Ухвала суду № 75497473, 19.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/874/17 Головуючий у І інстанції Сова Т. Г. Провадження № 11-кп/795/481/2018 Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Оседач М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів – Короїда Ю.М., Карнауха А.С.,

при секретарі – Сердюк Т.О.,

З участю учасників судового провадження:

прокурора – Шимка Є.М.,

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_2

захисника – адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 7 серпня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270170000472, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4, захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_6 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2018 року щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючий старшим інспектором групи безпеки в ТОВ «ЕКО», одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

який обвинувачується кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2018 року ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в розмірі 2 859 грн 96 коп.

Цивільний позов прокурора в інтересах Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» Управління охорони здоров’я Чернігівської обласної державної адміністрації задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 6 236 грн 10 коп. витрат на лікування потерпілої.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Не погоджуючись з вироком суду були подані апеляційні скарги в яких:

- захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 просить змінити вирок місцевого суду в частині визнання винним її підзахисного в порушенні п.2.3 (а) Правил дорожнього руху України (далі – ПДР) в частині технічного несправного стану системи головного зовнішнього освітлення мотоцикла «Мінськ», п.2.3 (б) в частині відволікання від керування транспортним засобом, п.2.9 (а), п.12.3, п.19.1 (а) ПДР та на підставі ст.ст. 69, 75 КК України, призначити ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 286 КК України не пов’язане з позбавленням волі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано обставини, що пом’якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, надання допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення злочину і вказує, що зазначені обставини, крім іншого, підтверджуються поясненнями свідків. Також, на її думку, при ухваленні оскаржуваного вироку в повній мірі не було враховано, що раніше ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, а його матір є інвалідом 2 групи. Вважає, що суд міг визнати відсутність умислу у обвинуваченого на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, наявність у нього постійного місця проживання і те, що він раніше, до цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП), не притягувався до адміністративної відповідальності, обставинами, що пом’якшують покарання. Зазначає, що при посиланні у вироку на фактори, які на думку суду підвищують ризик вчинення кримінального правопорушення притягнення її підзахисного 28 травня 2017 року до адміністративної відповідальності за ст..ст. 130, 126 КУпАП поза увагою залишилося те, що постановою апеляційного суду Чернігівської області від 15 вересня 2017 року адміністративне провадження щодо ОСОБА_4 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрито за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Також, вважає, що відсутні належні докази того, що обвинувачений, на час ДТП знаходився в стані алкогольного сп’яніння.

Крім того, на думку апелянта, висновок суду про те, що система головного зовнішнього освітлення мотоцикла «Мінськ» знаходилася у несправному стані спростовується поясненнями свідків і тим, що експертні дослідження мотоцикла проводилися через тривалий проміжок часу після ДТП, на протязі якого до нього мали доступ сторонні особи і він зберігався в неналежному стані. Вважає, що місцевим судом не взято до уваги, що показання потерпілої викликають сумніви і на думку захисника, поведінка потерпілої, яка перебувала в стані алкогольного сп’яніння, могла бути причиною ДТП, в результаті якої остання і отримала тілесні ушкодження;

- обвинувачений ОСОБА_4 в поданій апеляційній скарзі наводить аналогічні вимоги, викладені в апеляційній скарзі його захисника – адвоката ОСОБА_5 та з аналогічних мотивів просить змінити вирок суду. Крім того, в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на даний час він одружився і його дружина є вагітною. Також стведжує, коли під час судового розгляду він дізнався, що потерпіла продовжує лікування, то направив їй кошти в сумі 2000 грн. на лікування. Вважає, що призначене йому покарання є явно несправедливим внаслідок суворості, він має намір в майбутньому допомагати потерпілій, і його допомога буде більш ефективною, якщо він не буде позбавлений волі. В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду, а кримінальне провадження закрити в зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, зазначаючи при цьому, що висновок суду про перебування потерпілої не в стані алкогольного сп’яніння є помилковим з урахуванням інформації КЛПЗ «Обласний наркологічний диспансер», а тому є помилковим відкидання його показань щодо дійсної причини наїзду мотоцикла під його керуванням на перешкоду;

- потерпіла ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуваний вирок та призначити ОСОБА_4 більш суворе покарання у виді позбавлення волі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом не було враховано зухвалу поведінку обвинуваченого, який, на її думку, намагався уникнути відповідальності, звинувачуючи її в причині падіння з мотоциклу. Зазначає, що ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду не вибачився та не надав матеріальної допомоги чи моральної підтримки. Вважає, що судом не було враховано обставину, яка обтяжує покарання, що вона внаслідок дій обвинуваченого отримала тяжкі тілесні ушкодження, періодично лікується та отримала 3 групу інвалідності.

