Ухвала суду № 75491719, 19.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3645/18

Номер справи місцевого суду: 523/243/17

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: Черевка П.М..,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Фабіжевській Т.С.,

за участю: представника Одеської міської ради - Юраша В.В.,

представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 червня 2017 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання права на спадщину,-

В С Т А Н О В И В:

04 січня 2017 року ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про визнання права на спадщину.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8.

Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_8 проживала в квартирі разом зі своїм сином ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач стверджує, що він, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з 2008 року проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_8 була людиною похилого віку, не могла самостійно себе обслуговувати, її син ОСОБА_9 в силу своєї хвороби не працював та не міг утримувати ані себе, ані свою мати. Оскільки в квартирі, яка належала ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на праві власності, відсутні будь-які зручності та відсутня кухня, то позивач, ОСОБА_7, та його дружина готували їжу та харчувалися разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Означені факти можуть бути підтверджені поясненнями свідків.

У встановлені законом терміни позивач, ОСОБА_10, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Але для отримання документів на спадщину позивачу необхідно встановити факт проживання зі спадкодавцями однією сім'єю та визнати його спадкоємцем четвертої черги.

На підставі викладеного, ОСОБА_7 звернувся до суду із вказаним позовом та просив його задовольнити з наведених у позовній заяві підстав.

17 травня 2017 року ОСОБА_5 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_7 про визнання права на спадщину.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що позивачка ОСОБА_5 проживала за адресою АДРЕСА_6 однією сім'єю та вели спільне господарство з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з 2008 року.

ОСОБА_8 була людиною похилого віку, не могла самостійно себе обслуговувати, її син ОСОБА_9 в силу своєї хвороби не працював та не міг утримувати ані себе, ані свою мати.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8, після смерті останньої відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_3.

В зв'язку з тим, що позивачка, ОСОБА_11 проживала з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з 2008 року однією сім'єю та вели спільне господарство, то вона звернулась до суду із вказаною заявою та просила суд встановити факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем та визнати її спадкоємцем четвертої черги.

В суд надійшла заява від позивача ОСОБА_7, згідно якої він просив залишити його позовну заяву без розгляду. При цьому, він у своїй заяві визнав зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5.

Ухвалою суду від 12 червня 2017 року позовна заява ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання права на спадщину була залишена без розгляду.

Справа розглянута за відсутності сторін.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 червня 2017 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм права.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не зявились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином та завчасно. Крім того, інтереси позивача ОСОБА_5 представляє її адвокат. Тому у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених сторін у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та доступі їх до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи, викладені у апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради підлягає закриттю за таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до розяснень, наданих у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого ст. 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та ч. 3 ст. 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 12 червня 2017 року встановлено факт постійного проживання позивача ОСОБА_5 однією сім'єю з ОСОБА_9 з 2008 року по 09 березня 2016р. у квартирі АДРЕСА_4, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_5 однією сім'єю з ОСОБА_8 з 2008р. по 16 квітня 2016р., у квартирі АДРЕСА_5. Визнано ОСОБА_5 спадкоємцем четвертої черги після ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Визнано ОСОБА_5 спадкоємцем четвертої черги після ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

06 лютого 2018 року Одеська міська рада оскаржила вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, посилаючись на те, що рішення стосується її прав та обов'язків, оскільки спадщина є відумерлою.

Усуваючи розбіжності у застосуванні в подібних правовідносинах Верховний Суд України у Постанові від 03 лютого 2016 року у справі №6-885цс15, дійшов до такого правового висновку, а саме, «згідно з п.8 ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту з мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Таким чином, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них наслідках.

Частиною 1 ст. 1277 ЦК України передбачено, що, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Однак в апеляційній скарзі не наведено доводів про те, що Одеська міська рада звернулася до суду за місцем знаходженням нерухомого майна із заявою про визнання спадщини відумерлою, та не надано до скарги ніяких доказів з цього приводу, тому не може вважатися у даному випадку, що ухвалене судове рішення завдає їй шкоди, що виражається у несприятливих для неї наслідках.

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Верховного Суду України, правовий висновок Верховного Суду України, приведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції у рішенні в даному випадку не вирішував питання про права та обов'язки Одеської міської ради, тому у неї відсутнє право на оскарження вказаного судового рішення.

За приписами п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 362, ст. 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И В:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання права на спадщину.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 24 липня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький

П.М.Черевко

Р.Д.Громік