Рішення № 75491056, 19.07.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/448/17

Провадження № 2-а/522/760/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого – судді Чернявської Л.М.

При секретарі судового засідання Ткаченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа – Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про зобов’язання скасувати реєстрацію місця проживання,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться справа за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа – Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про зобов’язання скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Позивач посилається на те, що згідно кредитного договору від 07.02.2008 року № 27-14П/2008, укладеного між ВАТ «МЕГАБАНК» (правонаступником якого є ПАТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_9, остання отримала від банку кредит. В забезпечення виконання вказаного кредитного договору ОСОБА_9 передала в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності, за іпотечним договором р.№ 2579, посвідченим 07.02.2008 року нотаріально.

В зв?язку з не виконанням кредитних зобов?язань ОСОБА_9, банк звернувся до суду з відповідним позовом, в результаті чого рішенням Суворівського районного суду м. Одеси від 14.09.2012 року, яке частково змінене рішенням апеляційного суду Одеської області від 01.03.2013 року, в рахунок задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, звернуто стягнення на предмет іпотеки з наданням ПАТ «МЕГАБАНК» права на продаж квартири.

Через тривале не виконанням ОСОБА_9 своїх зобов?язань по кредитному договору, банк має намір реалізувати предмет іпотеки та задовольнити свої майнові вимоги із суми реалізації, однак не може цього здійснити через те, що ОСОБА_9, отримавши на думку позивача, дублікат свідоцтва про право власності на вказану квартиру, на підставі цього дублікату зареєструвала в іпотечній квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Після отримання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2015 року, яка залишена в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року, на підставі якої визнано недійсним дублікат свідоцтва про право власності на квартиру від 28 травня 2012 року, позивач звернувся до відповідача з листом від 20.05.2016 № 13-81/357 з вимогою не реєструвати місце проживання осіб за даною адресою на підставі даного дублікату свідоцтва, яке скасовано. На що Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради листом від 13.06.2016 № 42/01-30 надав роз’яснення, що адміністратор Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради при проведенні реєстрації місця проживання особи користується в тому числі Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно, Державним реєстром Іпотек, Єдиним реєстром заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна. Наявні в них актуальні дані підтверджують право власності ОСОБА_9, заборону і іпотеку вищезазначеної квартири, а тому підстав для не проведення реєстрації місця проживання сторонніх осіб в квартирі, що нележить ОСОБА_9 не має, так як це суперечить чинному законодавству.

21 жовтня 2016 року позивач звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з листом, в якому просив скасувати реєстрацію ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_3, у зв?язку з тим, що ці особи були зареєстровані на підставі незаконно отриманого дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, яке наразі визнане недійсним рішенням суду. На що Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради листом від 15.11.2016 року № 50/01-02-13 53/01-02-13 надав роз’яснення, що рішення суду про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на квартиру не є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання. Позивач вважає такі дії відповідача такими, що порушують законні права та інтереси банку, а тому вимушений звернутися до суду з даним позовом

Провадження у справі відкрито 11 січня 2017 року.

26 квітня 2017 року представником відповідача подані заперечення на позов, в яких представник відповідача просить відмовити у задоволенні вимог банку повністю. При цьому Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, посилається на наступні обставини.

ПАТ «МЕГАБАНК» листом від 20.05.2016 № 13-81/357 надіслав до відома Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради рішення суду. Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради листом від 13.06.2016 № 42/01-30 надав роз’яснення, що адміністратор Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради при проведенні реєстрації місця проживання особи користується в тому числі Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно, Державним реєстром Іпотек, Єдиним реєстром заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна. Наявні в них актуальні дані підтверджують право власності ОСОБА_9, заборону і іпотеку вищезазначеної квартири. Враховуючи вищевикладене, звернення позивача щодо не проведення реєстрації місця проживання сторонніх осіб в квартирі, що належить ОСОБА_9, суперечить чинному законодавству. Що стосується цивільно-правових відносин та зобов’язань які виникли між ПАТ “МЕГАБАНК” та ОСОБА_9, відповідач наголошує що вони, якщо такі наявні, не стосуються компетенції Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради та можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Відповідач посилається на те, що у відповідності до п. 18 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 (далі - Правил) для реєстрації місця проживання особа або її представник подає: 1) заяву про реєстрацію місця проживання; 2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору; 4) документи, що підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім’ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників); 5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Таким чином, у разі відсутності документів, що підтверджують право власності або право на проживання у житлі, чи згоди власника, реєстрація місця проживання неможлива. Вищенаведений перелік документів, необхідних для реєстрації місця проживання, є вичерпним, у зв’язку з чим Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради не має підстав вимагати додаткові документи окрім передбачених Правилами, а саме договір іпотеки одним із положень якого ОСОБА_9В заборонено реєструвати інших осіб у належну їй квартиру.

