Ухвала суду № 75499590, 25.07.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

25.07.2018м. ДніпроСправа № 904/478/16

За скаргою Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

на дії Центрально - міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

У справі

за позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Потапенко Володимира Володимировича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 11 220,10 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді

Суддя Назаренко Н.Г.

За участю секретаря судового засідання Клевець К.В.

Представники:

Від позивача (стягувача): не з'явився

Від відповідача (боржника): не з'явився

Від Центрально - міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Потапенко Володимира Володимировича суму основного боргу у розмірі 6 240,61 грн., 3% річних - 645, 17 грн. інфляційні втрати - 4634,32 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 1031 від 15.10.2010р.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2016 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Потапенко Володимира Володимировича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) основний борг в розмірі 6 240,61 грн. (шість тисяч двісті сорок грн. 61 коп.), інфляційні втрати - 4 634,32 грн. (чотири тисячі шістсот тридцять чотири грн. 32 коп.), 3% річних 345,17 грн. (триста сорок п'ять грн. 17 коп.), витрати по сплаті судового збору - 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

28.03.2016 на виконання зазначеного рішення видано наказ.

04.07.2018 на адресу суду від Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" надійшла скарга на дії Центрально-міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій скаржник просить:

- скасувати постанову державного виконавця Центрально-міського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про повернення виконавчого документа стягувачеві № 54129911 від 04.06.2018 та відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа № 904/478/16 від 28.03.2016 виданого Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Потапенко Володимира Володимировича, 50000, м. Кривий Ріг, вул. Дунайська, буд. 115 на користь АТ "Криворізька теплоцентраль" заборгованості у розмірі 15 598,10 грн.;

- визнати незаконними дії державного виконавця Центрально-міського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Паршевлюка А.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.06.2018 ВП №54129911;

- вжити усіх необхідних заходів згідно законодавства України стосовно фактичного виконання рішення суду на користь АТ "Криворізька теплоцентраль".

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні Центрально-міського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 54129911 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області суду №904/478/16 від 28.03.2016.

04.06.2018р. державним виконавцем Паршевлюк А.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". У даній постанові зазначено, що вжити держаним виконавцем заходами, виявити майно, на яке можливо звернути стягнення не виявилось можливим. Неодноразовими виходами за адресою мешкання, ані боржника, ані будь-кого вдома застати не вдалось.

Супровідним листом №21316/8 від 04.06.2018 вказана постанова була направлена на адресу стягувача та боржника.

Скаржник зазначає, що постанова від 04.06.2018р. винесена передчасно, оскільки державний виконавець, в порушення ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", не вжив усіх передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішення.

Ухвалою суду від 05.07.18 зазначену скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 12.07.2018.

В судове засідання 12.07.2018 представники Позивача (скаржника), Відповідача (боржника) та ВДВС не з'явились, витребуваних судом документів не надали, докази їх належного повідомлення у суду відсутні.

Ухвалою суду від 12.07.2018 розгляд скарги було відкладено на 25.07.2018, з метою дотримання принципу рівності сторін та надання розумного (достатнього) строку для вчинення певних процесуальних дій.

20.07.2018 від Центрально-міського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшли заперечення на скаргу, в яких державний виконавець просив суд відмовити у задоволенні скарги. В обґрунтування своїх заперечень представник державної виконавчої служби зазначив, що на виконання до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг 13.06.2017 року був переданий наказ №904/478/16 від 28.03.2016, що виданий Господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення боргу 12598,10 грн з Потапенко Володимира Володимировича на користь ДП «Криворізька теплоцентраль».

14.06.2017 року державним виконавцем на підставі вимог ст. 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» було відкрито виконавче провадження, про що була винесена відповідна постанова, яка за вих№.20161 була направлена сторонам на адресу, вказану у виконавчому документі.

14.06.2017 державним виконавцем було здійснено електронні запити до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України про останнє місце роботи боржника, наявність відкритих рахунків у банках та про перебування на обліку останнього, як пенсіонера.

16.06.2017 на вищевказані запити надійшли електронні відповіді, де було зазначено, що боржник не має ні відкритих рахунків, ні офіційного місця роботи, на обліку, як пенсіонер не перебуває.

20.10.2017 виходом державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: м. Кривий Ріг, вул. Дуиайська,115 перевірити майно, належне боржнику, на яке можливо звернути стягнення, не представилось можливим. Вдома застати нікого не вдалось, про що було складено відповідний акт державного виконавця.

Скаржник у своїй скарзі зазначає, що державним виконавцем не вчинялось таких примусових заходів виконання, як опис та арешт майна з подальшою реалізацією.

Всупереч даному твердженню, представник державної виконавчої служби зазначив, що згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.05.2018, за боржником не значиться зареєстроване на праві власності нерухоме майно, однак, існує два обтяження, які були накладені раніше на все нерухоме майно боржника.

Згідно витягу з порталу державних послуг МВС України будь-яка інформація про зареєстровані транспортні засоби за боржником - відсутня.

