Ухвала суду № 75499193, 25.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 липня 2018 року м. Київ № 810/3768/18

Суддя Київського адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, у якому позивач просить:

- зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести перерахунок пенсії за рішенням суду у справі №2-а-4841/11та №2-а-1185/2010.

Пунктом третім частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Пунктом п'ятим частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви, спір виник у зв'язку з виплатою відповідачем позивачеві пенсії у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі, меншому ніж було передбачено вимогами чинного законодавства з урахуванням рішень Ірпінського міського суду Київської області у справах №2-а-4841/11та №2-а-1185/2010.

При цьому, обґрунтовуючи суму пенсії, яку, на переконання позивача, зобов'язаний був у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 виплачувати йому відповідач, позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі №21-504а16.

Наведені обставини дають підстави стверджувати, що про порушення своїх прав внаслідок виплати пенсії, у розмірі, з яким не погоджується позивач, останньому мало б бути відомо принаймні з моменту прийняття Верховним Судом України вказаного рішення, а саме, з травня 2016 року.

Таким чином, строк звернення з цим позовом сплинув у грудні 2016 року.

У той же час, до суду позивач звернувся лише 18.07.2018, тобто за межами процесуальних строків, встановлених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на те, що йому лише у липні 2018 року стало відомо про порушення його прав.

Разом з цим, викладені обставини не можуть бути самостійною підставою для визнання підстав пропущення строку поважними.

Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, саме лише посилання позивача на те, що йому лише зараз стало відомо про порушення його прав, без зазначення обставин, що свідчать про об'єктивну неможливість дізнатись про факти такого порушення раніше, зокрема у 2014 році, - при одержанні відповідних пенсійних виплат, або у 2016 році, - коли була прийнята постанова Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі №21-504а16, не свідчить про пропуск позивачем строків звернення до суду з поважних причин.

У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про те, що позивач не знав і не міг знати про порушення його прав у 2014 році, - при одержанні відповідних пенсійних виплат, або у 2016 році, - коли була прийнята постанова Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі №21-504а16. Або ж зазначити обставини, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд також звертає увагу позивача на інші недоліки позовної заяви, що полягають у наступному.

Відповідно до частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з частиною 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Додані до позовної заяви письмові копії позивачем у спосіб, передбачений статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, не засвідчені.

Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання безпосередньо до суду:

1) письмових пояснень та доказів на їх підтвердження, що свідчать про те, що позивач не знав і не міг знати про порушення його прав у 2014 році, - при одержанні відповідних пенсійних виплат, або у 2016 році, - коли була прийнята постанова Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі №21-504а16, або письмових пояснень та доказів на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду;

2) копій усіх доданих до позовної заяви доказів, засвідчених у порядку, передбаченому частиною 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (підтвердити відповідність копії письмового доказу оригіналу своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення).

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.

2. Позивачеві у десятиденний строк з дня одержання ухвали усунути наведені у ній недоліки у вказаний у ній спосіб.

3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала про набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Леонтович А.М.