Рішення № 75499780, 24.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/36/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2018 Справа № 908/945/18

м. Запоріжжя

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” (69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13-В)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про внесення змін до договору про постачання електричної енергії,

Суддя Мірошниченко М.В.,

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.,

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: ОСОБА_1- довіреність № 56 від 01.01.2018

ВСТАНОВИВ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” з вимогами внести зміни до договору про постачання електричної енергії № 14421 від 01.11.2017, укладеного між сторонами у цій справі, та викласти в редакції позивача додаткову угоду від 16.03.2018 щодо змін п. 9.5 договору, п. 2 додатку № 10 до договору, абз 2 п. 10 додатку № 4 до договору та доповнити договір пунктом 9.8.

В позові позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 14421 від 01.11.2017 з терміном дії до 31.12.2017 та зазначає, що оскільки позивач уклав договори про надання послуг з управління багатоквартирними будинками терміном на 1 рік (до 06.09.2018) з подальшою пролонгацією, виникла необхідність у продовженні терміну дії договору № 14421 від 01.11.2017 до 31.08.2018. Вказує, що 21.03.2018 позивач направив відповідачу два екземпляри додаткової угоди від 16.03.2018 до договору № 14421, якою пропонував викласти п. 9.5 договору, п. 2 Додатку № 10 до договору, абзац 2 п. 10 Додатку № 4 до договору в іншій редакції та доповнити договір пунктом 9.8. Станом на 10.05.2018 відповідач протокол розбіжностей не направив, про результати розгляду додаткової угоди не повідомив, угоду позивачу не повернув, чим змусив позивача звернутись до суду з даним позовом. Крім того, у березні 2018 позивач отримав від відповідача два екземпляри додаткової угоди, яку розглянув та підписав із протоколом розбіжностей, відповідачу направив із супровідним листом від 16.03.2018. Зазначає, що відповідач протокол розбіжностей не розглянув, спір у судовому порядку не врегулював. Запропонована позивачем редакція додаткової угоди за текстом тотожна додатковій угоді, запропонованій відповідачем, що підписана з протоколом розбіжностей до неї. З 01.04.2018 до теперішнього часу фактично договірні відносини за договором № 14421 продовжують існувати, електрична енергія у багатоквартирні будинки продовжує постачатися. Вважає, що дії відповідача щодо ігнорування пропозиції внесення змін у договір, неповідомлення про результати розгляду пропозиції, а відповідно, відмова у продовженні терміну дії договору, є незаконними та суттєво порушують права позивача. Маючи намір продовжити термін дії договору до 31.08.2018, був розрахований обсяг технологічних втрат за період із листопада 2017 по серпень 2018 та викладений у п. 2 додаткової угоди від 16.03.2018. Вважає, що викладені в абзаці 2 пункту 10 Додатку № 4 до договору умови стосовно дати отримання рахунку не є справедливими та прозорими, позбавляють можливості позивача у терміни, передбачені договором, здійснити оплату, та у майбутньому спричинить застосування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії. Крім того, зазначені умови не передбачені типовим договором про постачання електроенергії, а включені до договору на розсуд відповідача. Запропоновані позивачем у додатковій угоді від 16.03.2018 р. умови не зачіпають та не змінюють істотні умови, які викладені у типовому договорі, а лише конкретизують умови господарського договору. У момент укладення договору № 14428 позивач не мав змоги передбачити, що відповідач не буде виконувати свій обов’язок щодо складання та реєстрації податкових накладних та такі дії будуть призводити до збитків споживача. Внаслідок не реєстрації відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничних термінів, встановлених ПКУ, а також порушенням ним вимог п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПКУ, позивачу завдаються збитки по договору № 14428, які полягають у втраті можливості віднесення ним до складу податкового кредиту сплачених у складі вартості послуг сум ПДВ та, відповідно, понесенню позивачем додаткових витрат по погашенню своїх податкових зобов’язань. За захистом своїх порушених прав та стягненням збитків позивач звернувся до господарського суду з відповідними позовами. У позовах було відмовлено. Вважає, що вимога позивача щодо внесення змін у частині доповнення п. 9.8 договору про постачання електроенергії № 14428 є законною та обґрунтованою.