Суд першої інстанції встановив, що 07 серпня 2016 року близько 01 год.00 хв. на автодорозі, яка розташована по вул.Молодіжна в с.Семенівка Менського району Чернігівської області, що прямує від центра села до виїзду з нього в сторону с.Стольне Менського району Чернігівської області, обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, здійснював керування мотоциклом «Мінськ», перевозив пасажирку, яка сиділа за водієм. Рухаючись в напрямку с.Стольне Менського району Чернігівської області, в порушення п.п.а,б,г п.2.3., пп.а п.2.9 , п.12.3 , пп. а п.19.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, для забезпечення безпеки дорожнього руху перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не стежив за технічним станом транспортного засобу і відволікався від керуванням цим засобом у дорозі, під час руху на мотоциклі перевозив пасажира без мотошолома, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, які водій об’єктивно спроможний виявити, не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, на транспортному засобі, не ввімкнув фари ближнього (дального) світла, не переконався в безпечності свого маневру та з’їхав за межі проїзної частини в зустрічному напрямку на узбіччя, де знаходилась електрична опора, в результаті чого пасажирка – потерпіла ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 отримала тілесні ушкодження.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя .

Дії водія мотоцикла «Мінськ» - обвинуваченого ОСОБА_4 щодо експлуатації транспортного засобу без номерного знака не відповідали вимогам пунктів 2.3 (а,б,г), 2.9 (а.), 12.3,19.1 (а) ПДР, які затверджені Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року і знаходяться в прямому причинному зв’язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_3, які просили задовольнити подані стороною захисту апеляційні скарги, представника потерпілої ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_2, яка підтримала подану потерпілою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора, який заперечував проти доводів апеляційних скарг та просив залишити вирок місцевого суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Розглянувши кримінальне провадження в межах поданих апеляційних скарг встановлено, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, в межах визначеного судом обсягу, об’єктивно дослідивши обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, дав їм правильну юридичну оцінку.

Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції були перевірені всі доводи сторони захисту. Не погодившись з ними, суд навів відповідні докази та висновки щодо їх спростування. Доводи обвинуваченого щодо заперечення вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, не знайшли підтвердження і при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Обвинувачення, визнане судом доведеним про фактичні обставини справи, суд першої інстанції обґрунтував сукупністю належних та допустимих доказів, що чітко вбачається зі змісту мотивувальної частини оскаржуваного вироку.

Зокрема, суд першої інстанції свої висновки про винуватість ОСОБА_4 обґрунтував показаннями: самого обвинуваченого, який пояснив, що 6 серпня 2016 року після проведеного ремонту по налагодженню світла в мотоциклі разом з ОСОБА_7 вони поїхали вдвох відпочивати. В кафе він пив безалкогольне пиво. Коли прийшов час повертатися додому, він запропонував потерпілій підвезти її, вона погодилась та сіла на сидіння мотоцикла позаду обвинуваченого. По дорозі зненацька пропало світло в мотоциклі і вони разом з потерпілою впали. Він викликав швидку медичну допомогу та повідомив батьків;

- потерпілої ОСОБА_6, згідно яких 06 серпня 2016 року вона йшла відпочивати до бару та клубу, по дорозі зустріла ОСОБА_7 і обвинуваченого, останній був напідпитку. Після відпочинку обвинувачений запропонував підвезти, на що вона погодилась, але пізніше помітила, що в руках у обвинуваченого, який керував мотоциклом, був ліхтарик. Під час їзди на мотоциклі ліхтарик вимкнувся, а коли ввімкнувся, то вона побачила паркан, потім кущі, далі не пам’ятає що було. Перед тим, як їхати з обвинуваченим додому, потерпіла чула, як знайомий ОСОБА_8 пропонував обвинуваченому підвезти на своїй машині, і на її думку, він напевно бачив, що обвинувачений не тверезий, але останній не погодився;

