Ухвала суду № 75499996, 25.07.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ С У Д

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

25 липня 2018 року Справа № 912/3222/17

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Варнет Груп" від 16.07.18 на дії Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області по справі № 912/3222/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРНЕТ ГРУП", 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, офіс 233

до відповідача Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)", вул. Центральна, 5, с. Інгульське Устинівський район, Кіровоградська область

про стягнення 876 630,64 грн.

Представники учасників судового процесу:

від стягувача - участі не брали;

від боржника - участі не брали;

від Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області - ОСОБА_1, довіреність від 12.03.2018р.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.18 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" ( вул.Центральна, 5, с. Інгульське Устинівський район, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 08680264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРНЕТ ГРУП" (вул. Бориспільська, 7, м. Київ, індекс 02099, ЄДРПОУ 38497093) заборгованість в сумі 797 206,05 грн., пеня в сумі 22 424,05 грн., 3% річних в сумі 2 712 грн., втрати від інфляції в сумі 4 292,25 грн., а всього 826 634,35, а також судовий збір в сумі 12 812,83 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 13.02.18.

На виконання вказаного рішення 16.02.18 видано відповідний наказ та направлено стягувачу.

16.07.18 на адресу господарського суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Варнет Груп" від 16.07.18 на дії Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області по справі №912/3222/17, яка містить наступні вимоги:

- визнати бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області протиправною;

- зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області виконати дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" по виконанню наказу Господарського суду Кіровоградської області № 912/3222/17 від 16.02.18.

В обґрунтування поданої скарги ТОВ "Варнет Груп" зазначає, що 08.06.18 старшим державним виконавцем Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області ОСОБА_1 було винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 55894500 по примусовому виконанню наказу № 912/3222/17 від 16.02.18. Ця постанова, за твердженням скаржника, отримана ним 09.07.18. (доказів отримання зазначеної постанови саме 09.07.18 скаржником до матеріалів справи не надано, однак, оскільки вказана інформація відділом ДВС не спростована та повідомлено, що постанова направлялася простою кореспонденцією без повідомлення про вручення, господарський суд трактує інформацію на користь скаржника та презюмує, що скаржником не пропущено встановлений у ст. 341 Господарського процесуального кодексу України 10-денний строк на звернення до суду зі скаргою). Скаржник зазначає, що з тексту постанови від 08.06.18 вбачається, що виконавче провадження перебувало на перевірці з травня 2018, за цей час не було вчинено жодних дій, пов'язаних з виконанням судового рішення. А саме не було описано нерухоме майно, не було описано посіви, не було проведено оцінку майна та не було передано майно на реалізацію. Також не було перевірено наявність зобов'язань інших суб'єктів господарювання перед боржником у цьому виконавчому провадженні. На думку скаржника, державним виконавцем завдається істотна майнова шкода боржнику.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Ухвалою від 18.07.18 скаргу прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14:00 год 25.07.18.

У судовому засіданні 25.07.18 скаржник та боржник участі своїх представників не забезпечили, витребуваних документів не надали, хоча є належно повідомленими про час та місце проведення засідання суду.

У судовому засіданні приймав участь представник ДВС, яким заперечено проти задоволення скарги у повному обсязі, подано витребувані господарським судом матеріали виконавчого провадження № ВП 55894500 та зведеного виконавчого провадження № ВП 56583102. Також подано письмові заперечення № 9032/021-26 від 25.07.18, в яких, окрім іншого, зазначено, що з поданої скарги не зрозуміло, які саме норми порушено, та в чому полягає бездіяльність державного виконавця, яку скаржник, за його твердженням, встановив з постанови про прийняття виконавчого провадження до виконання від 08.06.18. Зазначена постанова свідчить лише про факт передачі виконавчого провадження з одного відділу державної виконавчої служби до іншого. Встановити бездіяльність, невжиття заходів щодо опису майна боржника, то з зазначеної постанови неможливо, тому представнику ДВС не зрозуміло, як стягувач може стверджувати про наявну бездіяльність, жодного разу не ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження та не звернувшись до відділу ДВС з відповідною заявою на отримання інформації про хід виконавчих дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за можливе розглянути скаргу у судовому засіданні 25.07.18.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відтворенням норми ст. 124 Конституції України є ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Значення обов'язковості виконання рішення суду висловлено в правовій позиції Європейського суду з прав людини в Рішенні у справі "Деркач та Палек проти України" (Заяви NN 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року 1892. Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (див. "Бурдов проти Росії", заява N 589498/00, п. 34).

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Моргуненко проти України" (Заява N 43382/02) від 6 вересня 2007 року 1885 наголошено, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Матківська проти України" (Заява N 38683/04) від 12 березня 2009 року 1886 Суд підкреслює, що виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року 1887 зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладене у першому параграфі статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції.

Отже, обов'язком органів ДВС є забезпечення повного, своєчасного та неупередженого виконання рішення суду.

Ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачає, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Судом встановлено, що у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 56583102 про стягнення з ДП "СГ підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" коштів на користь юридичних осіб та держави.

До складу зведеного виконавчого провадження входять: виконавче провадження № 55894500 з примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області № 912/3222/17 від 16.02.18 про стягнення з ДП "СГ підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" на користь ТОВ "ВАРНЕТ-ГРУП" заборгованості в сумі 839 447,18 грн., виконавче провадження № 55676402 з примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області № 912/3423/17 від 03.01.2018 про стягнення з ДП "СГ підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" на користь ТОВ "ОСОБА_2 Україна" коштів у сумі 124 551,04 грн., виконавче провадження № 56272335 з примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області № 912/3842/17 від 05.04.18 про стягнення з ДП "СГ підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" коштів на користь ПП "Агро-Стандарт", виконавче провадження № 56132200 з примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області № 912/1939/17 від 06.02.18 про стягнення з ДП "СГ підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" на користь держави в сумі 800 грн.

