Ухвала суду № 75497943, 19.07.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25402/18

Провадження № 1-кс/761/17114/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Трубніков А.В.

за участю представника володільця майна - адвоката ОСОБА_1

при секретарі - Вергелес Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «Агропромсервіс» про скасування заходів забезпечення кримінального провадження - арешту нерухомого майна, накладеного в рамках кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12014160500008975, накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 01 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

На розгляд слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло вищезазначене клопотання.

В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2016 р. в рамках кримінального провадження № 12014160500008975 за клопотанням слідчого ГСУ СБ України було накладено арешт, окрім іншого, на на нежитлове приміщення, загальною площею 8 167,5 кв.м.. за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ВАТ «АГРОПРОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 05529159), в забезпечення кредитного договору №1388/1-05 твід 17.10.2005 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (терепішня назва банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО») та ОСОБА_3

При цьому, хоча майнові права на арештоване майно дійсно виступало в якості предмета забезпечення за кредитним договором, однак звернення стягнення на це майно можливе виключно з пістав порушення умов кредитного договору та на підставі рішення суду, окрім іншого, на даний час іпотека щодо майна ТДВ «Агропромсервіс» взагалі є припиненою, що встановлено відповідними рішеннями судів.

Вважаючи накладення арешту необґрунтованим та таким, необхіність у якому насьогодні відпада, заявник в інтересах володільця майна, просить скасувати вказаний захід забезпечення кримінального провадження.

Представник володілцья майна - адвокат ОСОБА_1, у судовому засіданні клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив про його задоволення.

Слідчий ГСУ СБ України, за клопотанням якого було накладено арешт, у судове засідання не з*явився, про розгляд клопотання повідомялвся належним чином.

Слідчий суддя, заслухавши представника володільця майна, дослідивши надані документи, дійшов висновку про таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Отже, накладення арешту на об'єкт права власності є позбавленням його власника можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.

Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що обмеження права будь-якої особи (фізичної або юридичної) розпорядження належним їй майном без достатніх підстав є протиправним.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України, якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

У контексті клопотання, що розглядається слідчим суддею, має бути надана оцінка правомірності суттєвого обмеження власника можливості реалізації ним усієї повноти, тобто усіх складових права власності.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16).

Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв'язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.

Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов'язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Згідно мотивувальною частиною ухвали слідчий Дячук Ю.В., ініціюючи застосування вказаного заходу забезпечення, посилався на те, що службові особи Банку діючи за попередньою змовою з директором ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197, м. Київ, вул.Гайцана, 6), зловживаючи при цьому своїм службовим становищем, діючи всупереч Статуту ПАТ «АБ «Порто-франко», яким визначено порядок відчуження активів товариства, рішення Управління НБУ в Одеській області № 30 від 1 і.08.14 «Про застосування заходу впливу до ПАТ «АБ Порто-франко», без відповідного погодження НБУ, уклали від імені ОСОБА_4 (діючого на Підставі довіреності Банку) та ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» в особі ОСОБА_5 договір факторингу № 1 від 16.08.14 та договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, посвідченим ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.12, внаслідок чого заволоділи активами ПАТ «АБ «Порто-франко» (в тому числі майновими правами за кредитними договорами, які в свою чергу за кредитним договором № 47 від 10.04.14 виступали майновим забезпеченням за кредитом в розмірі 57 500 000 грн. отриманим від Національного банку України для збереження ліквідності Банку) на загальну суму понад 33,19 млн, грн.

У зв*язку із зазначеним, слідчий вважав, що з метою забезпечення виконання вироку суду в частині цивільного позову та можливої конфіскації майна підозрюваних, необхідно накласти арешт на значний перелік майна, у т.ч. нежиле приміщення, щодо якого йдеться у клопотанні.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2018 року (справа № 761/11925/16-к, провадження № 1-кс/761/7381/2016) було задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12014160500008975, та накладено арешт, окрім іншого, на нежитлове приміщення, загальною площею 8 167,5 кв.м.. за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ВАТ «АГРОПРОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 05529159), в забезпечення кредитного договору №1388/1-05 твід 17.10.2005 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (терепішня назва банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО») та ОСОБА_3

Як зазначено у вищевказаному рішенні, арешт накладений з метою забезпечення виконання вироку суду в частині цивільного позову та можливої конфіскації майна підозрюваних.

Наведена мета арешту майна визначена п.3 та п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, згідно з якими арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди

У той же час, відповідно до ч.5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч.6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У той же час слід зауважити, що ТДВ «Агропромсервіс», його посадові особи, не є у даному провадженні підозрюваним, обвинуваченим, засудженим або юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження або особою, якій суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, що виключає можливість накладення арешту з підстав, визначених п. 5 та 6 ст. 170 КПК України.

Слід зазначити, що у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Отже, підсумовуючи, слідчий суддя вважає не співмірним подальше застосування накладеного арешту, зважаючи як на загальну тривалість досудового розслідування та тривалість вжитого обмеження права власності юридичної особи, так і недоведеність підстав для такого арешту, а тому приходить до висновку, що подальше застосування такого виду забезпечення кримінального провадження знаходяться поза розумною межею, яка повинна виправдовувати саме такий спосіб втручання у права власника майна.

Приймаючи до уваги вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що насьогодні, зважаючи на відсутність визначеного процесуального статусу ТДВ «АГРОПРОМСЕРВІС» та тривалість досудового розслідування, відпала потреба у подальшому застосуванні арешту майна, належного Товариству та про відсутність обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння юридичної особи майном та обумовлювали подальший арешт її майна, а відтак наявні достатні підстави для часткового скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 01 квітня 2016 року, в частині належного Товариству нерухомого майна

Враховуючи викладене, керуючись ст. 98, 132, 170, 174 КПК України, слідчий судя

У Х В А Л И В:

Клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «Агропромсервіс»- задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2018 року (справа № 761/11925/16-к, провадження № 1-кс/761/7381/2016) у кримінальному провадженні № 12014160500008975, в частині накладення арешту на нежитлове приміщення, загальною площею 8 167,5 кв.м.. за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ВАТ «АГРОПРОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 05529159), в забезпечення кредитного договору №1388/1-05 твід 17.10.2005 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (терепішня назва банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО») та ОСОБА_3.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя А.В.Трубніков