Постанова № 75500937, 23.07.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2018 р. Справа № 922/1490/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

заявника - Сільченко Т.І. - посвід. № 2058 від 21.12.2016,

боржника - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заявника (вх. №1376 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.06.2018 у справі № 922/1490/18,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада Принт", м. Харків,

до Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" м. Харків,

про видачу судового наказу, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріада Принт" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Салтівський" заборгованості за договором поставки № 16/07/2015-1 від 16.07.2015 року в розмірі 23635,84 грн., з яких 19000,00 грн. основного боргу, 2774,81 грн. пені, 301,16 грн. 3% річних та 1559,87 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.06.2018 у справі №922/1490/18 (суддя Добреля Н.С.) в задоволенні заяви (вх. № 1490/18) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада Принт" про видачу судового наказу про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Салтівський" 23635,84 грн., з яких 19000,00 грн. основного боргу, 2774,81 грн. пені, 301,16 грн. 3% річних та 1559,87 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріада Принт" подав апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду, в якій вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в даному випадку має місце зобов'язання із постачання упаковки, відповідно до умов договору поставки № 16/07/2015-1 від 16.07.2015 передбачається оплата товару, що поставляється. Тобто, на думку апелянта, за цим договором у боржника виникає саме грошове зобов'язання, внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання за договором виникає його відповідальність у вигляді знову ж таки грошових санкцій - договірна у вигляді пені та 3% річних і інфляційні, що передбачені законом.

Приватне акціонерне товариство "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" м. Харків, відзиву на апеляційну скаргу не надало, в судове засідання не з'явилось та про причини неявки суд не сповістило, хоча належним чином було повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме, повідомлення про вручення поштових відправлень. Однак, боржник наданими йому процесуальними правами не скористався та в судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представника боржника.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника заявника, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та розглянувши матеріали справи в порядку ст. 269 ГПК України, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заявник просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" основну заборгованість в розмірі 19000,00 грн. основного боргу. Крім того, заявником заявлено до стягнення 2774,81 грн. пені, 301,16 грн. 3% річних та 1559,87 грн. інфляційних втрат.

За приписами ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Судовий наказ згідно ч. 1 ст. 147 ГПК України є особливою формою судового рішення, яке видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів (у даному випадку договору поставки), інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявником в свою чергу не було надано доказів безспірності заявлених вимог (як то підписаний обома сторонами акт звірки, листування тощо). Наданий заявником акт звірки, який підписаний з боку останнього, не може бути належним доказом безспірності вимог, оскільки не підписаний з боку Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський". А дослідження фактів обґрунтування безспірності вимог у спрощений спосіб зумовлює розгляд заяви у наказному провадженні.

В наданій заявником в якості доказу безспірності вимог копії видаткової накладної № РН-11/14/01 від 14.11.2016 зазначений товар на суму 23 143,80 грн, а згідно заяви про видачу судового наказу заявник просить стягнути з боржника 19 000,00 грн боргу. Тобто, колегія суддів вважає, що дана сума є спірною, тому розглядатись повинна у позовному провадженні, тому у суду не має підстав для видачі наказу у наказному провадженні згідно зі ст. ст. 147, 148 ГПК України.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 згаданої постанови пленуму).

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а відтак не є заборгованістю за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ГПК України у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою пов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Оскільки стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є заходами відповідальності за порушення зобов'язань та правовим наслідком порушення зобов'язання у разі прострочення його виконання, враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження виключно неоспорюваної заборгованості, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Крім цього, на підставі ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами в позовному порядку.

Твердження апелянта з приводу неправильного встановлення обставин та дослідження доказів, порушенням вимог матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає, що оскаржена ухвала у справі прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, тому підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 270, 271, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада Принт", м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.06.2018 у справі № 922/1490/18 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 07.06.2018 у справі № 922/1490/18 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст. 284 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.07.2018.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Слободін М.М.