Ухвала суду № 75494869, 23.07.2018, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/2026/18

Провадження № 2-з/663/12/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року суддя Скадовського районного суду Херсонської області Шабрацький Г.О., розглянувши заяву ОСОБА_1, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.10.2017 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» та ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_2 право власності на цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Дельфін», що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, «Цукур» територія 14.

Разом із позовною заявою позивачкою до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивачка просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна – цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Дельфін», що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, «Цукур» територія 14.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що заява позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, а саме: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. ч.5, 6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Позивачка обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що вона виконала у повному обсязі усі обв’язки прийняті на себе за умовами Договору купівлі продажу від 03.10.2017 року, саме згідно п.2.2. Договору на момент підписання даного договору продавець отримав повну оплату в сумі 200 000 грн.

Проте відповідач не виконав прийняті на себе зобов’язання – не здійснив нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу та не здійснив реєстрацію права власності на будинок на ім’я позивача.

Заявниця вважає, що існує велика ймовірність того, що відповідач застосує всі міри для невиконання або значного ускладнення виконання рішення суду, зокрема, може відчужити належне йому нерухоме майно на користь третіх осіб.

Судом встановлено, що згідно наданої копії договору купівлі-продажу від 03.10.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін», від імені якого діє директор ОСОБА_3, з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони, іменовані надалі «сторони», попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину, володіючи необхідним обсягом цивільної дієздатності, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та на підставі вільного волевиявлення, котре повністю відповідає нашій внутрішній волі як учасників цього правочину уклали цей договір про наступне:

1.1.Продавець передав, а покупець прийняв у власність цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Дельфін», що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, «Цукур» територія 14, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2001 року укладеного між ВАТ «Лемкар» та ПП «НВФ «Галина». ТОВ «ДЗСТ «Дельфін», відповідно до статуту ТОВ «ДЗСТ «Дельфін», зареєстрованого 14.10.2014 року «14991450000017622 є правонаступником Приватного підприємства «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін», яке в свою чергу є правонаступником Приватного підприємства «Науково-виробничої фірми «Галина».

1.2. Це нерухоме майно належить продавцеві на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2001 року укладеного між ВАТ «Лемкар» та ПП «НВФ «Галина», зареєстроване Херсонським ДБТІ 20.09.2001 року за номером запису 82 в книзі 1, та складається з: цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Дельфін», що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, «Цукур» територія 14, очисних споруд вказаного табору, каналізаційної насосної станції, яка знаходиться на території ДОТ «Аврора».

2.1. Ціна нерухомого, що продається, становить 200 000грн.

2.2. На момент підписання даного договору продавець отримав повну оплату в сумі 200 000грн., що підтверджується підписом продавця під даним договором.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та застосовуються з метою недопущення вчинення відповідачем дій, направлених на фактичну неможливість виконання судового рішення.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до роз'яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч.4 зазначеної статті.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням предмету позову, мети забезпечення позову, зокрема, для забезпечення захисту прав позивачки, суд вважає за можливе задовольнити заяву, шляхом заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій на спірне майно з метою недопущення відчуження майна та в подальшому забезпечення ефективного захисту прав позивачки.

Керуючись ст. ст.149-153, 157 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивачки ОСОБА_1, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна – цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Дельфін», що знаходиться за адресою Херсонська область, м. Скадовськ, «Цукур» територія 14, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Дані про стягувача: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської ДивізіїАДРЕСА_1.

Дані про боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін», код за ЄДРПОУ 31560357, місце знаходження: м. Херсон, провулок Смоленський, буд. №2

Копії даної ухвали направити сторонам до відома.

Копію ухвали направити для виконання до сектору державної реєстрації апарату Скадовської районної державної адміністрації у Херсонській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Херсоснької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду

Суддя Скадовського районного суду

Херсонської області ОСОБА_4