Ухвала суду № 75490847, 16.07.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 16.07.2018 Справа № 554/5310/18

Справа № 554/5310/18

Провадження № 1-кс/554/6337/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави Шевська О.І.,

при секретарі – Дроздов Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_1, в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170040002196 від 11.07.2018 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України про арешт майна -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого посилається на наступне.

ОСОБА_2, маючи не зняту та не погашену в установленому порядку судимість за вчинення корисливого злочину, перебуваючи на іспитовому терміні, потрібних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, і знову вчинив корисливе кримінальне правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, за наступних обставин:

Так він, 11 липня 2018 року, близько 00 год. 45 хв. перебуваючи на ділянці відкритої місцевості, розташованій біля буд. №18 по вул. Великотирнівській у м. Полтаві діючи повторно, умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом ривка, відкрито викрав у ОСОБА_3 тканеву сумку чорного кольору, вартістю 150 грн., в якій знаходився гаманець сірого кольору вартістю 400 грн., в якому знаходився квиток на автобус по маршруту «Харків-Гданськ» вартістю 900 грн., а також грошові кошти в сумі 1350 грн., завдавши останній матеріального збитку на суму 2800 грн.

Вказаним майном та грошовими коштами ОСОБА_2 в подальшому розпорядився на власний розсуд, а саме викинувши сумку з речами та грошима неподалік місця вчинення злочину.

11.07.2018 о 08 год. 10 хв., під час проведення огляду на ділянці відкритої місцевості, розташованій поблизу буд. №34/24 по вул. Героїв Сталінграду у м. Полтаві, на ділянці на яку попередньо вказав ОСОБА_2 було виявлено та вилучено:

- квиток на автобус «Харків-Гданськ» по маршруту «Полтава-Варшава» на дату 11.07.20-18 час 01 год. 15 хв., вартістю 900 грн.;

- візитні картки у кількості 3-х штук.;

- дві фотокартки 3х4;

- сім карта ОСОБА_1»

- банківська карта «Райфайзен Полтбанк» 4410924344653305 на імя ОСОБА_3;

- банківська картка «Ощадбанк» 4790701009821272

- грошові кошти в сумі 1350 грн.;

- гаманець жіночій та сумка-барсетка.

11.07.2018 винесено постанову про визнання та приєднання вказаних речей, документів та грошових коштів в якості речових доказів у кримінальному провадженні.

Слідчий в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд без його участі.

Володілець майна в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Слідчим доведено, що вищевказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 117, 131, 132, 167, 170-173, 175, 309 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_1 - задовольнити.

Накласти арешт на наступне тимчасово вилучене майно:

- квиток на автобус «Харків-Гданськ» по маршруту «Полтава-Варшава» на дату 11.07.20-18 час 01 год. 15 хв., вартістю 900 грн.;

- візитні картки у кількості 3-х штук.;

- дві фотокартки 3х4;

- сім карта ОСОБА_1»

- банківська карта «Райфайзен Полтбанк» 4410924344653305 на імя ОСОБА_3;

- банківська картка «Ощадбанк» 4790701009821272

- грошові кошти в сумі 1350 грн.;

- гаманець жіночій та сумка-барсетка., вилучені під час проведення огляду на ділянці відкритої місцевості, розташованій поблизу буд. №34/24 по вул. Героїв Сталінграду у м. Полтаві, на ділянці на яку попередньо вказав ОСОБА_2, які мають значення речових доказу у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області на протязі 5 днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя О.І.Шевська