Стосовно іншого листа ПАТ “МЕГАБАНК” від 21.10.2016 №13-81/1217, зазначеного у позові, в якому позивач вимагає здійснити скасування на підставі визнання дублікату свідоцтва недійсним, відповідач пояснює наступне. Пунктом 28 Правил передбачено, що реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10.12.2015 р. №888-VIII було внесено зміни до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. №1382-ІV та закріплено, що органом реєстрації є виконавчий орган міської ради, що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. На виконання зазначеної норми Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради визначено органом реєстрації місця проживання рішенням Одеської міської ради Одеської міської ради від 16.03.2016 року № 421, реалізацію зазначених повноважень розпочато з 05.04.2016 року з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207. Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради не здійснював реєстрації місця проживання осіб за адресою АДРЕСА_4 з 05.04.2016 року по 25.04.2016 рік. Таким чином, Департамент не вважає що реєстрація місця проживання/перебування осіб або зняття з реєстрації місця проживання за даною адресою були здійснені з порушенням вимог законодавства, тому що не має відомостей про документи які стали підставою для реєстрації місця проживання зазначених осіб у дане приміщення.

Обгрунтовуючи свій позов банк зазначає, що направив до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради заяву про скасування реєстрації місця проживання, проте, відповідач вказує на те, що жодним нормативно правовим актом не передбачено даної заяви, а також порядок дій у випадку отримання такої заяви, даний лист розглядався Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради в межах закону про звернення громадян, з приводу чого позивач отримав роз’яснення про порядок зняття з реєстрації місця проживання зареєстрованих осіб.

Стосовно зазначення позивача про відмову у знятті з реєстрації то відповідач вказує, що відповідно до ст. 7 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Однак, відповідно до даних Електронної системи обліку адміністративних послуг Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради, позивач за отриманням адміністративної послуги з реєстрації місця проживання не звертався та не отримував відмови в наданні даної адміністративної послуги.

Також відповідач вказує, що реєстрація місця проживання зазначених осіб здійснювалась у період 2012-2014 року, коли реєстрація місця проживання здійснювалась Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області.

Також, відповідач вказує, що позивач, посилаючись на те, що “для реєстрації вказаних осіб імовірно подавався незаконно отриманий дублікат”, не надає жодного підтвердження факту здійснення реєстрації саме на підставі дублікату свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_5,який видано 28.05.2012 року та визнано недійсним.

Враховуючи що Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради не здійснював реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на виконання вищезазначеної норми Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради направлено до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області лист від 10.02.2017 №01-02-17/119вих, в якому з посиланням на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2015 року №522/11855/15-а, залишене в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року №522/11855/15-а про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_6, просив перевірити підстави реєстрації вказаних осіб.

Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області направлено лист від 22.03.2017 №4.13088, в якому з посиланням на п.766 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів затвердженого Наказом Мінністерства юстиції України №578/5 від 12.02.2012, зазначено що заяви про реєстрацію місця проживання даних осіб знищені по спливу 3 річного строку, та встановити підстави реєстрації місця проживання даних осіб не є можливим.

Таким чином враховуючи відсутність доказів, що документом підтверджуючим право власності, на підставі якого здійснювалась реєстрація місця проживання вказаних осіб, став саме дублікат свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_5 виданий 28.05.2012, а також не можливість Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради встановити даний факт, всі інші посилання позивача на те що реєстрація місця проживання була здійснена з порушеннями законодавства є нікчемними, а тому у задоволенні вимог має бути відмовлено.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року.

Згідно п. 10 ч.1 Перехідних Положень (розділ VІІ) справи, провадження яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу адміністративного судочинства України (Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні, яке проведено в режимі відеоконференції, представник позивача позовні вимоги підтримала повністю просила задовольнити. Пояснила, що за сукупністю фактів, а саме того, що оригінал свідоцтва про право власності ОСОБА_9 знаходився в банку та того, що після визнання дублікату даного свідоцтва реєстрація громадян припинилась, є підстави вважати, що спірна реєстрація громадян в квартирі ОСОБА_9, проведена саме на підставі незаконного дублікату на право власності на квартиру, а тому позовні вимоги позивача обґрунтовані.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позов банку повністю, просив відмовити у його задоволенні, пояснивши, що відповідно до вимог чинного законодавства реєстрація громадян в квартирі, може бути проведена не тільки на підставі документу, що підтверджує право власності, а і документу, що підтверджує право користування квартирою, а тому немає будь-яких підстав вважати, та доказів того, що ОСОБА_9 реєстрація громадян проведена саме на підставі дублікату про право власності на квартиру, а не на підставі іншого документу, зокрема: ордеру, договору оренди, рішення суду про вселення тощо. Оскільки для зняття особи з реєстрації місця проживання департамент має отримати докази, які чітко передбачені законом, він не може прийняти рішення про зняття особи з реєстрації місця проживання на підставі припущень. Крім того, у разі не згоди з реєстрацією громадян за вказаною адресою, позивач може звернутися до цих осіб в порядку цивільного судочинства.

Представник третьої особи в судове засідання не з?явився, викликаний, про поважність причин не явки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи приходить до наступного.

Згідно кредитного договору від 07.02.2008 року № 27-14П/2008, укладеного між ВАТ «МЕГАБАНК» (правонаступником якого є ПАТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_9, остання отримала від банку кредит. В забезпечення виконання вказаного кредитного договору ОСОБА_9 передала в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності, за іпотечним договором р.№ 2579, посвідченим 07.02.2008 року нотаріально.

