Рішення № 75499700, 26.07.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.07.2018р. Справа №905/510/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської

філії ПАТ "Укртелеком", м.Дніпро

до відповідача Управління поліції охорони в Донецькій області, м.Маріуполь

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 55958,58 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Свістельник Г.О.-по дов.

від третьої особи: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком", м.Дніпро, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Управління поліції охорони в Донецькій області, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 55958,58 грн., у тому числі основний борг в сумі 41151,60 грн., інфляція в сумі 12195,54 грн. та три проценти річних в сумі 2611,44 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг електрозв'язку №82 від 29.10.2003р. з урахуванням угоди про заміну сторони від 01.01.2016р. щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманих телекомунікаційних послуг за період з лютого по грудень 2015р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 02.04.2018р. №905/510/18, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на:

- відсутність у сторін документів щодо обсягу переданих від позивача відповідачу послуг під час підписання трьосторонньої угоди про заміну сторони у зобов'язанні, внаслідок чого неможливо визначити обсяг переданих йому зобов'язань;

- визнання кредиторських вимог позивача Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м.Краматорськ, внаслідок чого відсутній обов'язок відповідача сплачувати спірну суму заборгованості;

- відсутність документального підтвердження наданих послуг, приймаючи до уваги місцезнаходження Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м.Краматорськ, відсутність доказів вручення рахунків-актів споживачу;

- невірне нарахування інфляції.

Крім цього, у даному відзиві відповідачем заявлено про застосування до позовних вимог позовної давності.

19.04.2018р. на електронну адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив від 19.04.2018р., згідно якої позивач стверджує про те, що:

- відповідачем було отримано всі оригінали документів на виконання договору про надання послуг електрозв'язку №247 від 03.05.2007р. під час підписання угоди про заміну сторони;

- спірний договір не було розірвано або визнано недійсним в судовому порядку;

- споживачем не подано заяв про наявність пошкодження телекомунікаційних мереж та технічних засобів, що виключає обов'язок позивача проводити будь-які відновлювальні роботи та робити перерахунок заборгованості;

- правові підстави для відключення телекомунікаційних послуг та розірвання договору або здійснення перерахунку в зв'язку з пошкодженням телекомунікаційних мереж та технічних засобів у розумінні п.11 ч.1 ст.32 Закону України «Про телекомунікації», п.п.35, 52, 53, 55 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012р. та п.п.3.1.2 і 5.2 договору у позивача були відсутні;

- відповідач своїм правом передбаченим законом та договором (п.3.1.2 договору) на відмову від договору не скористався;

- про факт наявності договірних відносин із позивачем відповідачу було відомо.

Крім того, зі змісту вказаної відповіді на відзив позивачем надано пояснення щодо суми нарахування основного боргу.

15.05.2018р. відповідачем надано суду заперечення на відповідь на відзив від 10.05.2018р. №756, в яких останній зазначив, що:

- позивачем не проводилось жодних дій, направлених на реальну передачу прав та обов'язків за договором №247 від 03.05.2007р. від третьої особи до відповідача, а послуги електрозв'язку надавалися не відповідачу, а третій особі;

- фактично передача-приймання певних прав та обов'язків сторін не відбулась, а на початку 2016р. спірний договір взагалі було припинено;

- дію договору №247 від 03.05.2007р. не можна поширювати на відносини між позивачем та відповідачем починаючи з березня 2015р., оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління поліції охорони в Донецькій області було створено 07.11.2015р.;

- рішенням ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області кредиторські вимоги позивача були визнані та включені до четвертої черги вимог кредиторів, а тому питання повернення вказаного боргу є врегульованим у відповідності до приписів ст.121 ЦК України.

Разом з тим, до вказаного заперечення відповідачем додано копію рішення Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м.Краматорськ за результатом розгляду вимог кредитора (позивача).

Згідно з ухвалою від 16.05.2018р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м.Краматорськ.

