Вирок № 75497074, 24.07.2018, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/937/18

Провадження №1-кп/743/74/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області:

у складі: головуючої судді - Павленко О.В.,

при секретарі Воєдило О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018270000000004 від 05.01.2018 року відносно обвинуваченого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, такого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого водієм у ФОП ОСОБА_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, Києво – Святошинського району Київської області, раніше не судимого,

за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 333 Кримінального Кодексу України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор Домашенко С.М.,

обвинувачений ОСОБА_1,

захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, не будучи суб’єктом міжнародних передач товарів, маючи в своєму розпорядженні скло переднє ліве ТСК006.01.000-01 №006240031017, яке ідентифіковане Державною службою експертного контролю України, як товар військового призначення та в порушення вимог законодавства України в сфері здійснення міжнародних передач товарів військового призначення, а саме Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», Постанови Кабінету міністрів України № 1807 від 20.11.2003 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», а також в супереч вимог абзацу 2 підпункту 7 пункту 1 Указу Президента України від 27.08.2014 «Про заходи щодо удосконалення державної військово-технічної політики» вирішив перемістити його через митний кордон України з приховуванням від митного контролю на територію Республіки Білорусь без відповідного на те дозволу (висновку) Державної служби експертного контролю України.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, ОСОБА_1 20.12.2017 розмістив з приховуванням від митного контролю у напівпричепі KOGEL р.н. НОМЕР_1 автомобіля НОМЕР_2, на якому слідував в якості водія, серед іншого вантажу, скло переднє ліве ТСК006.01.000-01 №006240031017 та цього ж дня близько 14 год. прибув у зону митного контролю митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС, де під час проведення письмового декларування, навмисно не заявив про наявність у нього товарів військового призначення.

Однак, свій злочинний умисел, спрямований на порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, а саме на переміщення через митний кордон України на територію Республіки Білорусь скла переднього лівого ТСК006.01.000-01 №006240031017, яке ідентифіковане Державною службою експертного контролю України, як товар військового призначення, ОСОБА_1 не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки, вищезазначене скло було виявлене в напівпричепі KOGEL р.н. НОМЕР_1 автомобіля НОМЕР_2 під час проведення поглибленого митного контролю та у подальшому вилучене.

Згідно листа Державної служби експортного контролю України скло переднє ліве ТСК006.01.000-01 №006240031017 в установленому порядку відповідає найменуванню та опису товарів за позицією ML 10.b Додатку до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.11.2003 №1807 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення».

Відповідно до листа Державної служби експортного контролю України № 732/30-18 від 26.02.2018 скло переднє ліве ТСК006.01.000-01 ідентифіковане як товар військового призначення. Експорт (тимчасове вивезення) скла переднього бокового ТСК006.01.000-01 лівого здійснюється на підставі дозволу (висновку) ДСЕК.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив закінчений замах на порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експертному контролю, тому умисні дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації через частину 2 статті 15 за частиною 1 статті 333 Кримінального Кодексу України.

24 липня 2018 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором Домашенко С.М., в присутності захисника ОСОБА_3, у відповідності до положень статті 472 КПК України, укладена угода про визнання винуватості.

Прокурор Домашенко С.М., обвинувачений та його захисник – адвокат ОСОБА_3 підтримали угоду та просили суд її затвердити.

Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_1 беззаперечно визнав вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 333 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин правопорушення, а також покарання, яке повинен нести обвинувачений в межах санкції ч.1 ст. 333 КК України у виді штрафу в сумі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно п. 2 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо злочинів середньої тяжкості.

Судом встановлено в підготовчому судовому засіданні, що ОСОБА_1 беззаперечно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 333 КК України, який згідно ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Обвинуваченому ОСОБА_1 цілком зрозумілі права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що умови угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб, міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч. 1 ст.333 КК України та положенням ч. 2 ст. 56 КК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, виконання угоди обвинуваченим є можливим.

Відповідно до вимог ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 24 липня 2018 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_1А та прокурором Домашенко С.М. у кримінальному провадженні в ЄРДР № 22018270000000004 від 05.01.2018 року.

Вирішуючи питання про необхідність продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, суд доходить висновку, що з врахуванням поведінки обвинуваченого щодо виконання своїх процесуальних обов’язків, потреба у застосуванні запобіжного заходу до набрання вироком чинності відсутня.

Речовими доказами слід розпорядитися у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314, 370, 371, 373, 374, 475 КПК України суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 24 липня 2018 року про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором Домашенком Сергієм Миколайовичем у кримінальному провадженні в ЄРДР № 22018270000000004 від 05.01.2018 рокуза ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 333 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним відповідно до частини 2 статті 15 КК України у закінченому замаху на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 333 Кримінального Кодексу України та призначити узгоджене угодою від 24 липня 2018 року про визнання винуватості покарання у виді 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, застосований до ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.06.2018 року - скасувати.

Речові докази – скло переднє ліве ТСК006.01.000-01 №006240031017, яке є предметом злочину, відповідно до п. 5 ч.9 ст. 100 КПК України, конфіскувати в дохід держави; турбохолодильник 5063АТ № 11202 повернути власнику –ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених частиною 4 статті 394 КПК України до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.В. Павленко