Ухвала суду № 75494529, 23.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/976/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 56 Побережна Н. П. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Храпка В.Д., Вініченка Б.Б.,

за участю секретаря: Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року у складі судді Побережної Н.П. (повний текст рішення складено 06 квітня 2018 року) у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ) «Агроспілка» до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, -

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на спричинення останнім матеріальної шкоди під час виконання трудових обов'язків.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі наказу 20-2-к від 31 березня 2016 року ОСОБА_5 був прийнятий на роботу в СТОВ «Агроспілка» на посаду завідувача матеріальним складом.

01 квітня 2016 року між роботодавцем та працівником, що займає посаду, безпосередньо пов'язану зі збереженням та перевезенням матеріальних цінностей, укладено договір про повну матеріальну відповідальність за збереження всіх товарно-матеріальних цінностей, отриманих на зберігання, перевезення або застосування у процесі виконання робіт.

Після проведення 14.03.2017 року документальної перевірки надходження насіння соняшника урожаю 2016 року та його відвантаження було встановлено нестачу насіння соняшника в кількості 52 866 кг на загальну суму 619 630 грн.

18.04.2017 року ОСОБА_5 був звільнений з роботи відповідно до наказу 13-к від 18.04.2017 на підставі ст. 38 КЗпП України.

Завдану підприємству матеріальну шкоду відповідач в добровільному порядку відшкодувати відмовився. Тому для захисту своїх прав підприємство звернулось до суду та в уточненому позові просило стягнути з ОСОБА_5 на його користь матеріальну шкоду, завдану відповідачем під час неналежного виконання трудових обов'язків завідуючого матеріальним складом на загальну суму 508 570 грн. 92 коп.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь СТОВ «Агроспілка» матеріальну шкоду, завдану ним під час неналежного виконання трудових обов'язків завідуючого матеріальним складом в розмірі 508 570 грн. 92 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд виходив із доведеності вини відповідача у заподіянні збитків та наявності усіх складових для притягнення до матеріальної відповідальності.

Рішення оскаржено ОСОБА_5 в апеляційному порядку. При цьому апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує на те, що будь-яких перевірок та службових розслідувань з приводу нестачі не було проведено. Доказів наявності вини відповідача в розкраданні, умисному знищенні матеріальних цінностей чи недбалості не надано. З наказом про притягнення до матеріальної відповідальності працівника не було ознайомлено. Суд залишив поза увагою той факт, що позивач не створив належних умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого йому майна.

Вважаючи, що працівник належним чином виконував свої трудові обов'язки впродовж майже 17 років, апелянт просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що викладена в апеляційній скарзі позиція відповідача є необгрунтованою. Суд вірно встановив, що в даному випадку матеріальна відповідальність настає незалежно від форми вини працівника. Роботодавець дотримався процедури притягнення до відповідальності шляхом подання відповідного позову до суду, так як завдана працівником шкода перевищує його середньомісячний заробіток. Посилання апелянта на порушення позивачем процедури притягнення до відповідальності, зокрема у зв'язку з неознайомленням відповідача з наказом про стягнення заподіяної шкоди, не є суттєвими.

У відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Вирішуючи спори щодо відшкодування працівником матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: чи укладено між сторонами трудовий договір, яка підстава покладання на працівника відповідальності за майнову шкоду, чи спричинена шкода діями працівника, в якому обсязі майнової шкоди несе відповідальність працівник за встановлених фактичних обставин, яка ступінь вини працівника за заподіяну шкоду (за виключенням прямої дійсної шкоди), за яких обставин заподіяна шкода, чи спричинена шкода з корисних мотивів та чи є підстави для зменшення розміру покриття шкоди залежно від майнового стану працівника.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 26 листопада 2014 року № 6-139цс 14.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України договори про повну матеріальну відповідальність укладаються лише у письмовій формі з працівниками (що досягай 18 років), які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Таке саме правило сформульоване й у пункті 11 Положення про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затвердженого Законом СРСР від. 29 жовтня 1976 року № 4699-ІХ «Про затвердження Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації».