- свідка ОСОБА_8, який пояснив, що в серпні 2016 року в вечірній час, в центрі села, він бачив як відпочивали потерпіла та обвинувачений і останній був в стані алкогольного сп’яніння та приїхав на мотоциклі, світло фари в якому не працювало, поверталися додому потерпіла та обвинувачений разом на мотоциклі. Через деякий час після того, як вони поїхали, свідкові повідомили, що сталася аварія;

- свідка ОСОБА_9, з показань якої слідує, що в серпні 2016 вона з потерпілою пішли відпочивати в бар, по дорозі зустріли обвинуваченого та ОСОБА_7, які їхали на мотоциклі . В барі всі четверо сіли за один столик, хлопці пили горілку. Вона бачила, що обвинувачений та його товариш були в стані алкогольного сп’яніння. Згодом потерпіла сіла на мотоцикл до обвинуваченого і вони поїхали. Вона звернула увагу на те, що в мотоциклі було дуже слабке освітлення, малий радіус освітлення.

Встановлені судом обставини щодо винуватості ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, крім вищезазначених показань, також підтверджується даними, що містяться у наступних доказах:

- виписці № 8625 із медичної карти стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення ОСОБА_6, згідно якої у останньої визначено діагноз: наслідки важкої відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа. Епідуральна гематома в лівій тім’яно-скроневій області. Операція 07 серпня 2016 року – КПТЧ ( костно-пластична трепанація черепа), видалення епідуральної гематоми у формі цефалгічного , астено-вегетативного синдромів;

- протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07 серпня 2016, який було проведено в с.Семенівка по вул. Молодіжна біля опори 3694 будинки 70-72 та виявлено, що на асфальтобетонному покритті, на головній дорозі, в нічну пору доби, наявні сліди червоного кольору на відстані 9,7 м від опори, а також сліди зіткнення з електроопорою;

- висновку експерта № 442 від 03 листопада 2016 року, згідно якого гальмівна система мотоцикла марки «Мінськ» без номерного знака знаходилась в технічно працездатному та частково відмовному через несправність у вигляді відсутності гальмівного механізму переднього колеса разом з приводом; система рульового керування знаходилась в технічно – працездатному стані, при якому були відсутні будь – які несправності що впливають на її основні вихідні параметри; згідно п. 31.4.1 Правил дорожнього руху України з відсутністю гальмівного механізму переднього колеса разом з приводом, експлуатація мотоцикла марки «Мінськ», без номерного знака заборонена; вказану несправність водій міг виявити шляхом візуального огляду гальмівної системи, перед експлуатацією;

- висновку експерта № 108 від 13 квітня 2017 року, згідно якого система головного зовнішнього освітлення мотоцикла «Мінськ», через несправності, які полягають в замиканні електричних ланцюгів системи електрообладнання, чисельних кустарних скруток та роз’єднань проводів, знаходилась у відмовному стані. Несправності є результатом некваліфікованого технічного обслуговування системи електрообладнання мотоцикла, пошкодження електричних проводів особою, яка виконала ці дії, несправності існували до події ДТП. Водій міг виявити несправності до події ДТП; з вказаними несправностями відповідно до вимог п. 31.6«б» ПДР України, експлуатація мотоцикла в темну пору доби заборонена;

- довідці № 357 від 07 грудня 2016 року про те, що ОСОБА_6, була доставлена до Менської ЦРЛ 07 серпня 2016 року о 02.30; діагноз: ЗЧМТ, забій головного мозку, перелом кісток склепіння, основи черепа, внутрішньо-черепний крововилив, забійна рана лівої скроневої ділянки;

- висновку експерта № 134 від 22 вересня 2016 року про те, що у ОСОБА_6 мають місце тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Тілесні ушкодження потерпілої могли утворитись внаслідок падіння потерпілої з мотоцикла без коляски після зіткнення останнього з бетонним стовпом та послідуючим падінням ОСОБА_6 на тверду поверхню – асфальт та контакту лівої половини голови з тупим предметом;

- результаті токсикологічного дослідження ОСОБА_4 № 815 від 08 серпня 2016 року про те, що при токсикологічному дослідженні виявлено етанол, в концентрації (за методикою ГРХ) сеча 1,95г/л(%о), кров 1,23 г/л(%о);

- висновку експерта № 200 від 18 травня 2017 року про те, що у вказаних умовах, водій мотоциклу повинен був діяти в відповідності до технічних вимог п. 31.1, п. 31.4.1.а), п.31.4.3.а), п.19.1.а), п.12.2., п. 12.1 ПДР України;

- протоколі проведення слідчого експерименту від 17 травня 2017 року про те, що ОСОБА_4 показав, як він керував мотоциклом, де в цей час сиділа потерпіла ОСОБА_6, як впав мотоцикл і як впали водій та пасажир;

- протоколі проведення слідчого експерименту від 17 травня 2017 року про те, що потерпіла ОСОБА_6 розповіла, як вона з ОСОБА_4 07 серпня 2016 року в проміжку часу 01 до 02 год. ночі в с. Семенівка по вул. Молодіжній їхали мотоциклом. ОСОБА_4 був за кермом, вона сиділа ззаду, в мотоциклі не було світла, тому водій тримав у руках ліхтарик і світив ним на дорогу; по дорозі ліхтар потух, водій намагався його ввімкнути і коли ліхтар ввімкнувся, то вони побачили паркан, водій почав вивертати кермо, а вона (ОСОБА_6В.) побачила зліва від себе кущі і більше нічого не пам’ятає;

Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засідання, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і доводи, викладені стороною захисту в апеляційних скаргах, були предметом дослідження під час судового розгляду в суді першої інстанції, вони отримали об’єктивну та належну оцінку в судовому рішенні, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Також суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.

Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою місцевим судом показань обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7 , оскільки ці показання не узгоджуються з сукупністю доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження та здобуті в ході судового розгляду.

Місцевим судом обґрунтовано встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 на час скоєння кримінального правопорушення перебував у стані алкогольного сп’яніння з урахуванням показань: потерпілої, що обвинувачений ще до відпочинку в клубі перебував у стані алкогольного сп’яніння, свідків: ОСОБА_9, яка була очевидцем вживання останнім алкогольних напоїв; ОСОБА_8, який пропонував довести обвинуваченого додому, оскільки спостерігав перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп’яніння. В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений не змін навести доводи, в зв’язку з чим показання свідка ОСОБА_8 можуть вважатися недостовірними і що у останнього є підстави для надання неправдивих показань. Крім того, в сукупності з вказаними показаннями свідків результати токсикологічного дослідження ОСОБА_4 № 815 від 8 серпня 2016 року щодо виявлення в його біологічних зразках етанолу прямо вказують на такий стан обвинуваченого і дане дослідження, на думку колегії суддів, є найбільш достовірним та таким, що не викликає жодних сумнівів. Факт невірного фіксування процедури відбору біологічних зразків, на чому наполягає сторона захисту в поданих апеляційних скаргах, жодним чином не спростовує наявність у крові ОСОБА_4 1,23 г/л (‰) етанолу. Посилання сторони захисту на медичні документи, згідно яких, обвинувачений після скоєння ДТП був клінічно тверезим, жодним чином не може спростувати вищенаведені висновки щодо перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп’яніння.

Доводи сторони захисту, щодо перебування в робочому стані головного зовнішнього освітлення мотоцикла «Мінськ» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції, а всі доводи з цього приводу викладені в поданих апеляційних скаргах є необґрунтованими з огляду на наступне.

Факт неналежного зберігання чи неправомірних дій з мотоциклом у Менському відділу поліції жодним доказом не підтверджується, натомість встановлено відомості з приводу контакту мотоцикла після ДТП лише з рідними обвинуваченого. Крім того, відповідно до висновку експерта № 08 від 13 квітня 2017 року, система головного освітлення мотоцикла через несправності, які полягають у замиканні електричних ланцюгів системи електрообладнання, чисельних кустарних скруток та роз’єднань проводів, знаходилася у відмовному стані і несправність існувала до події ДТП та водій міг їх помітити. Дана обставина також узгоджується з показаннями самого обвинуваченого, його батька та свідка ОСОБА_10, які пояснили, що ввечері 6 серпня 2016 року ремонт несправної фари мотоцикла, з яким у подальшому сталося ДТП, проводився не кваліфікованими особами.

Позиція сторони захисту, що наявність дефектів на дорожньому покритті могли призвести до зміни руху транспортного засобу під керуванням обвинуваченого не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки на підтвердження даної обставини не було надано жодних належних доказів, натомість такі дані відсутні, зокрема, у протоколі огляду місця події, а стан освітлення дороги не може відноситися до причин ДТП.