Третя особа 04.06.2018р. надала письмові пояснення від 25.05.2018р. №78л/к, за змістом яких зазначила, що Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області оплатило отримані послуги електрозв'язку за договором №247 від 03.05.2007р. по березень 2015 року а тому, питання погашення зазначеної заборгованості є вирішеним та підстави для стягнення зазначеного боргу повторно з відповідача відсутні, а позовні вимоги незаконні.

22.06.2018р. відповідачем надано письмові пояснення по справі від 13.06.2018р. №821, згідно яких відповідач стверджує, що він не є правонаступником третьої особи та зауважив, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області перебуває у стані припинення та не має правонаступників.

22.06.2018р. від позивача надійшли письмові пояснення від 19.06.2018р., згідно яких пояснено щодо посилань третьої особи на висновки Донецької торгово-промислової палати, а також заявлених кредиторських вимог.

22.06.2018р. третьою особою надано заяву №78Л/К від 18.06.2018р. на долучення документів до матеріалів справи, а саме - акту звіряння розрахунків за договором №82 від 29.10.2003р. підписаного позивачем, відповідачем та третьою особою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено, 29.10.2003р. між позивачем та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (третьою особою) був підписаний договір №82 про надання послуг електрозв'язку, згідно з умовами якого позивач надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку №1, і безплатні послуги, перераховані в додатку №2.

У пунктах 1-34 додатку №1 до договору сторонами визначено перелік послуг електрозв'язку, які надаються споживачеві, зокрема: встановлення телефону, надання місцевого та автоматичного міжміського, міжнародного телефонного зв'язку, заміна номера телефону, тимчасове включення і відключення телефону, організація безпосереднього зв'язку, встановлення радіоточок, установлення вуличних гучномовців, інформаційно-довідникові послуги, надання в оренду трактів, каналів, ліній зв'язку та абонентських пристроїв та інше.

У додатку №2 до договору сторонами узгоджено перелік послуг електрозв'язку, які надаються безоплатно.

За змістом додатку до договору, який підписаний сторонами, місцем встановлення узгоджено по вул.Культурна, 3; надано п'ять номерів телефонів (один знятий 28.09.2004р.), три радіоточки.

Підприємство зв'язку зобов'язане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, проводити реєстрацію придбаних споживачем абонентських пристроїв телематичних служб та передавання даних, усувати пошкодження телефонного зв'язку та радіомережі в контрольні технологічні терміни, проводити перерахунок абонентної плати у певних випадках, задовольняти потребу споживача у послугах проводового мовлення тощо (п.2.1 договору).

В свою чергу, споживач (третя особа) має право у разі відсутності потреби в послугах електрозв'язку відмовитись від їх отримання та припинити дію договору, користування додатковими (сервісними) видами послуг, які надаються по телефону, користуватися автоматичним міжміським та міжнародним телефонним зв'язком, якщо це передбачено технічними можливостями обладнання АТС, користуватися додатковими точками безоплатно тощо (п.3.1 договору).

Відповідно до розділу 4 договору послуги, які надаються позивачем, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою з поданням рахунків системою оплати (п.4.2 договору).

Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати), якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС (п.4.3 договору).

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг (п.4.5 договору).

Нарахування плати за користування телефоном та іншими абонентськими пристроями здійснюється з дня їх включення (п.4.9 договору).

Згідно розділу 7 договору останній набирає чинності з дня його підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

01.01.2016р. між позивачем, третьою особою та відповідачем підписано угоду про заміну сторони.

За змістом даної угоди третя особа передає, а відповідач набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов'язань за договором №82 від 29.10.2003р. та визнається стороною по договору замість третьої особи.

Позивач надає свою згоду на заміну сторони у договорі.

За змістом п.6 угоди остання набуває чинності з дати підписання і діє протягом усього періоду чинності договору від 29.10.2003р. №82. На підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникла з 01.07.2014р. включно.

