Рішення № 75495968, 23.07.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/172/18

Справа №754/9638/17

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді - О.М. Панченко,

за участі секретаря судового засідання - Смолко А.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду Українив м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії, -суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом, який в ході розгляду справи було уточнено до відповідача Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язати здійснити перерахунок пенсії.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано наступним. 05.10.1994 р. ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Після звільнення зі служби в Збройних силах СРСР позивач продовжував працювати та з його доходу сплачувались внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. 18.11.2016 р. позивач звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Одночасно позивач надав відповідачу документи про вік, страховий стаж та заробітну плату. Проте, відповідач при перерахунку пенсії це не врахував, чим неправомірно застосував особистий коефіцієнт заробітку КЗ= 1,05923 замість особистого коефіцієнту заробітку КЗ=2,53564, що суттєво вплинуло на розмір перерахованої пенсії. Також відповідач неправомірно не застосував показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за переведення з одного виду пенсії на іншій (2013-2015 роки -3228,85 грн.). 01.03.2017 р. позивач звернувся до відповідача, щоб останній провів перерахунок пенсії з урахуванням заробітку за період страхового стажу до 2000 року та врахувати середню заробітну плату по Україні за три роки до виходу на пенсію. 02.03.2017 року Листом № 3719/14/М-393 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомило ОСОБА_1, що оскільки він отримував раніше пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», то згідно п. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Таким чином, відповідач призначив позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік в сумі 1197,91 грн., оскільки пенсія за вислугу років призначена до 2007 року. З цим перерахунком позивач не згоден, так як він повністю не відповідає діючому законодавству України, оскільки при застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік (1197,91 грн.) Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві керувалось ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. З даним висновком Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві позивач не погоджується. Попередній вид його пенсії, це пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». ОСОБА_1 вперше звернувся за призначенням пенсії за віком 16.11.2016 року. Отже, позивач вважає, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, для обчислення його пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повинен застосовуватися за 2013- 2015 роки. Оскільки, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначають різні підходи (формули) обчислення пенсії за вислугу років та пенсії за віком, в тому що обчислення пенсії за вислугу років не передбачає застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено внески, то можна дійти висновку, що для обчислення пенсії позивача показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено внески, вперше застосовується при призначенні пенсії за віком 16.11.2016 року. На підставі викладеного позивач просить суд визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України за 2007 рік, незастосування для розрахунків пенсії фактичного щомісячного заробітку за весь період трудового стажу; зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії відповідно до його заяви від 01.03.2017 року з використанням для розрахунку показників середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, що передують року звернення за пенсією: тобто за 2013-2015 роки - 3228.85 грн. із застосуванням особистого коефіцієнту заробітку 2, 53564 та із врахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №51/02 від 12.09.2016 року виданої Публічним акціонерним товариством «Київська виробнича компанія «Рапід», №01/25/10 від 25.10.2016 року, виданої Виробничим кооперативом «Олена», №01/11/16 від 01.11.2016 року, виданої Публічним акціонерним товариством «Київський суднобудівний судноремонтний завод», починаючи з 01.03.2017 року з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.25).

В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позові і просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, матеріали справи містять письмові заперечення на позов в яких, представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, щоб суд звернув увагу на строк позовної давності, оскільки позов не може бути задоволено з 16.11.2016 р., також зазначили, що позивачу виплачено пенсію за листопад 2016 року в повному обсязі, даний факт підтверджується Атестатом про зняття з обліку № 2602 від 17.11.2016 р., в якому зазначається, що ОСОБА_1 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 05.10.1994 р. по 30.11.2016 р. Управління не може здійснити перерахунок пенсії з 16.11.2016 року, оскільки за той час позивач отримав пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка виплачена Головним Управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві. Отже, позовні вимоги не можуть бути задоволені з 16.11.2016 року. Щодо застосування при обчислені пенсії показника за 2007 рік, управління зазначає наступне, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 327, установлено, що пенсії, призначені (перераховані) до 2008 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005-2006 роки відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей) та із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2003-2006 роки відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік. Пенсії особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, призначені до 2007 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" без застосування показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, перераховуються у порядку, встановленому абзацом першим цього пункту, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік. У атестаті про зняття з обліку № 2602 зазначено, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 05.10.1994 року та відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України застосовано для розрахунку пенсії показник середньої заробітної плати за 2007 рік. Тому Управлінням правомірно застосовано показник за 2007 рік. Крім того, при переведенні з пенсії за вислугою років згідно Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування» застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії за віком згідно з Законом України» Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тобто за 2007 рік). Представник відповідача звернув увагу, що відповідно до ст.10 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особа, що має одночасне право на різні види пенсії, призначають один з видів пенсії за її вибором. Позивачу вже була призначена пенсія за вислугою років у 1994 році. У такому випадку Позивач вже використав своє право на призначення пенсії, тому у 2017 році вже йде переведення пенсії з виду на вид. Переведення позивача з одного виду пенсії на інший та нарахування позивачу пенсії за віком, здійснено Управлінням з дотриманням норм права. Крім того, переведення з одного виду пенсії на інший і призначення пенсії не є тотожним поняттям. На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши заперечення представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що 05.10.1994 р. ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Після звільнення зі служби в Збройних силах СРСР ОСОБА_1 продовжував працювати та з його доходу сплачувались внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

18.11.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Одночасно позивач надав відповідачу документи про вік, страховий стаж та заробітну плату.

Листом від 02.03.2017 р. №3719/14/М-393, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві повідомило, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який зараховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відповідно до вищевказаного, розрахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» проведено з урахуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2007 рік в розмірі 1197,91 грн. Відповідно до наданих документів було проведено позивчу розрахунок пенсії.

Позивач вважає дії Управліня щодо розрахунку його пенсії за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік (1197, 91 грн.), - протиправними.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного .

Виходячи зі змісту ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За змістом ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу), особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії за віком), відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором; у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-XII та Закону № 1058-IV, призначається одна пенсія за її вибором; при цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону № 2262-XII, і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону № 1058-ІV, яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку посилається у своїх запереченнях відповідач, встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3. ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Водночас позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Зокрема, при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону, адже основою доходу у цьому разі є грошове забезпечення.

Відповідно до довідок про заробітну плату для обчислення пенсії - №51/02 від 12.09.2016 року виданої Публічним акціонерним товариством «Київська виробнича компанія «Рапід», заробітна плата ОСОБА_1 починаючи з березня 1997 р. по вересень 1998 р. склала 18 509,15 грн. (а.с.20), №01/25/10 від 25.10.2016 року, виданої Виробничим кооперативом «Олена», заробітна плата ОСОБА_1 починаючи з серпня 1996 р. по січень 1997 р. склала 935 грн. (а.с.18), №01/11/16 від 01.11.2016 року, виданої Публічним акціонерним товариством «Київський суднобудівний судноремонтний завод», заробітна плата ОСОБА_1 починаючи з лютого по березень 1997 р. склала 156,86 грн. (а.с.19 ), на всі виплати були нараховані страхові внески (єдиний внесок).

У постанові Верховного суду України по справі № 21-612а14 від 31 березня 2015 року, суд дійшов висновку, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України, та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

З урахуванням викладеного, відповідач при відповідному зверненні позивача мав усунути порушення вимог чинного законодавства та здійснити перерахунок пенсії позивачу з дотриманням вимог статтей 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в тому числі застосувавши показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три роки, що передують 2017 року звернення позивача за призначенням пенсії за віком, замість безпідставно застосованого відповідачем показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України №327 від 23.04.2012 року «Про підвищення рівня соціального захисту населення», а саме, що згідно п.1 пенсії, призначені (перераховані) до 2007 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005-2006 роки відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік. Той факт, що відповідно до вищевказаної постанови відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік, не звільняв відповідача від обов'язку при призначенні та розрахунку позивачу пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в порядку, визначеному ст.40 Закону, врахувати середню заробітну плату (доход) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, що відповідає вищенаведеній правовій позиції Верховного Суду.

Отже, суд вважає, що при визначенні розміру пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір середньої заробітної плати (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії слід застосовувати, виходячи із розміру заробітної плати за 2013, 2014, 2015 роки, а не застосовувати показники заробітної плати в середньому на одну особу у цілому по Україні, із якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 16.11.2016 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Позивач до суду таку заяву та докази, які б підтверджували факт неможливості подачі позовної заяви до суду в шестимісячний строк з об'єктивних підстав, не подавав.

Отже, вимога позивача в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії саме з 16.11.2016 р. поза межами строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає, а отже суд задовольняє позовні вимоги в цій частині починаючи з 01.03.2017 року.

Виходячи з вищенаведеного та системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

За правилами ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 640 грн. здійснених та документально підтверджених витрат сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

На підставі ст. ст. 40, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 72, 73, 74, 77, 121, 139, 192-227 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об»єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережного об»єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України за 2007 рік, незастосування для розрахунків пенсії фактичного щомісячного заробітку за весь період трудового стажу.

Зобов'язати Лівобережне об»єднане Управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до його заяви від 01.03.2017 року з використанням для розрахунку показників середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, що передують року звернення за пенсією: тобто за 2013-2015 роки- 3228.85 грн. із застосуванням особистого коефіцієнту заробітку 2, 53564 та із врахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №51/02 від 12.09.2016 року виданої Публічним акціонерним товариством «Київська виробнича компанія «Рапід», №01/25/10 від 25.10.2016 року, виданої Виробничим кооперативом «Олена», №01/11/16 від 01.11.2016 року, виданої Публічним акціонерним товариством «Київський суднобудівний судноремонтний завод», починаючи з 01.03.2017 року з урахуванням проведених виплат.

За рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 40379527) відшкодувати ОСОБА_1 640 грн. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: О.М. Панченко