Постанова № 75498404, 19.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

апеляційне провадження №22-ц/796/5348/2018

справа №761/44246/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

судді-доповідача ПоліщукН.В.

суддів Мазурик О.Ф., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Амборської Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням суддді Мальцева Д.О. 04 травня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства &q? т;Банк Михайлівський&q?их; Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування рішення та зобов&q?нн;язання вчинити дії,-

встановила:

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

1. скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. у повідомленнях про нікчемність правочину від 20 липня 2017 року, яким визнано, що переказ коштів (транзакцїй) здійснений ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» (код ЄДРТТОУ 39841850) 19 травня 2016 року в сумі 30000 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-025-000218872 від 11.04.2016» на рахунок НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 та переказ в сумі 167,24 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-025-000218872 від 11.04.2016» на рахунок НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 є нікчемним.

2. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), який має право на відшкодування коштів у розмірі 30167,24 грн., які знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» №980-025-000002968 від 11 квітня 2016 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2018 року провадження у справі закрито.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі посилається на помилковість висновків суду, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ &q? в;Банк Михайлівський&quна; у відзиві на апеляційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, мотивуючи тим, що ухвала суду повністю відповідає вимогам закону та посилається на ряд постанов Великої палати Верховного Суду.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судове засідання учасники справи не з&qu> ;явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предмет позову носить публічно-правовий характер, пов&q? с;язаний із здійсненням державною спеціалізованою установою функцій з управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як убачається з даних веб-сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб:

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 липня 2016 року №1213, про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» з 13 липня 2016 року.

З матеріалів справи убачається, що позивач фактично оскаржує дії щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон № 4452- VІ) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 цього Закону).

Крім того, відповідно до статті 6 Закону № 4452-VІ Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов&q? ;язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За змістом пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VІ рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновок, що Фонд є суб&q?во;єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб&q?нн;єктом владних повноважень у розумінні КАС.

Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, відтак саме в цих учасників виникають відповідні права та обов&quf";язки.

Нормами ст.ст. 26, 27, 28 Закону №4452-VІ врегульовані питання відшкодування вкладникам сум у певних розмірах, встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, та визначено порядок виплати.

Наведене дає підстави для висновку про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону №4452-УІ), відтак такий спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічні правові позиції висловлені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №820/11591/15, від 04 липня 2017 року у справі №820/1648/17.

В частині вимог ОСОБА_2 про скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. у повідомленнях про нікчемність правочину від 20 липня 2017 року, яким визнано, що переказ коштів (транзакцїй) здійснений ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» 19 травня 2016 року в сумі 30000 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-025-000218872 від 11.04.2016» на рахунок НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 та переказ в сумі 167,24 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-025-000218872 від 11.04.2016» на рахунок НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 є нікчемним, колегія суддів вважає за доцільне вказати на наступне.

Звертаючись до суду, позивач вказує на те, що операція з перерахування коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених ч.2 ст.38 Закону №4452-VІ, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет нікчемності. З цих підстав просить скасувати відповідне рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю.

Відповідно до положень ст.ст. 34-43 Закону №4452-VІ на Фонд під час проведення процедури тимчасової адміністрації банку покладається ряд обов&qu ;язків, які належать йому як суб&qu:";єкту владних повноважень, зокрема: розпочати процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку у строк, визначений цим Законом; обов&q?кі;язок здійснити заходи щодо збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку; обов&q?ос;язок затвердити план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку).

Відтак під час виконання цих обов&qupa;язків у межах процедури тимчасової адміністрації Фонд чи уповноважена особа Фонду здійснює владні управлінські повноваження на виконання законодавчо закріплених завдань та функцій.

Після запровадження процедури тимчасової адміністрації банку на Фонд покладено обов&quen;язок вжити заходи щодо забезпечення збереження активів банку, зобов&qu"s;язання втрати майна та збитків банку, передбачені статтею 38 Закону №4452-VІ.

З аналізу положень частин першої та другої статті 38 Закону №4452-VІ убачається, що обов&que=;язок Фонду щодо збереження активів банку реалізується шляхом забезпечення проведення Фондом протягом дії тимчасової адміністрації перевірки правочинів на предмет виявлення таких, що є нікчемними.

Отже обов&qu R;язки Фонду, визначені у статті 38 Закону №4452-УІ, стосуються реалізації законодавчо закріплених функцій та повноважень Фонду та виконуються з метою збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку при проведенні процедури виведення з ринку неплатоспроможного банку під час тимчасової адміністрації.

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 статті 2 Закону №4452-VІ).

Відтак у таких правовідносинах дії Уповноваженої особи Фонду мають публічний та владний характер, а отже спір не може бути віднесено до приватно-правового, який підлягав би розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381, 383, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва 04 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 липня 2018 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.Ф. Мазурик

В.В.Соколова