Виходячи зі змісту позовної заяви, у зв'язку з наданням позивачем послуг електрозв'язку за період з лютого 2015р. по грудень 2015р. відповідно до рахунків-актів у відповідача існує зобов'язання сплатити заборгованість в сумі 41151,60 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, письмових поясненнях.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Юридична особа вважається створеною згідно із ст.87 Цивільного кодексу України з дня її державної реєстрації.

Управління поліції охорони в Донецькій області утворене відповідно до п.4 ст.3, ст.13, ч.1 ст.15, п.п.19, 20 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», наказом голови Національної поліції України від 06.11.2015р. №48 «Про затвердження Положення про Управління поліції охорони в Донецькій області».

07.11.2015р. відбулась державна реєстрація створеного розпорядчим актом органу державної влади Управління поліції охорони в Донецькій області (відповідача).

Згідно Положення про Управління поліції охорони в Донецькій області останнє є територіальним органом Національної поліції, що здійснює свою діяльність за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, оперативно підпорядковуючись Департаменту поліції охорони. Управління поліції охорони в Донецькій області є правонаступником Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, до основних видів діяльності якого відноситься охорона об'єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами; охорона на договірних засадах фізичних осіб та об'єктів права приватної і комунальної власності, здійснення технічних заходів охоронного призначення, технічний захист інформації, реагування на спрацювання технічних засобів охоронного призначення тощо.

Таким чином, внаслідок проведення 07.11.2015р. державної реєстрації Управління поліції охорони в Донецькій області останнє стало здатним набувати цивільні права та відповідні обов'язки, бути суб'єктом цивільних відносин.

Як було зазначено вище, 01.01.2016р. між позивачем, третьою особою та відповідачем підписано угоду про заміну сторони, за змістом якої відповідач фактично замінив третю особу у зобов'язаннях, що виникли з договору про надання послуг електрозв'язку від 29.10.2003р. №82.

При цьому, як було узгоджено сторонами, на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.07.2014р.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідачем угода про заміну сторони у зобов'язанні від 01.01.2016р. не оспорюється, доказів незаконності змісту угоди, недотримання форми, невідповідності волі та волевиявлення, наявності дефектів суб'єктного складу не надано.

Таким чином, за висновками суду, у зв'язку з укладанням сторонами угоди від 01.01.2016р. до договору №82 від 29.10.2003р. права та обов'язки, які існували у третьої особи за даним договором з 01.07.2014р. перейшли до відповідача.

Посилання відповідача на відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області суд до уваги не приймає.

Зокрема, у даному випадку відбулась заміна сторони у зобов'язанні не внаслідок правонаступництва, а саме у зв'язку з досягненням всіма сторонами згоди на таку заміну сторони у зобов'язанні. Відповідач, підписуючи дану угоду, погодився з набуттям прав та обов'язків третьої особи за договором №82 від 29.10.2003р. починаючи з 01.07.2014р. Відповідні оригінал договору №82 від 29.10.2003р. та укладені на його виконання документів були передані третьою особою відповідачу разом з підписанням угоди, про що зазначено у п.4 угоди. Будь-яких застережень, зауважень відповідач з цього приводу, надана угода не містить.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами про стягнення заборгованості за певний період саме позивач має надати відповідний розрахунок, а також довести наведені у цьому розрахунку нарахування.

Виходячи зі змісту наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором №82 від 29.10.2003р. (а.с.19), наявні відомості про заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 41151,60 грн. за період з 07.2014р. по 12.2015р. При цьому, згідно розрахунку крім спірного періоду лютий-грудень 2015р. позивачем також враховано заборгованість в сумі 6004,69 грн. станом на 01.07.2014р., а також заборгованість за період з липня 2014р. по січень 2015р.

В підтвердження даних нарахувань позивачем до справи додано рахунки-акти від 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.05.2015р., 30.06.2015р., 31.07.2015р., 31.08.2015р., 30.09.2015р., 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р.