Посади і види робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджені постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 «Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність».

До зазначеного переліку, зокрема, віднесено такі посади: завідувачі кас; завідувачі комор цінностей; завідувачі камер схову; завідувачі складів та їхні заступники; старші контролери-касири і контролери-касири; старші контролери і контролери; старші касири і касири; а також інші працівники, які виконують обов'язки касирів.

Отже суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що посада, на якій перебував відповідач, входить до зазначеного переліку і з ним могло бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Судом встановлено, що наказом (розпорядженням) №20-2-к від 31.03.2016 року ОСОБА_5 прийнято на роботу з 01.04.2016 року до СТОВ «Агроспілка» завідувачем матеріальним складом. (а.с.9, 116)

Згідно з посадовою інструкцією завідувача матеріальним складом (комірника) для виконання покладених на нього функцій комірник зобов'язаний, серед іншого, керувати роботами, які охоплюють приймання, зберігання і відпуск товарно-матеріальних цінностей на складі, організовувати проведення вантажно - розвантажувальних робіт на складі та приймати товарно-матеріальні цінності по якості, кількості і розміщати на складі. (а.с.114- 115).

СТОВ «Агроспілка» та ОСОБА_5 01.04.2016 року уклали договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, за яким останній добровільно взяв на себе матеріальну відповідальність за збереження всіх товарно-матеріальних цінностей, отриманих ним на зберігання, перевезення, переробку або застосування у процесі виконання робіт, а СТОВ «Агроспілка» зобов'язався створити працівникові умови, необхідні для належного виконання взятих за договором зобов'язань. Пунктом 4.1 цього договору передбачено, що підставою для притягнення відповідального працівника до відповідальності є матеріальна шкода, завдана власнику, заподіяна розкраданням, умисним знищенням матеріальних, цінностей, а також їх знищенням або зіпсуванням через недбалість, що підтверджуються відповідними документами (а.с.10, 112-113).

Згідно з актом документальної перевірки надходження насіння соняшника урожаю 2016 року в склад зернової комори СТОВ «Агроспілка» та відвантаження від 04.03.2017 року виявлено, що в склад току поступило від урожаю 1 244 135 кг насіння соняшника, (а.с.11)

Натомість фактично оприбутковано 1 244 095 кг, що на 40 кг зерна менше. Згідно з актом №18 від 17.09.2016 року на сортування та сушіння мертві відходи склали 51 530 кг. Відходи були вивезені в період з 07.09.2016 року по 30.09.2016 року.

Під час огляду книги складського обліку за 2016 рік було виявлено, що вона не ведеться належним чином: сторінки пронумеровані, книга прошита, але відсутні печать та на сторінці де облікові надходження та рух зерна соняшника наявно дві строчки: 1. Надходження з току в кількості 1 192 565 кг. 2. Відпуск на склад м. Шпола - 179170 кг. та залишок. Натомість у завідуючого складом присутній зошит в клітинку, в якому він веде облік відпуску зерна.

Згідно з накладною №2 від 17.09.2016 ОСОБА_5 на очистку поступило насіння соняшника вагою 1 244 095 кг. (а.с.100)

Відповідно до акту від 20.09.2016 року, складеним комісією в складі: заступника

директора по сільському господарству Василенка О.В., завідуючого складом ОСОБА_5, вагаря ОСОБА_7, від урожаю одержано насіння соняшника вагою 1 244 095 кг, мертві відходи - 51 530 кг.

Відповідно до акту №18 на сортування і сушку продукції рослинництва на сортування було відпущено 1 244 095 кг насіння соняшника, невикористані відходи (мертва засміченість та усушка) склали 51 530 кг, вийшло насіння соняшника вагою 1 192 565 кг. (а.с.99)

Щодо кількісного обліку дані в первинній документації співпадають з даними бухгалтерського обліку і на даний час на зерновому складі повинно знаходитись 52 866 кг, а по бухгалтерському обліку 52 916 кг соняшника. Розбіжність складає 50 кг - орендна плата ОСОБА_8, яку він отримав, і яка не ще не проведена по бухгалтерії документально.