Зазначені виконавчі провадження передані на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області з Устинівського ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області за постановою заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби - начальником Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_3 від 18.05.18.

08.06.18 старшим державним виконавцем Донцовою О.В. винесено постанову про прийняття, зокрема, виконавчого провадження № 55894500.

Пунктом 14 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об'єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

Як вбачається з матеріалів справи, така постанова винесена державним виконавцем 11.06.2018.

Стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчим документом звертається у першу чергу на кошти боржника в національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (п. 1 ч. 2 ст. 48 Закону).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна та предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч. 4 ст. 48 Закону).

Стягнення на майно боржника звертається у розмірі та обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі, якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону).

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону).

Приписами ст. 13 Закону визначаються строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій, відповідно до якої виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого ч. 7 ст. 26 цього Закону.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

На виконання вказаних вимог, з огляду на наявну в матеріалах виконавчого провадження відповідь ГУ ДФС, відповідно до якої боржник має відкриті рахунки в банківських та фінансових установах, державним виконавцем 13.06.18 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено сторонам виконавчого провадження та до банківських установ, в яких відкрито рахунки боржника. Також державним виконавцем виставлено платіжні вимоги для списання арештованих коштів з рахунків боржника.

Крім того, 13.06.18 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно боржника, яку направлено на виконання у відповідні органи, що здійснюють реєстрацію договорів відчуження майна. Також державним виконавцем 08.06.18 направлено запити з метою виявлення майна боржника.

Згідно ч.ч.2, 4 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону; опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

У відповідності до ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у ч.8 ст.56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (ст.61 Закону України "Про виконавче провадження").

Оскільки в матеріалах виконавчого провадження міститься відповідь Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, з якої вбачається, що станом на 01.01.13 за боржником в книзі записів державних актів на право постійного користування землею зареєстровано Державний акт, відповідно до якого останнім передано у користування 6576,3 га землі (копію вказаного Акту долучено до матеріалів справи) - державним виконавцем направлено запит до Інгульської сільської ради та Устинівської районної ради з проханням повідомити, чи обробляє вказані земельні ділянки боржник.

Устинівською районною радою та Інгульською сільською радою повідомлено про відсутність у них інформації щодо того, чи обробляється земельна ділянка.

Управлінням Держпраці у Кіровоградській області повідомлено, що великотонажні та інші технологічні транспорті засоби, підіймальні споруди за боржником не реєструвались.

Листом від 20.06.18 ДП "Держреєстри України" на запит державного виконавця повідомлено, що згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, станом на 20.06.2018 ДП "СГ підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" не зберігає зерно на зернових складах, підключених до основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання.

З відповідей Головного управління Держпродсподспоживслужби та Регіонального сервісного центру УМВС України в Кіровоградській області встановлено, що за боржником ДП "СГ підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" зареєстровано автотранспорт та сільськогосподарську техніку.

20.07.18 відібрано пояснення у в.о. директора боржника та встановлено, що майно, яке обліковується за боржником, в тому числі транспорті засоби та сільськогосподарська техніка забезпечує ведення виробничої діяльності підприємства.

Крім того, 24.07.18 державним виконавцем здійснено виїзд за місцем реєстрації боржника, а саме с. Інгульське, смт.Устинівка та здійснено перевірку майнового стану боржника, в ході якої виявлено майно, яке згідно наданих боржником пояснень та документів забезпечує ведення виробничої діяльності підприємства та підпадає під дію Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

ДП "СГ підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" є державним підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності становить 100%.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 р. № 01-8/152 "Про Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" господарським судам України роз'яснено, що згідно зі статтею 2 Закону мораторій поширюється, зокрема, на звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою. Вичерпний перелік таких рішень визначено статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження". Отже мораторій поширюється на усі випадки звернення стягнення на майно підприємств, зазначених у статті 1 Закону, за рішеннями, ухвалами та постановами господарських судів. Тому у разі оскарження стягувачем бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо примусового виконання таких судових актів відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у господарського суду з дати набрання чинності Законом немає підстав для задоволення відповідної скарги. У господарських судів відсутні також підстави для задоволення заяв про зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду в порядку, встановленому статтею 121 ГПК, якщо результатом такої зміни буде звернення стягнення на майно підприємств, зазначених у статті 1 Закону.

Господарський суд також враховує, що з пояснень в.о. директора боржника, відібраних 20.07.18, вбачається наявність у боржника посівів соняшнику.

Державним виконавцем зазначено, що перевірити наявність вказаних посівів та описати їх не вдалось, оскільки напередодні пройшов дощ, що унеможливлює проїзд до зазначених земельних ділянок. Вказане підтверджується відповідним актом від 24.07.18, долученим до матеріалів справи та складеним у присутності понятих.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що державним виконавцем вчинено усі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії із дотриманням відповідних строків, з огляду на те, що згідно зі статею 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" на звернення стягнення на майно боржника поширюється мораторій, у суду відсутні правові підстави для задоволення скарги ТОВ "Варнет-Груп".

Керуючись ст. ст. 232-235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Варнет Груп" від 16.07.18 на дії Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області по справі №912/3222/17 про:

- визнання бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області протиправною;

- зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області виконати дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" по виконанню наказу Господарського суду Кіровоградської області № 912/3222/17 від 16.02.18.

Ухвала набирає законної сили в порядку норм ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Примірники ухвали направити скаржнику (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, офіс 233), боржнику (Кіровоградська обл., Устинівський район, с. Інгульське, вул. Центральна, 5), Управлінню виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7).

Повний текст ухвали складено та підписано 26.07.18.

Суддя Т. В. Макаренко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.