Згідно із п.72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг у разі здійснення розрахунків за отримані телекомунікаційні послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Вказані рахунки-акти виставляються (формуються) авторизованим програмним забезпеченням згідно вимог ст.24 Закону України «Про телекомунікації» щодо відповідності стандартам і технічним регламентам технічних засобів телекомунікацій. Підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікацій здійснюється із Законом України «Про підтвердження відповідності» відповідно до вимог НКРЗІ.

Надані до матеріалів справи рахунки-акти роздруковані із автоматизованого програмного забезпечення згідно вимог ст. 24 Закону України «Про телекомунікації».

Відповідно до п. 5.15 Умов порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Укртелеком», що оприлюднені на офіційному web-сайті http://www.ukrtelecom.ua, кількість та вартість послуг телекомунікаційних послуг, наданих абоненту в розрахунковому періоді, визначається відповідно до показників автоматизованої системи розрахунків за послуги, що належить позивачу, та тарифу/тарифного плану на кожну окрему послугу.

Відповідачем відомості, викладені у актах-рахунках, не спростовані.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вказувалось вище, згідно п.4.5 договору №82 від 29.10.2003р. розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

При цьому, за висновками суду, враховуючи відсутність у відповідача прав та обов'язків за договором №82 від 29.10.2003р. до 30.06.2014р., відсутні й відповідні правові підстави для виникнення у відповідача зобов'язання сплачувати надані послуги до цієї дати.

Так, відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність обов'язку у відповідача сплатити вартість наданих позивачем послуг за період з липня 2014р. по грудень 2015р.

Як встановлено, згідно розрахунку позивача за період з липня 2014р. по грудень 2015р. нараховано заборгованість в сумі 69996,22 грн. У графі 3 розрахунку містяться відомості щодо проведених третьою особою оплат на суму 34849,31 грн.

Сторонами до матеріалів справи додано акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний також третьою особою. Згідно даного акту звірки за відомостями позивача заборгованість за договором №82 від 29.10.2003р. становить 41151,60 грн., у відповідача заборгованість відсутня, у третьої особи борг дорівнює 34822,43 грн.

При цьому, третьою особою до справи додано копії платіжних доручень №8005 від 31.07.2015р., №9192 від 01.09.2015р., згідно яких третьою особою сплачено на користь позивача грошові кошти за лютий та березень 2015р. (тобто, за місяці, що входять до спірного періоду) на суму 7841,16 грн.

Платіжні доручення №8006 від 31.07.2015р., №9193 від 01.09.2015р., які також додані третьою особою, судом не враховуються, оскільки даними платежами третьою особою сплачувалась на користь позивача пеня, а не основний борг.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Крім цього, загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. N22 (далі по тексту „Інструкція").

При цьому, відповідно до п.1.3 Інструкції її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за таким видом розрахункових документів як платіжне доручення.

За змістом п.1.30 ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п.1.4 Інструкції платіжним дорученням є розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Пунктом 3.8 Інструкції передбачено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи зі змісту наданого третьою особою платіжного доручення №8005 від 31.07.2015р. в графі призначення платежу третьою особою було зазначено: „Оплата рах.№1403100067000823.2.2015 від 28.02.2015р. за послуги зв'язку згідно дог.82". В графі призначення платежу платіжного доручення №9192 від 01.09.2015р. третьою особою було зазначено: „Оплата рах.№1403100067000823.3.2015 від 31.03.2015р. за послуги зв'язку згідно дог.82".

Проте, дані платежі щодо погашення заборгованості за лютий, березень 2015р. у розрахунку позивача не враховані.

Посилання відповідача на неотримання Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області послуг від позивача у повному обсязі, внаслідок його знаходження та реєстрації до листопада 2014р. в місті Донецьку, втрати частини майна внаслідок проведення антитерористичної операції суд відхиляє, враховуючи, що в період безпосереднього отримання даних послуг відповідач ще не набув прав та обов'язків сторони за договором №82 від 29.10.2003р. та, які наслідок, не може знати про стверджувані обставини. При цьому, третьою особою будь-яких доказів щодо звернення до позивача з вимогою про припинення договору, відмови від отримання послуг в період з липня 2014р. по листопад 2014р., наявності претензій щодо якості, обсягу наданих послуг до справи не надано.