Посилаючись на приписи ст. ст. 179, 180, 188, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 627, 628, 629, 651, 652 Цивільного кодексу України та істотне порушення умов договору з боку відповідача і істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, позивач просить позов задовольнити.

Позивачем на підставі ст. 171 Господарського процесуального кодексу України заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2018, справу № 908/945/18 передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/945/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/36/18. Судове засідання призначено на 26.06.2018.

26.06.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, згідно якого, відповідач не погоджується із позовними вимогами. Зауважує, що сторонами досягнута згода щодо зміни пунктів 9.5 договору та пункту 2 додатку №10 до договору про постачання електричної енергії №14421 від 01.11.2017 шляхом підписання додаткової угоди до договору від 16.03.2018 і договір є діючим в редакції цієї додаткової угоди, тому в частині цих вимог відповідач просить провадження у справі закрити. Щодо внесення змін до інших умов договору (абз. 2 п. 10 додатку №4 до договору та п.9.8 договору), відповідач просить в позові відмовити, оскільки, на його думку, позивач не довів наявності необхідних законних підстав, в розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 26.06.2018, не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.05.2018, з відміткою про вручення 04.06.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.06.2018 звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення розгляду справи для надання заперечень по справі.

Ухвалою суду від 26.06.2018, з метою всебічного, повного та об’єктивного встановлення всіх обставин справи в їх сукупності, задовольняючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судом відкладено судове засідання на 24.07.2018 о 10 год. 30 хв.

В судове засідання 24.07.2018 представник позивача не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання завчасно повідомлений належним чином, за адресою зазначеною самим позивачем у позові та вказану в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.06.2018, з відміткою про вручення 03.07.2018.

Справа розглядається у спрощеному провадженні і, за висновком суду, може бути розглянута по суті в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами без присутності в судовому засіданні представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві. Щодо зміни пунктів 9.5 договору та пункту 2 додатку №10 до договору про постачання електричної енергії №14421 від 01.11.2017, шляхом підписання додаткової угоди до договору від 16.03.2018, просив провадження у справі закрити, в іншій частині – у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 24.07.2018 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, вступну та резолютивну частини рішення.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 № 520 “Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя” Товариство з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком № 1 до цього рішення, за об’єктом конкурсу (група будинків) № 1 з обов’язком управителя розпочати надання послуг з управління багатоквартирними будинками, строком на один рік, з 01.11.2017.

01.11.2017 між Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (постачальник електричної енергії за договором, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” (споживач, позивач) укладений договір про постачання електричної енергії № 14421 (надалі –договір). До договору сторонами були підписані додатки та додаткові угоди.

Згідно предмету цього договору, постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно додатка № 5 з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком №2 “Точки продажу електричної енергії споживачу”.

Відповідно до п. 7.4 договору, розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” з урахуванням умов додатка № 7 “Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку”. Розрахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії обумовлюються додатком № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”.

Пунктом 9.5 договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2017 передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 01.04.2018, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.

Також даною додатковою угодою викладено пункт 2 додатку №10 до договору щодо обсягу технологічних втрат електричної енергії у внутрішньобудинкових мережах житлових будинків споживача, який не виставляються споживачу до сплати.

21.03.2018 позивач направив відповідачу лист вих. №018.02/379/1 від 16.03.2018 з пропозицією щодо підписання додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії № 14421 від 01.11.2017, згідно з якою запропоновано внести наступні зміни та доповнення до договору:

1. Викласти п.9.5 Договору №14421 від 01.11.2017 в наступній редакції: “Цей Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31 серпня 2018, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх грошових зобов'язань. Умови, а також термін дії Договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін. Постачальник має право в односторонньому порядку розірвати Договір, належно повідомивши Споживача за 20 днів до дати розірвання Договору: при отриманні відомостей про те, що Споживач втратив право власності або користування на свої об'єкти (об'єкт); при припиненні права користування Споживачем земельною ділянкою або дозволу на розміщення його тимчасових споруд. Належним повідомленням вважається направлення відповідної заяви про розірвання договору рекомендованим листом на адресу, зазначену в розділі 10 цього Договору.”.

2. Викласти п. 2 додатку № 10 до Договору № 14421 від 01.11.2017 у наступній редакції: “Обсяг технологічних втрат електричної енергії у внутрішньобудинкових мережах житлових будинків Споживача, пов'язаний з постачанням електричної енергії побутовим споживачам, з якими укладені договори на користування електричною енергією, не обладнаних загальнобудинковими приладами обліку (не виставляється Споживачу до сплати):

№ п/пНайменування розрахункового періодуОбсяг технологічних втрат електричної енергії у 2017-2018 р., кВт*год1Листопад 2017 р.1044562Грудень 2017 р. 1404363Січень 2018 р.1171714Лютий 2018 р.1069775Березень 2018 р.1032346Квітень 2018 р.845007Травень 2018 р.971888Червень 2018 р.856049Липень 2018 р.8231810Серпень 2018 р.112013 3. Абзац 2 п. 10 додатку № 4 до Договору № 14421 від 01.11.2017 викласти у наступній редакції: “Датою отримання рахунка вважається: - при направленні рекомендованим листом — дата отримання рекомендованого листа представником Споживача в поштовому відділенні Укрпошти; - у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена в журналі; при направлені нарочним — дата вручення Споживачу”.

4. Доповнити договір про постачання електричної енергії пунктом 9.8 наступного змісту: “Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, передбачених Податковим кодексом України № 2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями (далі - ПКУ).

Для документообігу використовується програма “ 1С Звіт”. У відповідності з абз. 14 п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, Постачальник електричної енергії повинен відправити ТОВ “Керуючій компанії “Мрія” засобами електронного зв'язку податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі порушення п. 201.1 ст. 201 ПКУ, а саме: при складанні податкової накладної не заповнення або не вірне заповнення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - коду послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), внаслідок чого “Споживач” втратить право на податковий кредит, визначений ст. 198 ПКУ, “Постачальник електричної енергії” відшкодовує суму податку на додану вартість та штрафних санкцій, нарахованих контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення.

Згідно з абз. XXI п. 201.10 ст. 201 у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

У разі порушення Постачальником електричної енергії строків реєстрації податкової накладної, передбачених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями Постачальник електричної енергії не нараховує пеню за невиконання зобов'язання по сплаті рахунків за спожиту електричну енергію у розмірах не зареєстрованого податкового зобов'язання”.

Відповідач не підписав додаткову угоду в редакції позивача, а надіслав позивачу підписану зі свого боку додаткову угоду від 16.03.2018, за текстом якої погодився тільки із двома запропонованими позивачем умовами п. 9.5 договору та п. 2 додатку №10 до договору.

Позивач підписав дану угоду з протоколом розбіжностей, відповідно до якого не висловив зауважень до запропонованих відповідачем умов, а в протоколі розбіжностей виклав пропозиції щодо інших умов договору - абзацу 2 п. 10 додатку № 4 до договору та пункту 9.8 договору.

Відповідач, у відповідь на звернення позивача щодо підписання додаткової угоди, листом вих. №1711/01-05 від 04.05.2018 повідомив позивача про укладення додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії, якою термін дії договору встановлено до 31.08.2018.

Таким чином, з урахуванням підписаної відповідачем додаткової угоди від 16.03.2018 строк дії договору встановлено до 31 серпня 2018, а також узгоджено обсяги технологічних втрат електричної енергії, які не виставляються споживачу до сплати.

Позивач вважає, що наявні підстави для внесення до договору усіх запропонованих ним змін, тому звернувся до господарського суду з позовом про внесення змін до договору в редакції додаткової угоди від 16.03.2018 відповідно до запропонованого позивачем тексту додаткової угоди в цілому.

Позовні вимоги про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 14421 від 01.11.2017, виклавши в редакції позивача додаткову угоду від 16.03.2018 щодо змін п. 9.5 договору, п. 2 додатку № 10 до договору, абз 2 п. 10 додатку № 4 до договору, доповнення договору пунктом 9.8, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зміна правовідношення.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 638 вказаного кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст. 180 Господарського кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору, становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України “Про ринок електричної енергії”.

11.06.2017 набрав чинності Закон України “Про ринок електричної енергії” та втратив чинність Закон України “Про електроенергетику”.

Відповідно до п. 22 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про ринок електричної енергії” нормативно-правові акти, прийняті на виконання Закону України “Про електроенергетику”, діють до набрання чинності нормативно-правовими актами, затвердженими на виконання цього Закону.

Станом на день укладення сторонами договору № 14421 від 01.11.2017 діяли Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (далі – ПКЕЕ).

Абзацом 17 пункту 1.2 ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Пунктами 5.1, 5.2 ПКЕЕ встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Із змісту укладеного між сторонами договору № 14421, суд вбачає, що сторони досягли згоди з усіх істотних та обов’язкових умов, які визначені законодавством України.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як свідчать матеріали справи, додаткова угода від 16.03.2018 підписана позивачем з протоколом розбіжностей.

У протоколі розбіжностей споживач виклав абз. 2 п. 10 додатку № 4 до договору у редакції додаткової угоди, направленої 21.03.2018 відповідачу, та доповнив договір пунктом 9.8 у редакції додаткової угоди, направленої 21.03.2018 відповідачу.

Заперечень проти п. 9.5 та п. 2 додатку № 10, змін, доповнень до даних пунктів у протоколі розбіжностей споживачем не зазначено.

Враховуючи вищевикладене, сторонами було досягнуто згоди на викладення пункту 9.5 договору № 14421 та пункту 2 додатку № 10 до договору №14421 від 01.11.2017 у редакції додаткової угоди від 16.03.2018, підписаної сторонами (позивачем із протоколом розбіжностей). При цьому, у протоколі розбіжностей, складеному позивачем до даної угоди, не заявлено будь-яких розбіжностей стосовно даних пунктів договору.

Правовою підставою розгляду судом по суті запропонованих змін до правочину може бути лише наявність спору, що виник між сторонами при погодженні ними змін до договору.

Станом на день звернення позивача до суду спір між сторонами щодо внесення змін до п. 9.5 та п. 2 додатку № 10 до договору № 14421 відсутній.

Клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України щодо погоджених сторонами умов, суд залишив без задоволення.

Так, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення цього спору та припинив існування в процесі розгляду справи.

Якщо ж спір вже був відсутній до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина є підставою відмови у позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову в частині позовних вимог про внесення змін до п. 9.5 та п. 2 додатку № 10 договору про постачання електричної енергії, з огляду на те, що дані розбіжності були врегульовані сторонами до звернення позивача до суду із цим позовом.

Позивач, обґрунтовуючи позов щодо викладення абзацу 2 п. 10 додатку № 4 до договору в іншій редакції, посилається на ст. 179 ГПК України, ст. 3 Закону України “Про ринок електричної енергії” та вважає, що викладені в абзаці 2 п. 10 додатку № 4 до договору умови, були включені до договору на розсуд відповідача; вони не є справедливими та прозорими, позбавляють можливості позивача у терміни, передбачені договором, здійснити оплату, та у майбутньому спричинять застосування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.

Пунктом 10 додатку № 4 до договору № 14421 сторони встановили, що споживач зобов’язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому постачальником електричної енергії. Абзацом 2 даного пункту визначили, що датою отримання рахунка вважається: - при направленні рекомендованим листом – дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту – 3 дні, по області – 5 днів, по Україні – 7 днів); - у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі; - при направленні нарочним – дата вручення споживачу.

Позивач вважає за необхідне викласти абзац 2 у наступній редакції: “Датою отримання рахунка вважається: - при направленні рекомендованим листом — дата отримання рекомендованого листа представником Споживача в поштовому відділенні Укрпошти; - у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена в журналі; при направлені нарочним — дата вручення Споживачу”.

Розглядаючи спір щодо вказаної частини позовних вимог, суд враховує наступне:

Згідно з ч.9 ст. 56 Закону України “Про ринок електричної енергії” загальні положення та умови договору мають бути справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно, не містити процедурних перешкод, що ускладнюють здійснення прав споживача.