03.05.2018 державним виконавцем були повторно здійснені електронні запити до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби, на які того ж дня надійшли відповіді, що боржник не має ні відкритих рахунків, ні офіційного місця роботи, на обліку, як пенсіонер не перебуває.

18.05.2018 державним виконавцем було повторно здійснено вихід за адресою мешкання боржника, а саме: м. Кривий Ріг, вул. Дунайська, 115, однак двері будинку ніхто не відчинив, про що було складено акт державного виконавця. Останньому було залишено виклик з вимогою з'явитись на прийом до державного виконавця.

Саме тому 04.06.2018 державним виконавцем було прийнято рішення завершити виконавче провадження на підставі вимог п.2 ст,5 7 ЗУ «Про виконавче провадження», про що було винесено відповідну постанову.

За викладених обставин, державний виконавець зазначив, що ним було вжито достатньо примусових заходів в рамках виконання виконавчого документа.

25.07.2018 представники позивача (стягувача), відповідача (боржника) та Центрально - міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в призначене судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши подану скаргу, господарський суд встановив таке.

На виконанні Центрально-міського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 54129911 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області суду №904/478/16 від 28.03.2016.

14.06.2017 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, про що була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 54129911, яка супровідним листом №2061 від 14.06.2017 була направлена сторонам виконавчого провадження.

14.06.2017 державним виконавцем було здійснено електронні запити до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України про останнє місце роботи боржника, наявність відкритих рахунків у банках та про перебування на обліку останнього, як пенсіонера.

16.06.2017 на вищевказані запити надійшли електронні відповіді, де було зазначено, що боржник не має ні відкритих рахунків, ні офіційного місця роботи, на обліку, як пенсіонер не перебуває.

20.10.2017 державний виконавець здійснив вихід за адресою боржника для перевірки майна, належного боржнику, на яке можливо звернути стягнення. Проте, вдома застати нікого не вдалось, про що було складено відповідний акт державного виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що 03.05.2018 державним виконавцем було здійснено перевірку майна, зареєстрованого за боржником. Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.05.2018, за боржником не значиться зареєстроване на праві власності нерухоме майно, однак, існує два обтяженняна все нерухоме майно боржника, які були накладені постановами Центрально-міського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 03.01.2012 та від 18.03.2013.

Згідно витягу з порталу державних послуг МВС України будь-яка інформація про зареєстровані транспортні засоби за боржником - відсутня.

03.05.2018 державним виконавцем були повторно здійснені електронні запити до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби, на які того ж дня надійшли відповіді, що боржник не має ні відкритих рахунків, ні офіційного місця роботи, на обліку, як пенсіонер не перебуває.

18.05.2018 державним виконавцем було повторно здійснено вихід за адресою мешкання боржника, а саме: м. Кривий Ріг, вул. Дунайська, 115, однак двері будинку ніхто не відчинив, про що було складено акт державного виконавця. Останньому було залишено виклик з вимогою з'явитись на прийом до державного виконавця.

04.06.2018р. державним виконавцем Паршевлюк А.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". У даній постанові зазначено, що вжити держаним виконавцем заходами, виявити майно, на яке можливо звернути стягнення не виявилось можливим. Неодноразовими виходами за адресою мешкання, ані боржника, ані будь-кого вдома застати не вдалось.

Супровідним листом №21316/8 від 04.06.2018 вказана постанова була направлена на адресу стягувача та боржника.

Скаржник вважає, що постанова від 04.06.2018р. винесена передчасно, оскільки державний виконавець, в порушення ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", не вжив усіх передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішення.

Частиною 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 339, ч.1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За змістом цієї статті Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами від імені України і є обов'язковими для виконання на всій території України. Обов'язковість рішення суду, як одна із засад судочинства також встановлена нормами Конституції України, які є нормами прямої дії. Недотримання цього принципу порушує правовий порядок, встановлений державою.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

За приписом ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 13 Закону передбачені строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій, а саме: під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За ст.36 Закону у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника. Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до ст.48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зобов'язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За ч.3 ст.18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Як визначено п.2 ч.1 ст.37 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Державний виконавець, надав суду належні та достатні докази на підтвердження проведення усіх можливих та необхідних дій щодо виконання рішення суду у справі №904/478/16.

При цьому, стягувачем не долучено до скарги жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, не доведено факту бездіяльності Центрально-міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/478/16 від 28.03.2016р., не додано доказів на підтвердження неправомірності винесення державним виконавцем постанови ВП№54129911 від 04.06.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги скаржника спростовуються матеріалами справи, в зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Законне і обґрунтоване рішення має бути також справедливим у моральному та соціальному аспектах - з урахуванням вимог Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Приписами статті 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" кожному гарантовано захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України від 02.11.2004 №1-33/2004).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232 - 236, 342 - 345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на дії Центрально-міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 25.07.2018р.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено - 25.07.2018.

Суддя Н.Г. Назаренко