При проведенні перевірки вказана залишкова кількість зерна на складі була відсутня.

Відповідно до пояснювальної записки від 14.03.2016 пояснити різницю в 52 916 кг, яка виявлена внаслідок документальної перевірки, ОСОБА_5 не зміг. (а.с.12).

18.04.2017 року ОСОБА_5 був звільнений з посади завідувача матеріального складу в СТОВ «Агроспілка» за власним бажанням, що підтверджується наказом (розпорядженням) №13-к від 18.04.2017 року. (а.с.8)

Відомості про трудову діяльність також підтверджуються трудовою книжкою колгоспника ОСОБА_5 №124 від 23.02.1978 року (а.с. 51).

Згідно з поясненням старшого охоронника ОСОБА_9 від 14.03.2017року, на тік СТОВ «Агроспілка» було завезено зерно соняшника на зберігання. Під час зберігання соняшника на територію току крадіжок соняшника виявлено не було. Під час огляду приміщення, де зберігався соняшник, пошкоджень виявлено не було. Після відвантаження соняшника було виявлено по бухгалтерії недостачу в кількості 52 916 кг. (а.с.91)

Згідно зі звіряльною відомістю результатів інвентаризації запасів від 14.03.2017 року встановлено нестачу насіння соняшника вагою 52 916 кг, вартістю 343 941 грн. 16 коп. Матеріально відповідальна особа - ОСОБА_5(а.с.93)

Відповідно до інвентаризаційного опису запасів від 14.03.2017 року ОСОБА_5 засвідчив, що до початку проведення інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи на матеріальні цінності здано в бухгалтерську службу і всі матеріальні цінності, що надійшли на його відповідальність, оприбутковано, а ті, що вибули - списано. До зазначених цінностей входило насіння соняшника вагою 52 916 кг, вартістю 343 941 грн. 16 коп. (а.с. 94-95)

З аналізу вказаних доказів вбачається, що в ході проведення інвентаризації було встановлено факт недостачі насіння соняшника в кількості 52 866 кг.

Розмір виявленої нестачі, порядок проведення перевірки на складі та компетентність осіб, які її здійснили сумнівів у колегії суддів не викликають.

В обов'язки ОСОБА_5 як працівника, відповідального за схоронність матеріальних цінностей, входила організація процедури приймання, зберігання та відпуску цінностей на складі і у нього в підзвіті виникла нестача зерна.

Частиною другою статті 131 КЗпП України передбачено, що працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

За положеннями ч. 1 ст. 130 КЗпП України встановлено матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ч. 2 ст. 135-3 КЗпП України у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття цінностей, розмір шкоди визначається не за балансовою вартістю, а за цінами, що діють в даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Згідно з експертним висновком №0-903 від 04.10.2017, виданим Черкаською

промисловою палатою, оптова вартість насіння соняшнику врожаю 2016 року по Черкаській області станом на 04.10.2017 року становила 9 620 грн/т. (а.с.88)

Таким чином, розмір завданої шкоди становить 508 570 грн. 92 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків відповідачем завдана матеріальна шкода роботодавцю. Тому доведеним є причинно-наслідковий зв'язок між протиправною бездіяльністю відповідача та майновою шкодою, що настала. Крім того, матеріальна відповідальність за трудовим законодавством настає незалежно від форми вини працівника.

Посилання апелянта на те, що його не знайомили з наказом про притягнення до матеріальної відповідальності, не є підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 136 КЗпП України передбачено, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для застосування статті 137 КЗпП України в частині зменшення розміру покриття шкоди.

Також непереконливим є і посилання апеляційної скарги на те, що роботодавець не створив належні умови праці на складі, що могло привести до нестачі.

Судом не встановлено будь-яких порушень в цій частині з боку роботодавця, які б могли спричинити нестачу. Сам ОСОБА_5 за весь період роботи на посаді з цього приводу до керівництва підприємства не звертався.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 липня 2018 року.

Судді