У договорі про постачання електричної енергії № 14421 від 01.11.2017 сторони узгодили усі умови, у тому числі пункт 10 додатку № 4 до договору, визначивши дату отримання рахунків.

При цьому, суд враховує, що визначення сторонами у абз. 2 даного пункту договору поштового перебігу узгоджується з затвердженими нормативними строками пересилання поштових відправлень.

Редакція даного пункту договору запропонована позивачем не може бути прийнята судом як обов’язкова для відповідача, оскільки зміст такої редакції не ґрунтується на обов’язковому для сторін нормативно-правовому акті чи домовленості сторін.

Згідно із ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, розбіжності, що виникли між сторонами при зміні договору, можуть бути врегульовані судом у випадках, встановлених договором або законом.

У пункті 2.1 договору сторони узгодили, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Згідно з п. 5.23 ПКЕЕ зміна або розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, здійснюється в порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Доказів істотного порушення відповідачем договору у частині направлення рахунків позивачу та завданої шкоди, із матеріалів справи не вбачається. Не доведено вказаних порушень і позивачем.

До того ж, позивач лише припускає настання для нього несприятливих умов у вигляді застосування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії.

Обґрунтовуючи внесення змін в частині включення пункту 9.8 до договору № 14421 щодо обов’язку відповідача реєструвати податкові накладні, позивач зазначив, що у момент укладення договору (листопад 2017 року) позивач не мав змоги передбачити, що відповідач не буде виконувати свій обов’язок щодо складання та реєстрації податкових накладних та такі дії будуть призводити до збитків споживача.

Щодо цієї частини позовних вимог позивач посилається на норми Податкового кодексу України, якими встановлений обов’язок, у даному випадку відповідача, складати та реєструвати податкові накладні.

Обов’язок по складенню, реєстрації та наданню покупцю податкових накладних визначений законодавчо.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Стаття 201 Податкового кодексу України регулює відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. Визначені обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних; підстави, порядок, умови їх складання і надання; встановлені права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Законодавчо визначені умови - це умови, встановлені імперативно, які поширюють свою дію на відносини сторін незалежно від того, чи погодили сторони таке застосування законодавчих норм до їхніх відносин. Податковий кодекс поширює свою дію на відносини сторін договору незалежно від наявності такої умови у самому договорі.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість зберігається за платником податку протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суд зазначає, що позивач втратить право на включення сум ПДВ, вказаних у відповідних податкових накладних, до складу свого податкового кредиту лише у тому випадку, якщо складені податкові накладні не будуть зареєстровані відповідачем в ЄРПН протягом 1095 календарних днів з дати їх складання.

На час звернення позивача до суду з цими позовними вимогами вищевказаний строк не сплив.

До того ж, метою укладення договору про постачання електричної енергії з боку позивача було саме отримання електричної енергії. Як підтверджують сторони, договір № 14421 від 01.11.2017 діє. Електроенергія за вказаним договором постачається.

Отже, позивачем не доведено наявність правових підстав для розірвання договору відповідно до ч. 2 ст.651 Цивільного кодексу України, у зв’язку з істотним порушенням відповідачем на момент звернення до суду з позовом.

У підставах звернення до суду із цим позовом, позивач також посилається на ст. 652 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 652 Цивільного кодексу України:

1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належних доказів наявності істотної зміни обставин з урахуванням усіх чотирьох умов, встановлених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, позивач не надав.

Не доведено позивачем і наявність виняткового випадку, а саме: коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або призведе до завдання шкоди сторонам.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, погоджені сторонами умови договору про постачання електричної енергії № 14421 від 01.11.2017 зберігають свою чинність протягом усього строку дії договору та є обов’язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи відсутність правових підстав для зміни умов абз. 2 п. 10 додатку № 4 до договору та доповнення договору пунктом 9.8 в редакції, запропонованій позивачем, суд відмовляє в задоволенні цих позовних вимог.

Отже, у задоволенні позову відмовляється повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судовий збір в сумі 1762,00 грн. залишається за позивачем.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з ст. 238 ГПК України та підписано – 26 липня 2018.

Суддя М.В. Мірошниченко