Рішення № 75500045, 17.07.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2018р. Справа №914/806/18

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Львівське обласне управління АТ “Ощадбанк”, м.Львів

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Трайдент Плюс”, м.Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 3516,73 грн. за послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню поточного рахунку за Договором банківського рахунку №1521194-160728-093452 від 28.04.2016, та розірвання Договору банківського рахунку №1521194-160728-093452 від 28.04.2016.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Куць М.Я.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 – представник (Довіреність б/н від 29.01.2018)

Від відповідача: не з’явився

Права і обов’язки роз’яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Львівське обласне управління АТ “Ощадбанк” до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Трайдент Плюс” про стягнення заборгованості в розмірі 3516,73 грн. за послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню поточного рахунку за Договором банківського рахунку №1521194-160728-093452 від 28.04.2016р., та розірвання Договору банківського рахунку №1521194-160728-093452 від 28.04.2016р.

Ухвалою суду від 08.05.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 24.05.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні 24.05.2018р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 24.05.2018р. не забезпечив, вимог ухвали суду від 08.05.2018р. не виконав.

На адресу суду повернулась поштова кореспонденція з ухвалою суду, яку було скеровано на адресу відповідача, із відміткою відділення поштового зв’язку про причину повернення, а саме: “повернено за закінченням встановленого строку зберігання та інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення”.

Ухвалою суду від 24.05.2018р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 12.06.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні 12.06.2018р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 12.06.2018р. не забезпечив.

На адресу суду повернулась поштова кореспонденція з ухвалою суду, яку було скеровано на адресу відповідача, із відміткою відділення поштового зв’язку про причину повернення, а саме: “повернено за закінченням встановленого строку зберігання та інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення”.

З метою належного повідомлення відповідача та з’ясування причини неотримання кореспонденції, судом отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємства та громадських формувань від 11.06.2018р. №1004075696, відповідно до якого змінена адреса ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Трайдент Плюс”, (14039, Чернігівська область, місто Чернігів, Деснянський район, проспект Перемоги, будинок 131, офіс 17).

Ухвалою суду від 12.06.2018р. підготовче судове засідання відкладено на 03.07.2018р. та зобов’язано позивача направити копію позовної заяви з додатками відповідачу на нову адресу.

Представник позивача в судовому засіданні 03.07.2018р. надав суду усні пояснення щодо розрахунків заборгованості, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 03.07.2018р. не забезпечив.

На адресу суду повернулась поштова кореспонденція з ухвалою суду, яку було скеровано на нову юридичну адресу відповідача, із відміткою відділення поштового зв’язку про причину повернення, де зазначено, що організація вибула.

Ухвалою від 03.07.2018р. підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.07.2018р. підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Відповідач явки повноважних представників в судове засідання 17.07.2018р. не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

28 липня 2016 року між сторонами укладено договір банківського рахунку №1521194-160728-093452, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов’язувався надавати відповідачу послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню, які пов’язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а відповідач зобов’язувався оплачувати вартість таких послуг та надав банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.

Відповідно до п. 3.1. та п. 4.3.10. договору за надані послуги, відповідач зобов’язувався проводити оплату, вартість послуг визначена в Тарифах, які містяться в додатку № 1 до договору банківського рахунку та є його невід’ємною частиною.

Згідно із п. 3.2. договору, сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операції, авансом або не пізніше визначеного числа місяця наступного за звітним відповідно до Додатку 1 до цього договору.

На виконання умов договору, позивач відкрив відповідачу рахунок в національній валюті України гривні №26009300521194 та проводив його розрахунково-касове обслуговування.

Як зазначив позивач, відповідач починаючи з травня 2017 року неналежно виконує свої зобов’язання щодо сплати банку вартості послуг згідно з тарифів, з огляду на що за ним обліковується заборгованість у розмірі 3004,25 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №41.2/7059/2018-13/ВИХ від 24.01.2018, в якій просив сплатити заборгованість по договору, а також повідомив відповідача про прийняття рішення про розірвання договору банківського рахунку №1521194-160728-093452 від 28.07.2016р. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу наданих послуг. Відтак, ПАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії – Львівське обласне управління АТ “Ощадбанк” звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3004,25 грн. залишку простроченої заборгованості за РКО та розірвання договору.

