Постанова № 75493053, 24.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року

м. Харків

Справа № 619/4072/16-ц

Провадження № 22-ц/790/3236/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

Учасники справи :

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»,

Відповідач: ОСОБА_1,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові

апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 лютого 2018 року, ухвалене суддею Остропілець Є.Р.,-

за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року КП "ХТМ» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 вартість спожитої теплової енергії у сумі 80753,71 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1378 грн.

Позовна заява мотивована тим, що минулого року позивачу стало відомо про належність на праві власності ОСОБА_1 відповідно до рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2008 року та відомостей з Державного реєстру іпотек на нерухоме майно нежитлових приміщень АДРЕСА_1 з централізованою системою опалення, теплопостачання до якого здійснює КП «ХТМ». У зв'язку з викладеним на підставі акту обстеження системи теплопостачання від 29.01.2016 було здійснено перерахунок за безпідставно отриману теплову енергію на загальну площу 97,1 кв.м. за період з 1 жовтня 2008 року по 1 квітня 2016 року. За вказаний період відповідач користувався тепловою енергією без договору, тобто без достатніх підстав, що відповідно до ст..1212, 1213 ЦК України є підставою для відшкодування її вартості.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 3 березня 2017 рокупозов КП «ХТМ» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на корист позивача заборгованість у розмірі 80753,71 грн. та судовий збір у розмірі 1378 грн..

Вказане заочне рішення відповідно ухвали суду від 20 квітня 2017 року було переглянуте за заявою представника відповідача.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 лютого 2018 року позов КП «ХТМ» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі» вартість спожитої теплової енергії за період з грудня 2013 року по квітень 2016 року у розмірі 38 776 грн.81 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі» 1378 грн. судового збору.

У задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі» вартість спожитої теплової енергії за період з жовтня 2008 року по листопад 2013 року - відмовлено у зв'язку з закінченням строку позовної давності.

Рішення мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію підтверджена належним чином та не заперечується сторонами і підлягає стягненню в межах позовної давності згідно заяви представника відповідача.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням КП «Харківські теплові мережі» звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з урахуванням строку позовної давності за період з жовтня 2008 року по грудень 2013 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за період з жовтня 2008 року по квітень 2016 року у розмірі 80640,26 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме не враховано та не застосовано положення ч.5 ст.261 та ч.2 ст.530 ЦК України.

Скаргу обґрунтовує тим, що між КП «ХТМ» та ОСОБА_1 письмового договору на постачання теплової енергії укладено не було, тому строк оплати спожитої відповідачем теплової енергії за період з жовтня 2008 року по квітень 2016 року не визначено. Крім того, відповідачу була пред'явлена платіжна вимога від 11 липня 2016 року на суму 80640,26 грн. для оплати у 10-денний строк, тому 3 річний строк позовної давності з моменту пред'явлення вимоги ще не сплинув.

Відзиву в порядку ст.360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надходило.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2008 року, а також відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення першого поверху №2-1, 2-4, антресолі №2-5, 2-8 загальною площею 97,1 кв.м, в літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-10).

Теплопостачання в указаний житловий будинок проводиться централізовано КП «Харківські теплові мережі», а ОСОБА_1 по відношенню до позивача є споживачем послуг з централізованого опалення.

Відносини щодо надання фізичним особам послуг з централізованого опалення регулюються Законом України від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Договір на надання послуг централізованого опалення та обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення між КП «Харківські теплові мережі» та ОСОБА_1 не укладався, але теплова енергія з жовтня 2014 року до квітня 2016 року відповідачу надавалась, тобто ОСОБА_1 перебував у фактичних договірних відносинах з КП «Харківські теплові мережі».

Тобто, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з центрального опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання та оплати таких послуг, їх надання здійснюється на підставі Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, положення якого мають юридично обов'язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.

Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами щодо підключення споживача до джерел теплової енергії та актами щодо відключення споживача від джерел теплової енергії станом за кожен опалювальний період (а.с.11-12, 15, 18-19, 21, 23, 25, 27, 31, 33-38).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконує належним чином свої обов'язки по сплаті спожитих послуг з централізованого опалення, у зв'язку з чим, позивачем нарахована за період з 1 жовтня 2014 року по 1 квітня 2016 року заборгованість, яка складає 80753,71 грн..

Тобто, висновки суду першої інстанції про невиконання належним чином відповідачем зобов'язання з оплати зазначених послуг та наявність підстав для стягнення заборгованості є правильними по суті, законними і обґрунтованими.

Під час розгляду справи судом першої інстанції представник відповідача заявила про застосування строків позовної давності (а.с.79, 119) та просила позов задовольнити частково, в сумі 38776,81 грн. (а.с.118).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто упродовж дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 3,4 статті 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Обставин, які б свідчили про наявність переривання строків позовної давності, апеляційна скарга не містить. Доводи скарги про те, що з моменту надсилання вимоги про сплату боргу від 11.07.2016 трирічний строк позовної давності не сплинув не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Матеріали справи містять акти підключення споживача до системи теплопостачання, складені за участю представника позивача КП «ХТМ» починаючи з 30 листопада 2008 року (а.с.12) і щорічно спеціалістом ХТМ поводилися підключення та відключення (а.с.15, 18, 19, 21, 23, 25, 27, 31, 33-38), що свідчить про обізнаність позивача щодо споживання відповідачем теплової енергії.

Відповідач та його представник скористались своїм правом та просили суд першої інстанції застосувати до позовних вимог позовну давність у три роки.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості 28 листопада 2016 року, тобто загальна позовна давність встановлюється з 29 листопада 2013 року.

Тобто, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за період з грудня 2013 року по квітень 2016 року. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Між тим, судом було стягнуто заборгованість у розмірі 38776 грн. 81 коп., проте згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем її розраховано за період з 1 грудня 2013 року по 1 травня 2016 року (а.с.114), тоді як предметом позовних вимог було стягнення за період до 1 квітня 2016 року (а.с.1-2) і позов у цій частині не уточнювався позивачем.

Але, з огляду на те, що відповідачем рішення суду не оскаржувалось, судова колегія у відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України залишає його без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та в силу ст.389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови

складено 24 липня 2018 року