Ухвала суду № 75498605, 24.07.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/2609/16-к

Провадження № 1-кп/243/459/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мірошниченко Л.Є,

за участю

секретаря судового засідання Міхєй В.Ю.

прокурора Бакуменко О.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката ОСОБА_2

перекладача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 м. Слов’янська, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018050510000155 від 22.01.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Слов’янського міськрайонного суду Донецької області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки враховуючи суворість покарання, що загрожує ОСОБА_1 в разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується (позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років); вік та стан здоров’я ОСОБА_1 (стан здоров’я задовільний, пенсійного віку не досяг); відсутність стійких соціальних зв’язків на території України (громадянин іншої держави, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає), характеризується посередньо, то існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний, знаходячись на волі, може ухилятися від слідства та суду шляхом втечі на територію Російської Федерації, вчинити вплив на свідків, враховуючи те, що вони є співслужбовцями, та вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачене ст. 408 КК України, тобто самовільне залишення військової частини або нез’явлення до військової частини – дезертирство, з метою ухилитися від виконання обов’язків військової служби, виконання своїх процесуальних обов’язків та ухилитися від кримінального покарання за вчинене. ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, так як вони між собою знайомі, здійснювати психологічний вплив на свідків у кримінальному провадженні, спонукати до зміни наданих небажаних для нього свідчень, а також надання бажаних свідчень у подальшому чи давання завідомо неправдивих свідчень. Підтримавши решту доводів клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні просив у задоволенні клопотанні прокурора відмовити, підтримав клопотання захисника.

Захисник ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого необхідно відмовити, з наступних підстав.

Вирішення питання судом щодо продовження дії запобіжного заходу у відповідності до положень чинного законодавства відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог пункту (с) ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Суд, не погоджується з доводами захисту про необхідність заміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з огляду на наступне.

Так відповідно до КПК України, обвинувачений та його захисник має право звернутися з клопотанням про заміну запобіжного заходу.

В той же час, суд не відхиляє доводів на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Крім того, із матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 раніше не судимий, йому повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який чинним законодавством передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі від п’яти до восьми років.

Для відмови в звільненні особи з-під варти застосовуються принципи конвенційного прецедентного права, такі як ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ «Штегмюллер проти Австрії» 1969 року); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ «Вемгофф проти Німеччини» 1968 року).

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).

Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту не наведено.

Суд, також вважає, необґрунтованими твердження захисника про можливість забезпечення належної поведінки обвинуваченого шляхом обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та не можуть бути прийняті судом, виходячи з конкретних обставин даного кримінального провадження та особи обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При цьому суд враховує відсутність можливості без продовження строку тримання під вартою, встановити обставини, що мають значення в кримінальному провадженні, жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам

Вищевказані обставини у сукупності та дані про особу ОСОБА_1 свідчать про наявність і на даний час ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, у зв’язку з чим недостатньо застосовувати відносно нього більш м`який запобіжний захід для запобігання цьому ризику, тому суд, з урахуванням положень частини 5 статті 176 КПК України, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема “рішення ОСОБА_4 проти Росії від 16 жовтня 2014 року”) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1 з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність визнання його вини за висунутим обвинуваченням, у вчиненні злочинів ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189,ч. 3 ст. 146 КК України, суд вважає за необхідне залишити обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для розгляду кримінального провадження, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 діб, бо саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177-178,183-184,197-199 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону ОСОБА_5 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12018050510000155 від 22.01.2018 року, про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити застосування обраного відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 21 вересня 2018 року.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - відмовити, у зв’язку з відсутністю підстав.

Копії ухвали суду негайно надіслати на адресу Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції Донецької області та вручити обвинуваченому.

Головуючий суддя Мірошниченко Л.Є.