Рішення № 75496510, 10.07.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17528/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.,

при секретарі Грінкевич А.І.,

за участі сторін:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Чорного В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, 3-я особа ОСОБА_4 про визнання незаконними і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2017 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації посилаючись с нате, що на підставі ордеру НОМЕР_1, виданого 04 жовтня 1989 року Дніпровською районною радою народних депутатів, позивачу на сім'ю в складі 4 осіб була надана службова квартира АДРЕСА_1. Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 01 липня 2016 року вищезазначена квартира була виключена зі складу службових. 02 серпня 2017 року позивач звернулася до відповідача з належним чином оформленою заявою про приватизацію цієї квартири. На час подання цієї заяви в квартирі були зареєстровані і проживали чотири особи: позивач, її чоловік, донька та син, які відмовилися від свого права приватизації і не заперечували проти приватизації квартири позивачем. Однак, рішенням Органу приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 22 серпня 2017 року №43-1048, позивачеві неправомірно було відмовлено, тому вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року відкрито провадження у даній справі. (а.с.27)

Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4. (а.с.74-75)

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просить суд визнати незаконним і скасувати рішення Органу приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 22 серпня 2017 року №43-1048; зобов'язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію передати позивачу у власність шляхом приватизації квартиру АДРЕСА_1. Подала письмові заперечення на відзив, долучені до матеріалів справи (а.с.43-44), в яких зазначила, що малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_11 є онуками позивача, отже у відповідності до ст.64 ЖК Української РСР не відносяться до членів сім'ї останньої. Відповідачем було складено акт про проживання дітей в квартирі, який містив недостовірну інформацію, оскільки представники служби у справах дітей до квартири не заходили. На справді діти з народження проживають разом з батьками АДРЕСА_2, отже є такими, що втратили право користування квартирою за спірною адресою.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, подав письмові заперечення на позовну заяву, долучені до матеріалів справи (а.с.33-36) в яких зазначив, що звертаючись із заявою про приватизацію квартири, позивачем була надана довідка про склад сімї, в якій не були зазначені малолітні діти, які фактично проживали в даній кваритирі, а право особи на приватизацію квартири пов'язується саме з фактом проживання в ній, не залежно від реєстрації. Батьками малолітніх дітей здійснено зняття останніх з реєстрації місця проживання, чим порушено право малолітніх на приватизацію квартири та на житло.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, заяв чи клопотань до суду не подала.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 04 жовтня 1989 року виконавчим комітетом Дніпровської районної ради народних депутатів гр. ОСОБА_3 видано ордер НОМЕР_1 на право заняття службової трикімнатної квартири в АДРЕСА_3, на сім'ю з 4 осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_6 - чоловік, ОСОБА_7 - донька, ОСОБА_8 - син. (а.с.7-8)

Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 01 липня 2016 року №352 квартира АДРЕСА_4, в якій проживає ОСОБА_3 сім'єю з семи осіб, виключена зі складу службових. (а.с.9)

Відповідно до довідки форми №4, виданої Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» 26 липня 2017 року, в квартирі за адресою: АДРЕСА_5, постійно мешкають: ОСОБА_3 - власник особового рахунку, ОСОБА_6 - чоловік, ОСОБА_9 - донька, ОСОБА_8 - син. (а.с.10)

За нормою статті 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Статтею 9 ЖК Української РСР встановлено, що до житлових прав громадян відноситься право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачено законом.

02 серпня 2017р. ОСОБА_3 звернулася до Відділу (орган) приватизації державного житлового фонду Дніпровської у м. Києві районної державної адміністрації із заявою про оформлення передачі їй у приватну власність квартира АДРЕСА_1. (а.с.6)

22 грудня 2016 року іншими зареєстрованими на той час у вищевказаній квартирі особами - ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було складено нотаріально посвідчені заяви, згідно яких дані особи заявляли, що вони не заперечують проти приватизації вищевказаної квартири позивачем та підтвердили, що не брали участі у приватизації жодного з об'єктів державного житлового фонду. (а.с.12-14)

Ці заяви були долучені позивачем до її заяви про оформлення передачі їй у приватну власність квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Органу приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 22 серпня 2017 року №43-1048 відмовлено ОСОБА_3 ат членам її сім'ї в приватизації квартири АДРЕСА_1, з посиланням на те, що заява про відмову від участі в приватизації на користь інших членів сім'ї не передбачена чинним законодавством. Також в рішенні зазначено, що ОСОБА_4 (невістка позивача), яка видула з місця реєстрації 12 червня 2017 року вважається тимчасово відсутньою (ч.1 ст.71 ЖК УРСР), а квартира була виключена зі складу службових складом сім'ї з 7 осіб, у тому числі 2 неповнолітніх - ОСОБА_5, 2007р.н. та ОСОБА_5 - 2011 р.н. Зазначені діти постійно проживають в квартирі, отже їх батьками свідомо здійснено зняття малолітніх з реєстрації, чим порушено право дітей на приватизацію житла. (а.с.15- 17).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Порядок передачі квартир у власність громадян регулюється Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом(ч. 10, 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

У відповідності до ч.1 ст.5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», яка кореспондується з п.5 Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно виходячи з розрахунку санітарної норми (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю).

Вищевказаним законом також визначено, що в залежності від недостатності чи надлишків загальної площі, передбачена передача житла у власність громадян відповідно з доплатою чи з компенсацією.

