Постанова № 75500801, 24.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2018 р., м. Київ Справа№ 911/3293/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Трансоіл Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2018р., м. Київ (повний текст складено 25.04.2018р.) у справі №911/3293/17 (суддя Лутак Т.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до 1. Приватного підприємства "Трансоіл Груп",

2. Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім",

третя особа - ОСОБА_2,

про стягнення 86554,22 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача 1 (з врахуванням заяви про відмову від позовних вимог до Відповідача 2 від 20.03.2018р.) про стягнення страхового відшкодування у сумі 36554,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Позивача в порядку ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до Відповідача 1, як до особи, відповідальної за заподіяний збиток у сумі, що не покрита лімітом за полісом АЕ/6706937.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2018р. у справі №911/3293/17 позовні вимоги Позивача до Відповідача 1 задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 36554,22 грн виплаченого страхового відшкодування та 675,72 грн судового збору.

Рішення мотивовано тим, що Відповідач 1 є особою, відповідальною за заподіяну шкоду як роботодавець та як власник джерела підвищеної небезпеки субсидіарно, в розмірі не покритому лімітом відповідальності за полісом АЕ№6706937 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а саме у сумі 36554,22 грн, яка становить різницю між виплаченою Позивачем сумою страхового відшкодування та сумою, яка була відшкодована Позивачу Відповідачем 2.

Не погодившись із вказаним рішенням, Відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог до Відповідача 1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що надана Позивачем на підтвердження обґрунтованості вимог про стягнення страхового відшкодування копія договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №011095/4600/000074 від 23.11.2015р. не підписана з боку страхувальника ОСОБА_3 З огляду на вказане, на думку Відповідача 2, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Також Відповідач 1 стверджує, що копія договору №011095/4600/000074 від 23.11.2015р., яка в подальшому була подана Позивачем до суду, була підписана страхувальником вже після звернення до суду з даним позовом. При цьому, підпис страхувальника відрізняється від його підпису на інших документах, а саме: заяві про виплату страхового відшкодування від 29.10.2016р., поясненнях від 29.10.2016р., наданих Позивачу.

Відповідач 1 зазначає, що повідомлення про подію, що може бути визнана страховою, які підписані від імені ОСОБА_3 та адресовані Відповідачу 2 та поясненнях ОСОБА_3 від 29.10.2016р. містять протилежні відомості щодо пошкодження автомобіля, а в заяві про виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 просить здійснити страхове відшкодування згідно договору страхування №011095/4600/0000074 від 27.11.2016р., тоді як до матеріалів справи додано договір №011095/4600/0000074 від 23.11.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснити перегляд рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2018р. у справі №911/3293/17 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

23.11.2015р. між Позивачем та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №011095/4600/0000074, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки KIA CERATO, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску.

Станом на 29.10.2016р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 діяв поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/6706937, відповідно до якого забезпеченим є транспортний засіб MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2.

29.10.2016р. в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення бокове за участю застрахованого автомобіля KIA CERATO, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням Третьої особи.

Внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. 29.10.2016р. ОСОБА_3 звернувся до Позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

20.11.2016р. відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу №01-20/11, виконаного ФОП ОСОБА_4, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу KIA CERATO, реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 60117,46 грн, а вартість відновлювального ремонту 91219,97 грн.

09.12.2016р. постановою Святошинського районного суду міста Києва Третю особу визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, 124 Кодексу України про адміністративні право порушення.

09.12.2016р. на підставі рахунку-фактури ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський" №СЧ-0030312 від 23.11.2016р. та рахунку-фактури ФОП Єрмоленко Г.Ф. №б/н-1 від 29.11.2016р. на суму 87256,55 грн був складений страховий акт №00206842, згідно з яким відшкодуванню підлягає сума в розмірі 85964,22 грн.

14.12.2016р. Позивач сплатив на користь ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський", що здійснювало відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, страхове відшкодування в сумі 83904,22 грн, що підтверджується платіжним дорученням №044605 від 14.12.2016р., та на користь ФОП Єрмоленко Г.Ф. страхове відшкодування в сумі 2060,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №044606 від 14.12.2016р.

11.01.2017р. на підставі рахунку-фактури ФОП Єрмоленко Г.Ф. №б/н-1 від 11.02.2017р. на суму 590,00 грн було доповнено страховий акт №00206842, згідно з яким вартість відновлювального ремонту становить 87946,55 грн та додатково відшкодуванню підлягає сума в розмірі 590,00 грн.

12.01.2017р. Позивач сплатив на користь ФОП Єрмоленко Г.Ф. страхове відшкодування в сумі 590,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №001259 від 12.01.2017р.

28.02.2017р. Відповідач 2 здійснив виплату страхового відшкодування у погодженому з Позивачем розмірі з урахуванням знижки 10%, а саме у сумі 45000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №17544 від 28.02.2017р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача 2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як встановлено судом, 29.10.2016р. Третя особа, керуючи автомобілем MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2, скоїв ДТП в м. Києві за участю автомобіля KIA CERATO, реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Позивачем зазначений випадок був визнаний страховим та за договором добровільного страхування наземного транспорту №011095/4600/0000074 від 23.11.2015р. виплачено страхове відшкодування в сумі 86554,22 грн.

