Ухвала суду № 75494588, 23.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/302/18 Справа № 698/668/16-к Категорія: ч.2 ст.125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українка, громадянка України, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсіонерка, раніше не судима, потерпіла від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії

визнана винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. Вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 1351,32 (ОСОБА_6 тисячу триста п’ятдесят одну) гривню 32 копійки в рахунок відшкодування заподіяної майнової шкоди, 4000 (Чотири тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином та 650 ( Шістсот п’ятдесят) гривень витрат на правову допомогу, а всього разом 6001 гривню 32 копійки,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за те, що 05.05.2016 року близько 16 години 00 хвилин в селищі Катеринопіль, Черкаської області, перебуваючи поблизу домоволодіння № 93, по вул. Набережна, умисно, під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, вихопила з рук ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 дерев’яну палицю, на яку остання спиралася під час пересування. В подальшому вказаною палицею, тримаючи її у правій руці, завдала ОСОБА_10 один удар по голові, внаслідок чого спричинила останній тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, саден на обличчі та на волосяній частині голови, які згідно висновку експерта від 30.05.2016 року № 05-9-01/225 за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачена ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати, перекваліфікувавши її дії на ст.36 КК України та закрити справу, мотивуючи свої вимоги тим, що вона невинувата у вчиненні даного злочину. Суду не було надано жодних доказів, які підтверджують, що вона вчинила кримінальне правопорушення за ч.2 ст.125 КК України. З допитаних в судовому засіданні свідків, ніхто, крім ОСОБА_11, не бачив, щоб обвинувачена наносила удар палицею по голові ОСОБА_10 Звертає увагу, що суд оцінюючи докази у справі, зокрема, покази свідка ОСОБА_11 не врахував неприязні відносини обвинуваченої та даного свідка. Крім того, суд не встановив, як від одного удару палицею могли бути спричинені тілесні ушкодження на обличчі, спині і голові потерпілої. Необґрунтовано, на думку апелянта, суд вирішив і цивільний позов у справі, оскільки використання ліків не підтверджено жодними належними доказами.

26.02.2018 року на адресу суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, яке підписане ОСОБА_9 – дочкою потерпілої ОСОБА_10 ОСОБА_3 заперечення слідує, що потерпіла ОСОБА_10 померла 22.02.2018, згідно свідоцтва про смерть (а.к.п. 158), проти вимог апеляційної скарги ОСОБА_9 заперечує, просить залишити рішення без змін. Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченої, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, позицію захисника, який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченої, прокурора, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, ОСОБА_9, яку в судовому засіданні колегія визнала потерпілою, після смерті її матері – ОСОБА_10, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року відповідає вказаним вимогам.

Так, висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні нею злочину передбаченого ч.2 ст.125 КК України відповідає фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально досліджені в судовому засіданні і в їх сукупності та взаємозв'язку дана правильна юридична оцінка.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину, її вина повністю доведена доказами, а саме, показаннями потерпілої ОСОБА_10, згідно яких вона перебувала поруч з будинком ОСОБА_7, де з приводу конфлікту за криницю зібралися люди. Після приїзду працівників поліції з свого подвір’я вийшла ОСОБА_7 і, проходячи повз неї, штовхнула її ліктем у бік. Повертаючись після спілкування з працівниками поліції, ОСОБА_7 вихватила в неї з рук дерев’яну палицю на яку вона опиралася та один раз вдарила її цією палицею по голові. Дані покази потерпілої узгоджуються з показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які вони надали у суді першої інстанції.

Крім того, покази потерпілої ОСОБА_10 щодо нанесених їй тілесних ушкоджень підтверджуються висновком судово-медичного експерта від 30.05.2016 року № 05-9-01/225, згідно яких у потерпілої мають місце тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, саден на обличчі, на волосяній частині голови, які спричиненні дією тупого твердого предмету і за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Вказані ушкодження могли виникнути при тому механізмі та обставинах, які викладені у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_10 та протоколі проведення слідчого експерименту з потерпілою. Також вбачається, що вказані тілесні ушкодження не могли утворитися внаслідок однократного падіння з висоти власного зросту на тверду тупу поверхню.

Вказані докази узгоджуються між собою та в їх сукупності доводять вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину за ч.2 ст.125 КК України, а саме, в умисному легкому тілесному ушкодженні, яке спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Доводи ОСОБА_7 щодо необґрунтованості обвинувачення, оскільки воно базується на показах єдиного свідка ОСОБА_11, з якою у обвинуваченої неприязні стосунки, та яка єдина бачила момент удару ОСОБА_10 по голові є безпідставними, оскільки вказані покази ОСОБА_11, узгоджуються з показами потерпілої ОСОБА_10, свідка ОСОБА_9, висновком судово-медичної експертизи, протоколом слідчого експерименту, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні разом з іншими доказами у кримінальному провадженні, вони оцінені судом у відповідності до вимог ст.94 КПК України і в сукупності з іншими доказами, суд дійшов вірного висновку про доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які не бачили момент нанесення удару потерпілій ОСОБА_10, але були очевидцями подій, що були до і після удару, суд оцінив у сукупності з іншими доказами, та вірно визнав доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину за ч.2 ст.125 КК України.

Колегія суддів критично відноситься до доводів апелянта, що її дії слід кваліфікувати за ст. 36 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Як зазначено у правових висновках Верховного Суду України (справи № 5-31кс14, 5-125кс15), виходячи із законодавчого визначення необхідної оборони у ч. 1 ст. 36 КК, її сутність полягає у правомірному заподіянні шкоди особі, яка здійснює суспільно небезпечне посягання, особою, яка реалізує своє право на захист інтересів, що охороняються законом. Дії по зупиненню суспільно небезпечного посягання вважаються правомірними, якщо вони зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом у разі необхідної оборони.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наявність ст.36 КК України в діях ОСОБА_7 не знайшла свого підтвердження, жодних доказів, які б спростовували такий висновок суду апелянтом не наведено.

Таким чином обставини кримінального провадження судом першої інстанції встановлено повно, провадження розглянуте всебічно і неупереджено.

Покарання обвинуваченій ОСОБА_7 призначено судом першої інстанції відповідно до положень Загальної частини КК України, з додержанням вимог ст.65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, даних про особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, характеризується позитивно, є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії, має похилий вік, враховуючи відсутність обставин, що пом’якшують покарання, та наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину щодо особи похилого віку, у межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, яке є достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів.

Обґрунтованим є рішення суду і в частині вирішення цивільного позову, виходячи з наступного.

Матеріальна шкода в сумі 1351 грн. 32 коп., яку суд вирішив стягнути з ОСОБА_7 повністю підтверджена документально доказами: квитанціями, довідкою лікарні та договором про надання правової допомоги з квитанцією до прибуткового ордера, які були досліджені судом, та не викликають сумнів у колегії суддів.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з обвинуваченої на користь ОСОБА_10 моральної шкоди, якої остання зазнала внаслідок отриманих нею тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, та визначив моральну шкоду в розмірі 4 000 грн., який, на переконання колегії, відповідає засадам виваженості та справедливості, і вважати його необґрунтованим, на думку колегії суддів, підстав немає.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року є законним, обґрунтованим і вмотивованим, будь-яких підстав передбачених ст.ст. 408, 409, 411 КПК України для його зміни чи скасування не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 – залишити без задоволення, а вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року відносно ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.

Головуючий :

Судді :