Крім того, позивач нарахував в порядку ст. 625 ЦК України 176,71грн. інфляційних втрат та 40,77грн. 3% річних, а також, керуючись п. 6.4 договору, 295,00грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір банківського рахунку №1521194-160728-093452 від 28.07.2016р., у зв’язку з чим набули взаємних прав і обов’язків.

За договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 ЦК України).

Згідно із ст. ст. 1068 ЦК України, клієнт зобов’язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач виконав взяті зобов’язання за спірним договором.

Відповідач про дійсність отриманих послуг та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов’язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором, а відтак, з відповідача слід стягнути на користь ПАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії – Львівське обласне управління АТ “Ощадбанк” заборгованість в розмірі 3004,25 грн. залишку простроченої заборгованості за РКО.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача 176,71грн. інфляційних втрат та 40,77грн. 3% річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 295,00грн. пені суд зазначає наступне.

За умовами п. 6.4. договору за несвоєчасне поповнення рахунку(ків) відповідно до умов п.4.3.11. цього договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до положень п. 6.4 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», позивачем проведено нарахування суми пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Перевіривши поданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача 295,00грн. пені.

Стосовно вимоги про розірвання спірного договору суд зазначає наступне.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірванням договору.

У разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється (ст. 615 ЦК України).

Відповідно до ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом та не заперечено відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов’язань щодо оплати вартості послуг позивача призвели до істотного порушення умов договору, внаслідок чого позивачу завдано шкоду, яка полягає в тому, що позивач не має можливості використовувати заборговану суму коштів у своїй господарській діяльності.

У ч. 2 ст. 1075 ЦК України передбачено, що банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: 1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; 2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; 3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 4) в інших випадках, встановлених договором або законом.

У пункті 9.2. договору сторони узгодили, що будь-яка із сторін має право розірвати цей договір, надіславши відповідне письмове повідомлення іншій стороні не пізніше, ніж за двадцять календарних днів до запланованої дати розірвання. Сторона, що отримала таке повідомлення, повинна відповісти на нього не пізніше, ніж через двадцять календарних днів з дати його отримання.

У претензії за вих. №41.2/7059/2018-13/ВИХ від 24.01.2018р. позивач повідомляв відповідача про прийняття рішення про розірвання договору банківського рахунку №1521194-160728-093452 від 28.07.2016р. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду.

Згідно із п. 9.3. договору, у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо строків та/або умов розірвання цього договору, а також у разі неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення в судовому порядку відповідно до вимог законодавства України.

Отже, при укладенні з відповідачем спірного договору, позивач розраховував на належне виконання відповідачем своїх зобов’язань у відповідності до умов зазначеного договору та вимог чинного законодавства України, відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо розірвання договору банківського рахунку №1521194-160728-093452 від 28.07.2016р. є правомірними та підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки, спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7 ,13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Трайдент Плюс” (14039, м. Чернігів, Деснянський район, проспект Перемоги, будинок 131, офіс 17, ідентифікаційний код 33981968) на користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Львівського обласного управління Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 9, ідентифікаційний код 09325703) 3004,25 грн. 00 коп. основного боргу, 295,00 грн. пені, 176,71грн. інфляційних втрат, 40,77 грн. 3% річних, 3 524,00 грн. судового збору.

3.Розірвати договір банківського рахунку №1521194-160728-093452 від 28.07.2016р., укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Трайдент Плюс” (ідентифікаційний код 33981968) та Публічним акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії - Львівського обласного управління Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (ідентифікаційний код 09325703).

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст складено 26.07.2018р.

Суддя Ділай У.І.