Судом встановлено, відповідальність власника транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2, за шкоду заподіяну майну третіх осіб була застрахована Відповідачем 2, що підтверджується полісом АЕ/6706937, згідно якого франшиза складає 0 грн.

Отже, у зв'язку з укладенням полісу АЕ/6706937 Відповідач 2 прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок експлуатації автомобіля MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2.

За загальним правилом згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню Позивачу, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення транспортного засобу KIA CERATO, реєстраційний номер НОМЕР_1, та складає 86554,22 грн.

В той же час норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (п.22.1 ст.22 - межами ліміту відповідальності; ст.29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (у випадку його наявності), розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пункту 32.7 ст.32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п.12.1 ст.12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Отже, обсяг відповідальності Відповідача 2, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АЕ/6706937, є обмеженим лімітом відповідальності на суму 50000,00 грн, зазначеним в полісі, вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (у випадку його наявності), розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та зменшується на суму франшизи.

Судом встановлено, роком випуску транспортного засобу KIA CERATO, реєстраційний номер НОМЕР_1, є 2010р., строк експлуатації автомобіля до ДТП (29.10.2016р.) становить 6 років. Отже, на підставі п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що коефіцієнт фізичного зносу даного транспортного засобу становить 0.

Судом встановлено, що Відповідач 2 здійснив виплату страхового відшкодування у погодженому з Позивачем розмірі з урахуванням знижки 10%, а саме у сумі 45000,00 грн, у зв'язку з чим Позивач в процесі розгляду даної справи відмовився від своїх позовних вимог до Відповідача 2. Ухвалою місцевого суду від 26.03.2018р. прийнято відмову Позивача та закрито провадження у справі №911/3293/17 в частині позовних вимог до Відповідача 2 про стягнення 50000,00 грн.

Стосовно вимог Позивача до Відповідача 1 про стягнення непокритої суми страхового відшкодування у розмірі 36554,22 грн апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З наведених норм вбачається, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, в силу вимог ст.1194 Цивільного кодексу України на Відповідача 1 покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, як на власника джерела підвищеної небезпеки, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.02.2016р. у справі №6-1009цс15 та постанові Верховного Суду від 20.03.2018р. у справі №911/482/17.

Крім того, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 Цивільного кодексу України підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.01.2016р. у справі №6-2808цс15, від 23.12.2015р. у справі № 6-2587цс15, від 14.09.2016р. у справі № 6-725цс16, у постанові Верховного Суду від 28.03.2018р. №911/2589/17.

За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що Відповідач 1 є особою, відповідальною за заподіяну шкоду як роботодавець та як власник джерела підвищеної небезпеки - субсидіарно, в розмірі, не покритому лімітом відповідальності за полісом АЕ№6706937 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а саме у сумі 36554,22 грн, яка становить різницю між виплаченою Позивачем сумою страхового відшкодування та сумою, яка була відшкодована Позивачу Відповідачем 2.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача 1, що договір добровільного страхування наземного транспорту №011095/4600/0000074 від 23.11.2015р. не підписаний ОСОБА_3, оскільки, як вірно зазначено місцевим судом, наданий Позивачем до суду 18.01.2018р. договір №011095/4600/0000074 від 23.11.2015р. містить підписи страхувальника - ОСОБА_3 на кожній його сторінці.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача 1, що копія договору №011095/4600/000074 від 23.11.2015р., яка в подальшому була подана Позивачем до суду, була підписана страхувальником вже після звернення до суду з даним позовом. При цьому, підпис страхувальника відрізняється від його підпису на інших документах, а саме: заяві про виплату страхового відшкодування від 29.10.2016р., поясненнях від 29.10.2016р., наданих Позивачу.

Так, Відповідачем 1 не надано суду доказів того, що договір №011095/4600/000074 від 23.11.2015р. особисто страхувальником не підписувався чи вказаний договір був укладений після звернення Позивача до суду з даним позовом.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача 1, що повідомлення про подію, що може бути визнана страховою, які підписані від імені ОСОБА_3 та адресовані Відповідачу 2 та поясненнях ОСОБА_3 від 29.10.2016р. містяться протилежні відомості щодо пошкодження автомобіля, оскільки Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на підставі страхового акту №00206842 від 09.12.2016р, який складено на підставі рахунків-фактури ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський" та ФОП Єрмоленко Г.Ф., де і вказано пошкодження, яких зазнав автомобіль KIA CERATO, реєстраційний номер НОМЕР_1 та вартість відновлювального ремонту.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача 1, що в заяві про виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 просить здійснити страхове відшкодування згідно договору страхування №011095/4600/0000074 від 27.11.2016р., тоді як до матеріалів справи додано договір №011095/4600/0000074 від 23.11.2015р., оскільки, як вірно вказано місцевим судом, що описка, допущена ОСОБА_3 в заяві про виплату страхового відшкодування у даті договору добровільного страхування наземного транспорту №011095/4600/0000074 не може спростувати заявлених Позивачем вимог.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Трансоіл Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2018р. у справі №911/3293/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2018р. у справі №911/3293/17 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов