Ухвала суду № 75496220, 26.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2957/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Карабак Л.Г., секретаря судових засідань Томіленка В.В., за участю сторін кримінального провадження: прокурора Назарука В.С., обвинуваченого ОСОБА_2., розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040000001 від 01 січня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України - незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні просив продовжити ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на продовження існування ризиків, які зазначені в ст. 177 КПК України та які зумовлюють необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, суд керується наступними вимогами закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 р. продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до положень ст. 183 ч.1 КПК України - запобіжний захід - "тримання під вартою" є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м 'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.

Вислухавши позиціїї учасників судового провадження суд оцінив в сукупності всі обставини, зокрема факт вчинення обвинуваченим тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. Крім того, суд враховує особу обвинуваченого, який має судимості за скоєння умисних корисливих злочинів, що в данному провадженні вказує на наявність такої обтяжуючої обставини, як рецидив злочинів.

Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про наявність ризиків, які зумовлюють можливість продовження обвинуваченим злочинної діяльності або перешкоджанню правосуддю, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про те, що відносно ОСОБА_2, слід продовжити запобіжний захід у вигляді "тримання під вартою" .

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях вказував на необхідність обговорення можливості обрання альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності, характеристику особи обвинуваченого, наявність декількох обтяжуючих провину обставин, колегія суддів вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177- 178, 182, 183, 184, 194, 196, 197, 331 КПК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 задовольнити.

Продовжити обраний обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі Київського слідчого ізоляторі Міністерства Юстиції України в межах 60 діб до 24 червня 2018 року включно.

Визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 35 240 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в місті Києві (одержувач - ТУДСАУ в місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк - Державна казначейська служба України м.Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - №37318005112089).

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2, наступні обов'язки:

- прибувати до суду із встановленою періодичністю;

- не відлучатись з м.Києва без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

здати при наявності на зберігання до вдіповдіних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У судове засідання викликати сторін кримінального провадження (ч. 2 ст. 318, п. п. 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д я : Л. Г. Карабак