Відповідач у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, письмових поясненнях також стверджує про відсутність в нього зобов'язання зі сплати спірної заборгованості внаслідок визнання даного боргу ліквідаційною комісією третьої особи та прийняття рішення від 26.02.2016р. №37 л/к про їх задоволення в порядку визначеному ч.4 ст.112 Цивільного кодексу України.

Проте, за висновками суду, зі змісту даного рішення відсутні будь-які відомості щодо визнання кредиторських вимог позивача саме за договором №82 від 29.10.2003р. Інших доказів в підтвердження викладених обставин відповідачем, третьою особою до матеріалів справи не надано.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приймаючи до уваги умови договору №82 від 29.10.2003р. щодо проведення розрахунку не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідач мав сплатити вартість наданих позивачем послуг, відповідно, не пізніше 20.08.2014р., 20.09.2014р., 20.10.2014р., 20.11.2014р., 20.12.2014р., 20.01.2015р., 20.02.2015р., 20.03.2015р., 20.04.2015р., 20.05.2015р., 20.06.2015р., 20.07.2015р., 20.08.2015р., 20.09.2015р., 20.10.2015р., 20.11.2015р., 20.12.2015р, 20.01.2016р.

Як наслідок, право позивача на відповідний позов виникло з 21.08.2014р., з 21.09.2014р. та т.д.

Виходячи з того, що позовна заява направлена до суду 15.03.2018р. (згідно поштового штампу на конверті), судом встановлено, що позивачем не дотримано встановлений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2014р. по січень 2015р.

Згідно із п.4 ст.267 Цивільного кодексу України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позовних вимогах.

За приписом п.5 ст.267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поважними причинами є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову до суду неможливим або ускладненим.

Відповідного клопотання про захист порушеного права позивачем до матеріалів справи не надано.

Наявності поважних причин пропуску позивачем встановленого трирічного строку позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2014р. по січень 2015р. судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за період з липня 2014р. по січень 2015р. підлягають залишенню без задоволення.

Як наслідок, позов про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за надані послуги підлягає частковому задоволенню в сумі 34822,43 грн. за період з лютого 2015р. по грудень 2015р.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 12195,54 грн. за період з лютого 2016р. по лютий 2018р. та три проценти річних в сумі 2611,44 грн. за період з 01.02.2016р. по 14.03.2018р.

Враховуючи висновки суду про часткову неправомірність позовних вимог, а також пропуск позовної давності по вимогах за період з липня 2014р. по січень 2015р., внаслідок проведеного судом перерахунку, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляція в сумі 10319,85 грн. з лютого 2016р. по лютий 2018р. та три проценти річних в сумі 2209,80 грн. за період з 01.02.2016р. по 14.03.2018р.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 81, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком", м.Дніпро до Управління поліції охорони в Донецькій області, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 55958,58 грн., у тому числі основний борг в сумі 41151,60 грн., інфляція в сумі 12195,54 грн. та три проценти річних в сумі 2611,44 грн., за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м.Краматорськ, задовольнити частково.

Стягнути з Управління поліції охорони в Донецькій області 87515, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. Італійська, буд. 84, р/р 26006212000076 в відділенні №313/04 АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 40109189) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 18, р/р №2600231843 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851, ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" (49101, м. Дніпро, вул. Херсонська, буд. 26, ЄДРПОУ 25543196, адреса для листування: 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, 85) основний борг в сумі 34822,43 грн., три проценти річних в сумі 2209,80 грн. та інфляцію в сумі 10319,85 грн., всього заборгованість в сумі 47352,08 грн., судовий збір в сумі 1491,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 26.07.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 26.07.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина