Постанова № 75489812, 16.07.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Бароніна Д.Б.

Доповідач -Карташов О.Ю.

Справа № 428/3476/17

Провадження № 22ц/782/322/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Гаврилюк В.К.

за участю секретаря судового засідання Єгорової О.П.

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство «Житлосервіс «Світанок»»

представник позивача - ОСОБА_2

відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4

представник відповідачів - ОСОБА_5

третя особа - Сєвєродонецька міська рада Луганської області

прокурори - Лебединський Павло Валентинович, Жовмір Ігор Іванович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на рішення

Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 грудня 2018 року, ухваленого у складі судді Бароніна Д.Б. в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області у м. Сєвєродонецьку

у справі за позовом

Комунального підприємства «Житлосервіс «Світанок»» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа Сєвєродонецька міська рада Луганської області

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Комунальне підприємство «Житлосервіс «Світанок»» (КП «Житлосервіс «Світанок»») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Зазначив, що житловий будинок АДРЕСА_1, який є комунальною власністю, знаходиться на балансі КП «Житлосервіс «Світанок»», яке надає його мешканцям житлово-комунальні послуги.

На підставі ордеру, відповідачам була надана у користування квартира АДРЕСА_1 в цьому будинку. Разом з цим, відповідачі були взяті на реєстраційний облік за даною адресою та їх на ім'я був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_3 зі сплати житлово-комунальних послуг.

21.06.2016року та 06.01.2017 року було здійснено перевірку фактичного мешкання відповідачів за вищезазначеною адресою та встановлено, що відповідачі не проживають в АДРЕСА_1 та не сплачують комунальні послуги.

У зв'язку із тим, що відповідачі за своїм місцем реєстрації не мешкають більше шести місяців, то відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України вони можуть бути визнані такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, позивач звернувся до Сєвєродонецького міського суду з даною заявою, адже зняття осіб з реєстрації місця проживання здійснюється зокрема на підставі рішення суду про позбавлення права користуватися житловим приміщенням.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 грудня 2018 року позов КП «Житлосервіс «Світанок»» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа Сєвєродонецька міська рада Луганської області, за участю прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області задоволено.

Визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Визнано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2. таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь КП «Житлосервіс «Світанок»», код 32830821, суму судових витрат у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. в рівних частках, по 1600 грн. 00 коп. з кожного відповідача.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі не проживають в АДРЕСА_1 без поважних причин більше ніж 6 місяців, і ними не доведено наявності поважних причин їх відсутності за місцем реєстрації, тому, останні мають бути визнані такими, що втратили право користування вищевказаним жилим приміщенням.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог КП «Житлосервіс «Світанок»».

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з рішенням суду, ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 на законних підставах зареєстровані у спірній квартирі, ніколи не втрачали до неї інтересу, а їх періодична відсутність викликана поважними причинами, іншого житла в них немає, комунальні послуги сплачують.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5, представник скаржника ОСОБА_3, доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник КП «Житлосервіс «Світанок»» ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги не визнав, просив рішення суду залишити без змін.

Прокурор Жовмір І.І. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник третьої особи Сєвєродонецької міської ради Луганської області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, апеляційний суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Сєвєродонецької міської ради № 408 від 05.05.2016 року та Акту приймання-передачі житлового будинку від 01.06.2016 року, житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на балансі КП «Житлосервіс «Світанок»» з 1 червня 2016 року.

Відповідно до копії рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 березня 2015 року по справі № 428/161 1/15-ц, визнано за ОСОБА_3 право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 в будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 зареєстрована за вищевказаною адресою з 21.04.2015 року, а ОСОБА_4 - з 03.10.2015 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, в тому числі, тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

За змістом статті 71 ЖК України збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї - є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Згідно із статтею 71 ЖК України у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв'язку з вибуттям наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України).

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Однак, вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, акти про відсутність відповідачів за місцем їх реєстрації, на те, що ОСОБА_4 в період з 13.01.2016 року по 11.10.2017 року був відсутній в Україні 76,29 % часу, а ОСОБА_3 в період з 16.05.2016 року по 11.10.2017 року була відсутня в Україні 98,05 % часу.

Проте, пояснення свідків є ймовірними щодо відсутності відповідачів, акти фактичного не проживання, підписані однією сусідкою ОСОБА_7, тому є сумнівними.

Так, 17.10.2017 року ОСОБА_3 видала довіреність, посвідчену нотаріусом Сєвєродонецького нотаріального округу Луганської області Єпіфанцевою Н.В., на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_10 приватизувати на її ім'я квартиру АДРЕСА_1. Наступного дня, 18.10.2017 року було складено Акт фактичного не проживання відповідачів за даною адресою.

Колегія суддів вважає надані Акти такими, що не можуть бути доказами по справі.

Інформація щодо перетинання відповідачами кордону України свідчить лише про періодичну їх відсутність за місцем реєстрації.

Судом першої інстанції не встановлена відсутність поважних причин не проживання відповідачів за місцем реєстрації.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції стосується прав особливої важливості для особистості людини, її самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (mutatis mutandis, рішення від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» («Connors v. the United Kingdom»), заява № 66746/01, § 82).

ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи з житлового приміщення. Так, у рішенні від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 19009/04, § 41) ЄСПЛ вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.

Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті.

Втручання у право на повагу до житла має бути також «необхідним у демократичному суспільстві». Тобто, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності» та бути домірним переслідуваній легітимній меті (mutatis mutandis, рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» («Zehentner v. Austria»), заява № 20082/02, § 56).

Вирішуючи питання про «необхідність у демократичному суспільстві» виселення відповідачів, суд має оцінити, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого заходу та чи буде таке втручання у право особи на житло пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Відтак, із урахуванням установлених обставин, колегія суддів, виходить з того, що відсутня суспільна необхідність для застосування такого заходу як визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням і, що такий захід для останніх, які не мають іншого належного їм на праві власності, чи постійному користуванні житла, буде становити для них надмірний тягар.

За таких обставин, у задоволені позовних вимог Комунального підприємства «Житлосервіс «Світанок»» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа Сєвєродонецька міська рада Луганської області необхідно відмовити за необґрунтованістю.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_3 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі - 4800 грн.

Таким чином, з КП «Житлосервіс «Світанок»» необхідно стягнути на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат по оплаті судового збору суму в розмірі - 4800 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 грудня 2018 року скасувати.

У задоволені позовних вимог Комунального підприємства «Житлосервіс «Світанок»» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа Сєвєродонецька міська рада Луганської області відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлосервіс «Світанок»» на користь ОСОБА_3 у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги суму в розмірі 4800 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий

Судді: