною енергією.

Водночас, відповідно до п.10 Додатку №2 “у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті Споживачем (тобто нарахування надмірних сум, або, навпаки, ненарахування сум, які Споживач повинен оплачувати у відповідності до даного Договору або нормативних документів), Постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображає його в рахунку, який споживач отримує в відповідному розрахунковому відділі Компанії до 6 числа наступного за розрахунковим місяця та лише тоді сплачує його у порядку визначеному п.5 Додатку №2 до Договору №4.

Отже, на переконання суду, в наведених положеннях договору сторони досягли згоди щодо настання у Відповідача обов'язку по сплаті вартості електричної енергії після пред'явлення Постачальником (Позивачем) виставленого у відповідності до нормативно-правових актів та положень Договору ОСОБА_5. Тобто, виникненню зобов'язання Споживача з оплати спожитої товарної продукції має передувати виконання Позивачем зобов'язання з виставлення ОСОБА_5 з правильним розрахунком вартості електричної енергії.

Таким чином, суд доходить до висновку, що для оцінки обґрунтованості пред'явлених позовних вимог, поміж іншого, необхідне дослідження правильності викладених у ОСОБА_5 за спірний період розрахунків та встановлення настання зобов'язання з їх оплати.

Як вбачається з позовної заяви та наданих позивачем пояснень, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості, АТ “Харківобленерго” посилається на пред'явлені до сплати Відповідачу ОСОБА_5 за травень, червень та липень 2015 року і, як наслідок, на настання зобов'язання Відповідача з їх оплати.

Суд критично ставиться до зазначеної правової позиції Позивача та вважає її такою, що суперечить вимогам чинного законодавства у зв'язку з наступним.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2016 року призначено додаткову судово-електротехнічну та судово-економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені вказані вище питання. Проведення експертизи було доручено експертам Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_4.

З наявного у матеріалах справи висновку додаткової судової-електротехнічної та судово-економічної експертизи № 4305/4306 від 30.06.2015 року (т. 4, а.с. 49-55) вбачається наступне.

В результаті проведеного дослідження встановлено, що обсяг платних втрат активної та реактивної електроенергії в трансформаторах та лініях електропередач на об'єктах відповідача по договору із врахуванням положень "ОСОБА_4 по визначенню втрат електроенергії у трансформаторах і лініях електропередач", яка діяла до 01.01.2014 року за період з 05.2015 року по 07.2015 року встановлений позивачем вірно по усіх об'єктах відповідача окрім чотирьох. Результати перевірочного розрахунку не співпали по наступним об'єктам: - КНС № 15 "Южкабель";- КНС № 2а "Краснобаварская";- КНС № 9 "Моисеевская";- РЭУ по Бутовському в'їзду, 5. В кількісному вигляді різниця обсягів втрат активної та реактивної електроенергії між розрахунками проведеними під час дослідження та обсягами втрат визначеними позивачем по об'єктам відповідача наведена у дослідницькій частині висновку та додатку № 1 до висновку (таблиця №1А);

Загальний розрахунок обсягів втрат по основному споживачу необхідно проводити із урахуванням вимог пункту 6.28 ПКЕЕ щодо необхідності розподілу втрат між усіма споживачами у випадках, коли прилади обліку електроенергії відповідача встановлені не на межі балансової відповідальності мереж;

Перевірочний розрахунок обсягів втрат по приєднанням інших споживачів експертами не проводився, з причин, наведених в дослідницькій частині висновку (в зв'язку з відсутністю в наданих на дослідження матеріалах додатків до відповідних договорів про користування електричною енергією між АТ «Харківобленерго» та іншими споживачами (субспоживачами) з вихідними данимидля проведення перевірочних розрахунків), але даний факт може впливати на загальний обсяг втрат, визначений АТ «Харківобленерго» та вказаний у звітах з електроенергії в залежності від правильності застосування вихідних даних та коректності проведення АТ «Харківобленерго» розрахунків обсягів втрат по іншим споживачам, що не дозволяє експертам стверджувати про відповідність вимогам нормативних документів розрахунків обсягу загальних втрат, визначених АТ «Харківобленерго». А наявні в матеріалах справи акти про використання електричної енергії не дозволяють встановити чи відповідають дійсності зазначені у них АТ «Харківобленерго» обсяги втрат;

З врахуванням вищенаведеного та без врахування можливих розбіжностей обсягів втрат по іншим споживачам, заборгованість за спожиту електроенергію за період травень-липень 2015 року КП «Харківводоканал» за договором АТ «Харківобленерго» складає суму 20853622,14 грн., а саме: за травень 2015 року 8013347,99 грн., за червень 2015 року 6279058,29 грн., за липень 2015 року 6561215,86 грн.

При наданні оцінки зазначеному доказу, суд враховує положення п.6.23, п.6.28 ПКЕЕ згідно з якими, обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем та субспоживачем, визначається залежно від порядку (схеми) приєднання засобів обліку з урахуванням втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача. Технологічні втрати електричної енергії в мережах споживача розподіляються між суб'єктами господарювання пропорційно обсягу переданої цими мережами належної електричної енергії відповідним суб'єктам господарювання, включаючи споживача-власника цих мереж.

Отримання вищевказаних результатів експертного дослідження, на переконання суду, стало однією з підстав для уточнення позовних вимог, що випливає із абзацу 2 та абзацу 3 Заяви позивача про уточнення позовних вимог №10-16юр/7095 від 20.09.2016, яка була прийнята судом. Фактично, за оцінкою суду, це свідчить про приведення позовних вимог у відповідність до експертного висновку та визнання позивачем необґрунтованості частини позовних вимог у зв'язку із допущенням порушень при обрахунку вартості спожитої відповідачем електричної енергії.

Отже, наявним в матеріалах справи Висновком експертизи підтверджується юридичний факт неправильного розрахунку вартості електричної енергії в рахунках за спірний період, що потягло за собою заявлення позивачем про зменшення розміру позовних вимог.

За таких обставин справи, суд вважає, що наявні фактичні обставини справи з існуванням яких, п.10 Додатку №2 до Договору №4 пов'язує настання зобов'язання позивача з проведення перерахунку та пред'явлення до сплати рахунків за спірний період із правильним зазначенням вартості електричної енергії.

На виникнення такого зобов'язання позивача свідчить також факт неправомірноого застосування тарифу за 2 класом Споживача, при визначенні вартості спожитої КП “Харківводоканал” електричної енергії без врахування положень підпункту 4 п.3.1 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги (далі - Порядок), який відносить останнього до Споживачів 1 класу “незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу”, а також п.3.1.2 Договору №4.

Відповідно до п. 3.1 Порядку до 1 класу відносяться, зокрема, споживачі, які є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт·год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу. Згідно з Рішенням Харківської міської ради від 12.01.2011 № 132/11 “Про реорганізацію шляхом приєднання Комунального підприємства “Виробничо-технологічне підприємство “Вода” до Комунального підприємства каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод”, КП “ВТП “Вода” у 2011 році розпочався процес реорганізації внаслідок якої, все майно (в тому числі виробничі потужності), яке належало Комунальному підприємству “Виробничо-технологічне підприємство “Вода” перейшло у власність Позивача. Матеріалами справи, а саме Висновком судової комісійної електротехнічної експертизи №2021 від 26.02.2018, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_4 встановлено, що внаслідок проведення реорганізації Комунальне підприємство “Харківводоканал” з 31.12.2011: - ввело нові виробнчиі потужності, які наразі використовуються та споживають електричну енергію для виробничих потреб, а саме — для надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; - у порівнянні з обсягом річного споживання електричної енергії за 2008 рік у кількості 65 313 209 кВт/год., у продовж періоду 2014-2017 років щорічно споживало обсяги електричної енергії більш ніж у тричі у порівнянні з 2008 роком; - споживає електричну енергію, за Договорами про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4 та від 03.01.2008 №1.01, в щомісячному обсязі понад 20 млн. кВт/год. на технологічні потреби виробництва послуг з водопостачання та водовідведення, починаючи з січня 2014 року та на час дачі висновку.

Зазначених висновків експертів позивачем не спростовано, не надано належних та допустимих доказів, які б поставили під сумнів їх правильність, у зв'язку з чим, суд враховує зазначені обставини при прийнятті рішення.

Водночас, судом встановлено, що КП “Харківводоканал” є промисловим підприємством з огляду на підпункти 3.2.1., 3.2.3., 3.2.4. пункту 3.2. Статуту Підприємства, де зазначено, що предметом діяльності КП “Харківводоканал” є: видобування, виробництво, збір, очищення, подача, постачання, транспортування, розподіл та реалізація питної води; розподілення питної та непитної води для промислових потреб, населенню, тощо; приймання, збирання, відведення, транспортування та повне біологічне очищення стічних вод, знезараження та скид біологічно очищеної води в водні об'єкти. Вказане, відповідно до Класифікатору видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530), відноситься до Процесу промислового виробництва у відповідності до секції E “Водопостачання; каналізація, поводження з відходами”.

Таким чином, КП “Харківводоканал” відповідає всім критеріям, наявність яких відповідно до підпункту 4 пункту 3.1 Порядку, на думку суду, зумовлює виникнення зобов'язання Позивача розраховувати вартість спожитої Відповідачем електричної енергії (в т.ч. за спірний період) за I класом, яке АК “Харківобленерго” порушила.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про встановлення класу напруги Додатками №3.1 до Договору №4 за кожною точкою приєднання окремо. Судом встановлено, що в Додатках №3.1 до Договору №4 дійсно визначений клас напруги кожної точки приєднання Позивача залежно від встановленої на ній ступеню напруги кожної точки приєднання (менше чи більше 27,5 кВ) виходячи з положень підпункту 1 п.3.1 Порядку, положеннями якого встановлено загальне правило визначення класу споживача, відповідно до якого споживачів 1 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,5 кВ та вище. При цьому, відповідно до п. 4 Порядку якщо споживач отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії, що і було визначено сторонами в Додатках №3.1 до Договору №4.

Натомість, згідно з положеннями підпункту 4 п. 3.1 Порядку КП "Харківводоканал" належить до споживачів 1 класу незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу, які і визначені Додатками №3.1.

При укладенні діючого Договору про постачання електричної енергії № 4 та визначенні класу напруги Споживача, Сторони керувалися приписами п.4 Постанови НКРЕ від 13.08.1998 №1052 щодо затвердження "Порядку визначення класів споживачів, диференційованих за ступенями напруги" в редакції від 25 липня 2003 року, відповідно до яких Споживачу встановлювалися різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії залежно від встановлених на них ступенях напруги.

При цьому, сторони спору в п.3.1.2 Договору № 4 передбачили, що в разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього Договору, Сторони зобов'язуються до внесення до Договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів. В подальшому, Постановою НКРЕ №1110 від 30.06.2011, були внесені зміни до Порядку визначення класів споживачів електричної енергії та розширено перелік випадків віднесення суб'єкта до споживачів 1 класу, а саме: п.3.1 Порядку доповнено підпунктом 4 такого змісту:

"до 1 класу відносяться споживачі, які: є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт·год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу (які і визначені Додатком №3.1 до Договору).

Отже, суд доходить до висновку, що у відповідності до умов п.3.1.2 Договору №4, ще до внесення відповідних змін до його положень, відповідач був зобов'язний застосувати положення Постанови НКРЕ №1110 від 30.06.2011, які змінили умови договірних правовідносин в частині віднесення КП "Харківводоканал" до Споживачів 1 класу.

Таким чином, ретельно вивчиши матеріали справи, суд констатує факт неправильного розрахунку вартості спожитої відповідачем електричної енергії, що викладено у рахунках за спірний період, а також невиконання позвивачем зобов'язання згідно з п.10 Додатку №2 до Договору №4 в частині проведення перерахунку та пред'явлення до сплати рахунків із правильним зазначенням суми грошового зобов'язання КП “Харківводоканал”.

За таких обставин справи, суд вважає пред`явлені до сплати ОСОБА_5 на оплату вартості електричної енергії за травень, червень та липень 2015 року, на які посилається позивач, як на підставу виникнення зобов'язання з їх оплати, незаконними та такими, що не встановлюють настання зобов`язання КП “Харківводоканал” щодо остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію у відповідності до п.5 Додатку № 2 до Договору про постачання електричної енергії №4, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з цим, суд приходить також до висновку про необхідність застосування положень ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України згідно з якими кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Крім того, суд констатує невиконання позивачем положень ч.3 ст.13 ГПК України в частині зобов'язання сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, експерти, які проводили дослідження в рамках даної справи, у зв'язку з ненаданням позивачем усіх необхідних вихідних даних, - не змогли відповісти на усі питання, які були зазначені в Ухвалі господарського суду Харківської області від 05.04.2016.

Також у Висновку експертизи від 30.06.2016 №4305/4306 експерти зазначають, що «акти про використання електричної енергії не дозволяють встановити чи відповідають дійсності зазначені у них позивачем обсяги втрат», стягнених за рішенням господарського суду Харківської області, яке в подальшому було скасовано названою Постановою ВГСУ від 11.04.2017.

Ненадання позивачем всіх необхідних доказів у відповідності до ч.1 ст.74 ГПК України (зокрема тих, які б підтвердили правильність обрахунку втрат електричної енергії) робить позовні вимоги недоведеними та такими, що не можуть бути задоволенні. Зазначене зумовлене неможливістю ґрунтування судового рішення на припущеннях, в даному випадку, на припущенні правильності обрахунку предмету позовних вимог.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Враховуючи викладене суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи факт неправильних дій Позивача та відсутність у даній справі підстав для задоволення позову, - судові витрати, згідно з нормою п.9 ч.1 ст.129 ГПК України, покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.509, ст.613 ЦК України, п.6.28 ПКЕЕ, п. 3.1.2 Договору №4, п. 5, 6, 10 Додатку № 2 до Договору про постачання електричної енергії № 4, Порядком визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Комунального підприємства "Харківводоканал" відмовити повністю.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишити за Акціонерного товариства "Харківобленерго"

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Акціонерне товариство "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954).

Відповідач - Комунальне підприємство "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, код 03361715).

3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код 00032945)

Повне рішення складено 25.07.2018 р.

Суддя ОСОБА_6