З матеріалів справи вбачається, що загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 49,1кв.м. (а.с.10)

Згідно п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396 (далі - Положення), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

У відповідності до п.18 Положення (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Громадянином до органу приватизації подаються:

оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

копію документа, що посвідчує особу;

технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку;

довідка про склад сім'ї та займані приміщення;

копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку);

документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації;

заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

За неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Якщо дитина віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Згідно п.19 Положення, довідка про склад сім'ї та займані приміщення (далі - довідка) береться громадянином на підприємстві (організації), що обслуговує жилий будинок, гуртожиток. У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які зареєстровані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці також вказуються новонароджені, і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно.

Орган приватизації, у разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, оформляє відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах чи готує проект рішення органу місцевого самоврядування щодо жилих приміщень у гуртожитках (п.21 Положення).

Виходячи з наведених вище норм права та їх системного аналізу, а саме - Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, діючим законодавством, що регулює порядок передачі квартир у власність громадян, в разі, якщо в ній постійно мешкають дві та більше особи, передбачена передача квартир в спільну сумісну або часткову власність всіх осіб, що в ній постійно мешкають, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.

При цьому, згідно переліку документів, що подаються до органу приватизації (чинному на час звернення позивача з відповідною заявою), серед інших документів, мала подаватися довідка про склад сім'ї та займані приміщення, саме з метою визначення кола осіб, що мають право брати участь в приватизації конкретного житла, та належного розрахунку доплати чи компенсації, в залежності від недостатності чи надлишків загальної площі.

Відмова від приватизації житла на користь іншої особи, як і подання заяви про це чинним законодавством не передбачена.

Крім того, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 своїми заявами підтвердили, що не брали участі у приватизації жодного з об'єктів державного житлового фонду.

З наведеного вбачається, що зазначені особи мають намір в подальшому використати своє право на безоплатну приватизацію житла, без врахування квартири АДРЕСА_1 та надлишків в ній, в разі використання права на приватизацію лише позивачем.

Така поведінка позивача та осіб, що подали вищевказані заяви суперечить положенням частин 1-3 ст.13 ЦК України, згідно яких: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, на час прийняття Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією рішення про виключення спірної квартири із складу службової (а.с.9), в ній проживали та були зареєстровані 7 осіб, що підтверджується довідкою форми №3 за відповідний період - квітень 2016 року (а.с.39). Крім ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в квартирі були зареєстровані дві малолітні дитини - ОСОБА_11 та ОСОБА_5 - онуки позивача, а також її невістка - ОСОБА_4

В подальшому - станом на січень 2017 року, в квартирі вже було зареєстровано шість осіб (а.с.38), а станом на дату звернення позивача із заявою про приватизацію - вже чотири особи.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Разом з тим, єдиним передбаченим Порядком документом, що підтверджує право особи брати участь в приватизації конкретного житла, є відповідна довідка про реєстрацію її місця проживання за певною адресою.

Отже, такі дії позивача та інших осіб, що зареєстровані та були зареєстровані в спірній квартирі фактично спрямовані на штучне звуження прав - права на безоплатну приватизацію певної квартири, з метою реалізації такого права щодо іншого житла.

При цьому, реалізація права позивача на приватизацію без участі в ній інших осіб, що мають на це право, порушить їх право як на користування квартирою, так і на реалізацію права на набуття у власність її частини, оскільки в разі надання позивачу права на приватизацію, вона стане єдиним власником квартири.

Крім того, суд вважає слушними доводи сторони відповідача щодо порушення прав малолітніх дітей, в разі приватизації спірної квартири лише позивачем, які були підтверджені Актом №32 обстеження умов проживання від 24 березня 2017 року (а.с.37), витягом з облікової справи станом на 04 січня 2017 року та довідкою форм №3 від 22 квітня 2016 року (а.с.38, 39).

На спростування викладених відповідачем доводів стосовно порушення прав малолітніх на приватизацію житла, позивачем подано Акт обстеження умов проживання дитини від 04 серпня 2017 року, з якого вбачається що ОСОБА_11 та ОСОБА_5 проживають з батьками в АДРЕСА_6. Однак, зі змісту даного акту не можна встановити, кому на праві власності належить вищезазначена квартира і на якій правовій підставі вказані в акті особи проживають в ній.

Крім того, вказана в акті інформація суперечить наявному в матеріалах справи повідомленню про реєстрацію місця проживання дітей від 31 жовтня 2016 року, згідно якого малолітні ОСОБА_11 та ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_10 зареєстровані за місцем проживання: АДРЕСА_9. (а.с.23)

При цьому, стосовно останньої вказаної квартири в матеріалах справи також відсутні відомості щодо власника.

Отже, в матеріалах справи відсутні дані про те, що малолітні ОСОБА_11 та ОСОБА_5 матимуть право на безоплатну приватизацію житла за адресами: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8.

Що стосується наданих позивачем копій медичної картки (а.с.45-46), історії розвитку дитини (а.с.47-48) та письмових заяв певних осіб (а.с.51-56), то вказані документи не є допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження відсутності порушення прав малолітніх на житло, в разі передання спірної квартири у власність лише позивачеві.

При цьому захист прав одних осіб за рахунок порушення прав інших осіб призведе до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

З огляду на викладене, виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи, з урахуванням положень наведених вище норм спеціального закону, враховуючи, що відповідач в розрізі даного спору діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії в повному обсязі.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.13, 15, 16, 345 Цивільного кодексу України, ст.9 ЖК УРСР, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, ст.ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_3 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, 3-я особа ОСОБА_4 про визнання незаконними і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 20 липня 2018 року.

Суддя Н.О.Яровенко