В зв?язку з не виконанням кредитних зобов?язань ОСОБА_9, банк звернувся до суду з відповідним позовом, в результаті чого рішенням Суворівського районного суду м. Одесивід 14.09.2012 року, яке частково змінене рішенням апеляційного суду Одеської області від 01.03.2013 року, в рахунок задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, звернуто стягнення на предмет іпотеки з наданням ПАТ «МЕГАБАНК» права на продажу квартири.

Через не виконанням ОСОБА_9 своїх зобов?язань по кредитному договору, банк має намір реалізувати предмет іпотеки та задовольнити свої майнові вимоги із суми реалізації, однак не може цього здійснити через те, що ОСОБА_9 зареєструвала в іпотечній квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Позивач вважає, що реєстрація вказаних громадян проведена ОСОБА_9 на підставі дублікату свідоцтва про право власності на квартиру, а тому, у зв?язку з визнанням цього дублікату недійсним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2015 року №522/11855/15-а, яке залишене в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року №522/11855/15-а, має бути скасована відповідачем.

З цього приводу, ПАТ “МЕГАБАНК” листом від 21.10.2016 №13-81/1217, який направлено на ім?я відповідача, вимагає здійснити скасування на підставі визнання дублікату свідоцтва недійсним. Пунктом 28 Правил реєстраціїмісцяпроживаннязатвердженихпостановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід 02.03.2016 року №207 (далі - Правил) передбачено, що реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10.12.2015 р. №888-VIII було внесено зміни до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. №1382-ІV та закріплено, що органом реєстрації є виконавчий орган міської ради, що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

На виконання зазначеної норми Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради визначено органом реєстрації місця проживання рішенням Одеської міської ради Одеської міської ради від 16.03.2016 року № 421, реалізацію зазначених повноважень розпочато з 05.04.2016 року з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207.

Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради не здійснював реєстрації місця проживання осіб за адресою АДРЕСА_7 з 05.04.2016 року по 25.04.2016 рік.

Таким чином, суд вважає що реєстрація місця проживання/перебування осіб або зняття з реєстрації місця проживання за даною адресою не були здійснені відповідачем з порушенням вимог законодавства, тому що не має відомостей про документи які стали підставою для реєстрації місця проживання зазначених осіб у дане приміщення.

Позивач направив до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради заяву про скасування реєстрації місця проживання, проте судом встановлено, що жодним нормативно правовим актом не передбачено даної заяви, а також порядок дій у випадку отримання такої заяви, даний лист розглядався Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради в межах закону про звернення громадян, з приводу чого позивач отримав роз’яснення про порядок зняття з реєстрації місця проживання зареєстрованих осіб.

Стосовно зазначення позивача про відмову у знятті з реєстрації, то відповідно до ст. 7 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Однак, відповідно до даних Електронної системи обліку адміністративних послуг Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради, позивач за отриманням адміністративної послуги з реєстрації місця проживання не звертався та не отримував відмови в наданні даної адміністративної послуги.

Також, суд встановив, що реєстрація місця проживання зазначених осіб здійснювалась у період 2012-2014 року, коли реєстрація місця проживання здійснювалась Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області.

При цьому, позивач, посилаючись на те, що “для реєстрації вказаних осіб імовірно подавався незаконно отриманий дублікат”, не надав суду жодного підтвердження факту здійснення реєстрації саме на підставі дублікату свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_8, який видано 28.05.2012 та визнано недійсним.

Суду надано докази того, що Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, який не здійснював реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на виконання вищезазначеної норми направив до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області лист від 10.02.2017 №01-02-17/119вих, в якому з посиланням на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2015 року №522/11855/15-а, залишене в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року №522/11855/15-а про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_6, просив перевірити підстави реєстрації вказаних осіб.

Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області направлено лист від 22.03.2017 №4.13088, в якому з посиланням на п.766 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №578/5 від 12.02.2012, зазначено що заяви про реєстрацію місця проживання даних осіб знищені по спливу 3 річного строку, а тому встановити підстави реєстрації місця проживання даних осіб не є можливим.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати те, що документом підтверджуючим право власності, на підставі якого здійснювалась реєстрація місця проживання вказаних осіб, став саме дублікат свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_8 виданий 28.05.2012 року, а тому, враховуючи не можливість Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради підтвердити даний факт, всі інші посилання позивача на те що реєстрація місця проживання була здійснена з порушеннями законодавства є нікчемними, а у задоволенні позову має бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241-246КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити публічному акціонерному товариству «МЕГАБАНК» (адреса знаходження: м. Харків, вул.. Алчевських, 30, ЄДРПОУ 09804119) у задоволенні позову до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (адреса знаходження: м. Одеса, вул. Преображенська, 21, ЄДРПОУ 38226516), третя особа – Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (адреса знаходження: м.Одеса, вул. Преображенська, 44) про зобов’язання скасувати реєстрацію місця проживання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25 липня 2018 року.

Суддя Л.М. Чернявська

19.07.2018