На думку колегії суддів, доводи захисту обвинуваченого ОСОБА_4 про можливість настання ДТП в результаті дій потерпілої під час їзди на мотоциклі, яка, крім іншого, перебувала в стані алкогольного сп’яніння, є необґрунтованими, безпідставними та такими, які направлені на уникнення відповідальності.

З цього приводу, слід зазначити, що нею самою не заперечувався факт вживання слабоалкогольних напоїв в кафе. Однак, дана обставина, на думку колегії суддів, жодним чином не може виключати вини обвинуваченого та свідчити про відсутність в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження в процесі пересування на транспортному засобі (мотоциклі) під керуванням ОСОБА_4, з недотриманням останнім вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів, що самим обвинуваченим частково і визнається. Він мав забезпечити належний технічний стан транспортного засобу та враховувати всі обставини, які можуть виникнути під час руху, в тому числі поведінку пасажира. Також слід звернути увагу, що саме керування таким транспортним засобом, як мотоцикл без бокового причепу (джерелом підвищеної небезпеки), передбачає нахиляння останнього під час руху, а тому слід вважати, що в ході судового розгляду було достеменно встановлено, що ряд допущених саме обвинуваченим порушень правил безпеки руху призвели до отримання ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. І з врахуванням сукупності вищенаведених доказів у кримінальному провадженні, доводи сторони захисту проте, що ДТП сталася саме з вини потерпілої, яка начебто потягнула обвинуваченого в сторону, є безпідставними.

За наведених підстав, колегія суддів приходить до безумовного висновку про те, що вина ОСОБА_4 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а його дії, судом першої інстанції, кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, яке заподіяло потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд правильно врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується за місцем мешкання та роботи позитивно, його матір є особою з інвалідністю 2 групи. Судом також враховано думку потерпілої, яка наполягала на суворій мірі покарання для обвинуваченого, зміст доповіді Деснянського сектору Чернігівського міського відділу з питань пробації, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та обставину, яка обтяжує покарання – скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.

З вищенаведеним висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку ОСОБА_4 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а призначене покарання у визначеному розмірі є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і вважати його явно несправедливим через суворість чи м’якість, як на цьому наполягають апелянти, є безпідставним.

Доводи обвинуваченого щодо його щирого каяття у вчиненому колегія суддів не можу визнати такими, що заслуговують на увагу та є щирими, оскільки, як вірно зазначено місцевим судом у вироку, окрім сказаної фрази повинно бути доведено поведінкою обвинуваченого, психологічним ставленням до того, що трапилося, толерантного відношення до наслідків та потерпілої, а також щиросердного аналізу своєї поведінки, чого ОСОБА_4, як в ході судового розгляду в місцевому суді так і під час апеляційного розгляду зроблено не було.

Щодо відшкодування завданої потерпілій шкоди, та організацію обвинуваченим збору коштів на лікування потерпілій, то колегія суддів погоджується з висновком судом першої інстанції, що копія сторінки з акаунту фізичної особи щодо збору коштів на лікування потерпілої сприймається як турбота та уболівання за стан здоров’я потерпілої саме автора даного оголошення, а не обвинуваченого ОСОБА_4

Колегія суддів апеляційного суду також зважає, що з моменту ДТП пройшов тривалий проміжок часу, на протязі якого, обвинувачений, за наявності щирого бажання міг би вибачитися перед потерпілою та знайти шляхи для примирення. Однак і на час апеляційного розгляду, з огляду на подану апеляційну скаргу потерпілою, остання не вибачила обвинуваченого, а наполягає на більш суворому покаранню для нього.

Доводи апеляційної скарги потерпілої щодо неврахування в якості обтяжуючої покарання обставини – наслідків вчиненого кримінального правопорушення колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки останні передбачені в статті Особливої частини КК України, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, а тому не можуть ще раз враховуватися при призначенні покарання.

Посилання сторони захисту про зазначення місцевим судом фактору, який підвищує ризик вчинення кримінального правопорушення - факт притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованими, оскільки дане формулювання викладене в досудовій доповіді Деснянського сектору Чернігівського міського відділу з питань пробації, який лише враховувався судом першої інстанції в сукупності з іншими характеризуючими даними про особу обвинуваченого.

Вирок суду є законний, обґрунтований і справедливий, а тому скасуванню не підлягає.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4, захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_6 – без задоволення, а вирок Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2018 року щодо ОСОБА_4 - без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

М.М. ОСОБА_11 ОСОБА_12 Карнаух